Сьогодні увага світу знову прикута до Китаю. У двох кінцях цієї величезної країни — на північному заході і на південному сході відбулися суттєві зрушення, які в стереоскопії дають образ нинішнього Китаю і, посередньо, його північного сусіда — Росії.
У Росії чимало шанувальників «китайського досвіду». Таким відвертим прихильником дідуся Дена був Євген Примаков, пам’ятник якому днями відкрив Путін на Смоленській площі Москви. Путін — теж великий прихильник КНР. А новина — документи про перевиховання уйгурів в Сіньцзяні. Тоталітарний китайський режим, одержимий імперською хворобою, бажає зробити і Сіньцзян, і Тибет абсолютно однорідними з іншим Китаєм. Щоб уйгури забули свою віру, свою мову, свою культуру, а тибетці — свою віру, мову, культуру. Два стародавніх народи, минуле яких сягає в глибину тисячоліть, заради примітивних сьогохвилинних владних і геополітичних цілей, комуністичні вожді Китаю бажають оскопити і розчинити серед ханьців.
Не тонкий досвід співіснування різних вір і народів у єдиній державі, який дає сусідня демократична Індія, а тупий диктат і повне презирство до гідності людини — ось що таке сьогоднішній комуністичний Китай, який так ніжно любив Примаков, любить Путін і багато його клевретів, хто щиро, хто з бажання вислужитися перед самозваним президентом Росії (був би він справжній президент — фальсифікував би вибори і не ламав би Конституцію).
Ті, кому подобаються порядки комуністичного Китаю, відверто бажають таких самих для Росії — вони хочуть, щоб в Татарії було як в Сіньцзяні, а в Калмикії — як у Тибеті. Їм також начхати на гідність людини, як пекінським правителям. Вони також стурбовані особистим збагаченням та імперськими мріями, протистоянням демократії та свободи, також замішані на тотальній брехні.
Але і російські шанувальники комуністичного китайського режиму, і сам цей огидний режим одержить не могутню імперію і не потік багатств до своїх кишень за рахунок скарбів землі і бідно оплачуваної праці поневолених громадян — ні, і ті, й інші отримають Гонконг.
Гонконг показав вчора, яка сила прагнення демократії і свободи серед китайців. Так, це китайці, які ніколи не знали комуністичного ярма, які не знали ані громадянської війни 1920−30-х, ані Культурної революції і Великого стрибка, який забрав десятки мільйонів життів на континенті, який понівечив фізично і ментально сотні мільйонів китайців. Але це ті ж китайці, тільки такі, що з'єднали свою давню культуру з британським цивільним законом і самоврядуванням, вільним сучасним бізнесом і сучасною відкритою світові культурою. Це та мала закваска Китаю, яка незабаром всквасить все тісто найбільшої, але поневоленої країни.
Абсолютна перемога демократичної опозиції на муніципальних виборах у Гонконзі — чудовий урок і пекінським тиранам, і їхнім московським прихильникам.
Події в Гонконзі приховують від їхніх співвітчизників на континенті. Приховують і намагаються оббрехати. Але нічого не виходить. Китайська і уйгурська молодь знає, як обходити рогатки драконівського пекінського контролю інтернету. Світ став прозорим. Опіум імперської величі, який ще вчора паморочив голову простим китайцям на континенті з волі пекінських пропагандистів, нині розвіюється. Люди починають розуміти, що вільне, правове, демократичне суспільство може бути і багатосповідним, і багатонаціональним, як в Індії. І це вірний шлях зберегти Китай. А от тиранія, що робить життя і ханьців, і меншин нестерпним, підірве і погубить країну. І ніякі табори перевиховання не втримають Китай від загибелі, якщо зневажати свободу і гідність народів. І в цьому, як раз, урок для прихильників китайських комуністів в Росії. Гонконг і для Москви — урок. Спекотне літо 2019 року — і в Росії тільки перший сполох майбутнього.
Гонконг переміг сьогодні. Москва переможе завтра. І весь Китай, і вся Росія скоро стануть іншими. Відкритий світ — це вільний світ.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ