Нарешті щось приємне для Кремля. Президент Трамп ателефонував президенту Путіну. Сам! Зателефонував у самий розпал конфронтації. До того ж Трамп не просто підтвердив свої симпатії до російського лідера, але й збіг (як він розуміє) їхніх настроїв. «У нас була хороша розмова з багатьох проблем», – оголосив Трамп, додавши про «приголомшливий потенціал для чудових відносин» з Кремлем. Осоромлені всі ті, хто нив про ізоляцію Росії.
Начебто зовсім дріб'язковий факт. Не скажіть: хіба це не прорив західної блокади? Тепер і Європа може потихеньку почати розбирати свій санкційний паркан.
Трамп з Путіним поговорили про багато що. Якщо вірити Трампу, то щодо ядерної гонки вони з Путіним готові працювати над тристороннім пактом разом з Китаєм. Залишилося умовити Китай погодитися на міжнародний контроль над його боєголовками. Щодо Північної Кореї Трамп, виявилося, радий сприянню Путіна. Втім, після їхньої розмови Кім запустив кілька «снарядів малої дальності». Мабуть, не знав, що Москва з Вашингтоном вважають, що умовили його поводитися пристойно.
Але найцікавіше – це розмова Трампа з Путіним про Венесуелу. Трамп виступив майже як адвокат Кремля, заявивши, що «Путін зовсім не хоче втручання у Венесуелу і тільки хоче, щоб там відбулося щось позитивне». Це ж треба, адже ми думали, що Росія туди утягнулася на повну і розуміння «позитивного» у Кремля не може збігатися з його баченням у Білого Дому.
Тим часом, тільки цього тижня команда Трампа, включно з його міністром оборони і командувачем південного флоту, обговорювали в Пентагоні «чутливі питання військової операції» щодо Венесуели. Держсекретар США Майк Помпео говорив про "вторгнення" Росії у Венесуелу. Помічник Трампа з нацбезпеки Джон Болтон заявив: «Це наша сфера, куди росіяни не повинні втручатися». Сам же Трамп вимагав, щоб росіяни звідти «забралися».
І раптом ось такий поворот! Все-таки має Трамп незнищенне бажання спілкування з російським президентом. А також готовність погоджуватися з його аргументами. «Нас там немає», – говорить Путін. І Трамп вірить. «Ми дотримуємося статуту ООН і норм міжнародного права», – повторює Лавров. І Трамп вірить.
Правда, часом команда Трампа викручує йому руки і змушує переглядати сказане. Виходить, що він обіцяє Путіну одне. А потім сяде в літак, йому там зроблять навіювання, він виходить і говорить зовсім інше і навіть підписує нові санкції проти Росії.
Звісно, тепер, коли Трамп упевнений, що доповідь Мюллера його звільнила від підозр у змові з Кремлем, можна послати під три чорти своїх яструбів і почати дружити з Москвою.
Ми подивимося, наскільки команда Трампа, а також норовливий Конгрес і медіа, які постійно сварять Трампа, змиряться з його миролюбністю. Про це скаже зустріч Лаврова з держсекретарем Помпео «на полях» Арктичного форуму в Фінляндії 6 травня.
Трамп, дійсно виглядає, як подарунок, про який Кремль може тільки мріяти. Але не забудемо, що саме симпатії Трампа до Путіна вже котрий рік зміцнюють антиросійські настрої американського політичного класу. Виходить, що Росії доводиться платити за трампівський потяг до Москви. Так, що цей дзвінок... Ну, подивимося.
Коли дві державні машини заточені на протистояння, їх важко зупинити. Особливо коли в жодної немає поля для відступу. Коли відступ рівнозначний політичній смерті.
P.S. У будь-якому разі провал опозиції змістити Мадуро в Венесуелі ще не означає політичної перемоги Росії (разом з кубинськими соратниками). Америка не відмовилася від своєї «доктрини Монро» («Америка для американців»), яка проголошує американський континент закритим для зовнішнього втручання. Так само, як і Росія не відмовилася вважати Євразію своєю зоною впливу.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени