Під стукіт коліс

Зовсім необов'язково чекати на лижний сезон, аби рвонути у Швейцарські Альпи. Влітку тут не менш цікаво, ніж узимку. Особливо якщо вирушаєш у подорож однією з найстаріших залізниць Європи

 

Олександр Свирид

 

 

Швейцарці чудово розуміють і всіляко заохочують інтерес охочих приїхати до них туристів. Вони створили чудовий інструмент для тих, хто хоче спланувати свою відпустку так, щоб не сидіти на одному місці, а активно досліджувати один або декілька регіонів країни. Він називається Grand Tour of Switzerland (grandtour.myswitzerland.com). Це дуже красивий та інформативний путівник, який дозволяє за декілька кліків побачити як маршрут по всій країні, так і кожен його сегмент по регіону. При уважнішому розгляді можна вивчити як природні, так і рукотворні пам'ятки.

Візитна картка всієї Швейцарії. Всі знають ту гору, яка зображена на шоколадках Тоблерон,— вона називається Маттерхорн, і це найвища гора у Швейцарії. У Церматт не можна піднятися на машині, останні кілометри шляху доведеться їхати потягом — місто є зоною, вільною від автомобілів.

Краще піднятися над Церматтом залізницею, що веде до Горнегатту, на висоту 3.089 м. Там розташований комплекс з оглядовим майданчиком, готелем, рестораном і міні-обсерваторією. Звідти відкривається вражаюча панорама на навколишній гірський масив, льодовики і, звісно ж, сам Маттерхорн. Якщо спуститися на одну зупинку нижче, то в гарну погоду можна зафіксувати відображення цього піку в гірському озері. Кажуть, це найбільш фотографована гора в світі.

Найсхідніший кантон Швейцарії — Граубюнден. Не найвідоміша назва, хоча саме сюди щороку з'їжджається світова еліта на форум у Давосі. А ще Граубюнден — найпопулярніший туристичний напрямок для самих швейцарців. Чому? Та тому, що цей регіон і є справжня гірська Швейцарія, яка може похвалитися тисячею гірських вершин, 615 озерами, 150 долинами, і прекрасною інфраструктурою.

Всю цю красу найкраще досліджувати на поїзді. Місцева залізниця — інженерний шедевр, що включає в себе численні тунелі та мости над прірвами. Найвідоміші маршрути, за якими йдуть фірмові поїзди,— Берніна Експрес (Кур—Давос—Санкт-Моріц—Тірано) і Глаш'єр Експрес (Санкт-Моріц—перевал Оберальп—Церматт). Це красиві червоні готелі на колесах, оснащені величезними панорамними вікнами.

Понад усе вражає відрізок маршруту Берніна Експреса між Санкт-Моріцем і Альп-Грюмом. Саме тут найкрасивіші пейзажі, що включають в себе льодовики, гірські озера і найвисокогірніший в Європі залізничний перевал Берніна.

Однак експреси коштують дорого і ходять відносно рідко. Тому краще використовувати звичайний потяг, який коштуватиме значно дешевше, але навіть у другому класі оснащений чудовими панорамними вікнами.

Потім слід зробити зупинку і піднятися в кабіні на гору Діаволецца на висоту близько 3 тис. м. Якщо ви зупинитесь у готелі в долині Санкт-Моріца, то вам видадуть (влітку) безкоштовну перепустку на цю та багато інших канатних доріг у регіоні. Але найкрасивіша панорама і льодовик саме на Діаволецці. Візьміть з собою перекусити — там обладнана найбільш високогірний майданчик для пікніка (пляшку шампанського ми охолодили там само, в літньому снігу).
Наступна зупинка — Альп-Грюм. Тут добре б провести близько години, тобто до наступного потягу у зворотному напрямку. У ресторані просто на зупинці є тераса, з якої відкривається неймовірний вид на долину, льодовик, що сповзає з гір, і річки, які течуть з нього. Тут же можна перекусити місцевою фірмовою стравою — пастою з лисичками.

Регіон виноградників Лаво у східній частині Женевського озера (біля Монтре) — це одне з найкрасивіших місць не тільки в Швейцарії, але і у всьому світі. Він внесений у список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ще з давньоримських часів тут почали будувати виноградні тераси на північно-східних схилах озера, і зараз їхня площа становить близько 800 га.

Тут можна пересуватися як на машині, так і пішки — є маршрут, що проходить через кілька чарівних сілець. Зворушлива пам'ятка — маленький винний магазин, в якому немає продавця: покупець просто вибирає вподобане ним вино, залишає гроші і робить запис у журналі покупок.

Найкраще милуватися видом з тераси бару-ресторану Le Deck (поблизу Chexbres). Сюди зазвичай стоїть жива черга.

Ще один транспортний маршрут — поїздка на найгарнішому в світі пароплаві La Suisse, який все ще працює, хоча ходить тут з 1910 року. Він вирушає з порту Лозанни три рази на день, по круговому маршруту у східній частині озера. Під час поїздки можна побачити Монтре і найвідоміший у Швейцарії Шильонський замок, де зупинялися німецькі, англійські, українські та російські літературні класики. Деякі з них увічнили своє ім'я, надряпавши його на стінах місцевого підземелля. Цікавий витяг з листа від 12 листопада 1836 року українського письменника Миколи Гоголя до російського поета Василю Жуковському: "...надряпав навіть своє ім'я російськими літерами в Шильонському підземеллі, не посмів підписати його під двома славними іменами творця і перекладача Шильонського в'язня (Байрона і Жуковського), втім, не було навіть і місця".

Якщо залишиться час, то було б пізнавально заїхати в місто Веве. Тут є знаменита гігантська виделка, що стирчить з води, і пам'ятник Григорію Сковороді (від сім'ї Петра Порошенка). Якщо вирішите пообідати або повечеряти в цьому місті, то знайдіть на перший погляд непоказний ресторанчик Chez John. Там вони подають приголомшливе м'ясо на розпеченому камені.

За годину їзди від Берна розташовується Інтерлакен — відправна точка в долину Лаутербруннен. Її ще називають долиною водоспадів — їх там аж 72. Долина має прямовисні стіни висотою до 300 м і разом з водоспадами і чотиритисячниками, які підносяться навколо, трощить всі уявлення про те, як може виглядати краєвид на планеті Земля. Не втрачайте можливість подивитися на незвичайний водоспад Трюммельбах. Він вивергається всередині скелі. Він не падає сторч, а розбитий на декілька секцій у виточених водою печерах. Саме тут ви відкриєте нову грань такого поняття, як лють, коли почуєте гуркіт, який створює боротьба води і скель.

Що тут дійсно вражає, так це гори. Краще вибрати щось з таких локацій, за один день більше не встигнути.

1. Юнгфрауйох — вершина Європи, найвисокогірніший залізничний вокзал Європи на висоті 3.454 м. Вічний сніг, льодовик, гора Юнгфрау — багато про це писати не варто, це просто треба побачити.

2. Містечко Мюррен у кінці долини. Воно розташоване високо над прямовисними стінами, тому сюди можна потрапити тільки по канатній дорозі. Неповторна атмосфера альпійського села в оточенні високих скель, і виїжджати звідси зовсім не хочеться. Але можна піднятися ще вище, на станцію Піц Глорія (майже 3 тис. м). Тут розташований ресторан, який обертається навколо своєї осі,— таким чином, сидячи біля вікна, можна побачити всю панораму навкруги. Станція має досить футуристичний вигляд і була використана під час зйомок одного з фільмів про Джеймса Бонда — тепер там все стилізовано відповідним чином.