Втеча з суду

Відразу чверть українських суддів, у тому числі найскандальніші, злякавшись майбутніх перевірок, пішли в 2016‑му у відставку. Але гірше від цього не стало — навпаки, так вони уникли відповідальності за зловживання і зберегли високі пенсії

Галина Корба

 

Україні часом трапляються дива. Одне з них відбулося минулого рокуі, коли за декілька місяців добровільно звільнилася четверта частина всіх суддів країни.

Це безпрецедентний випадок в історії України. Лише за червень-вересень 2016‑го мантії здали майже 1,6 тис. осіб. Притому що раніше за 25 років незалежності у відставку подали трохи менше 1,5 тис.

Кількість нинішніх відставників приблизно у п'ять разів перевищує кількість суддів, яких держава раніше звільнила за порушення присяги: за весь минулий рік таке покарання спіткало лише 341 людину.

Ті, хто звільнився самостійно, вчинили мудро. По-перше, вони зберегли довічне грошове утримання і численні пільги. І будуть до кінця життя отримувати пенсію, що приблизно в 10 разів перевищує її середній український рівень: в 2016 році подібні виплати екс-суддям становили понад 22 тис. грн щомісяця, а в нинішньому, після підвищення мінімальних зарплат, дотягнуть до 30-55 тис. грн.

По-друге, відставники уникли перевірок у рамках судової реформи, в ході яких вони могли б поплатитися не лише посадою, але і свободою.

"Мало того, що судді, які пішли у відставку, уникли відповідальності, оскільки держава, по суті, ще й утримуватиме їх усе життя", — обурюється Ольга Левченко, активістка руху Чесно. Фільтруй суд.

Іван Волік, колишній суддя Вищого господарського суду України — втілення української судової системи. На його рахунку резонансні політичні справи і неабияк підмочена репутація. А ще він непристойно багатий.

Волік прославився "справою 9 березня", засудивши у 2002 році 16 учасників акції Україна без Кучми на терміни від двох до п'яти років за нанесення тілесних ушкоджень співробітникам міліції. “Там були абсурдні звинувачення. Начебто "вдарив по шолому, в результаті чого потерпілий отримав ушкодження суглобу лівої ноги", — пояснює Левченко. — До нього було багато запитань, а він просто пішов у відставку, і ніхто його не перевірив".

Тепер скандалістові не доведеться проходити кваліфікаційне оцінювання та співбесіду в рамках судової реформи. Більш того, він захистив від перевірок свою вражаючу декларацію про доходи, адже аналізують такі звіти на предмет їх відповідності до зарплат лише діючих служителів Феміди.

Сім'ї Вілика і йому самому, хто 20 років пропрацював суддею і отримував два роки тому щомісячну зарплату приблизно 23 тис. грн, належить п'ять квартир загальною площею більше 400 кв. м. На дружину записаний споруджуваний будинок під Києвом площею 389 кв. м. Також Волік володіє позашляховиком Volkswagen Touareg, ринкова вартість якого стартує з $76 тис. На рахунках екс-судді накопичилося 180 тис. грн, а ще 1,2 млн грн він зберігає в готівці. І це лише те, що вказав служитель Феміди у своїй офіційній декларації за 2016‑й.

За даними активістів, компанія у Воліка серед суддів-відставників не менш яскрава. Серед них є і ті, хто судив активістів Євромайдану, а також хабарники, яких правоохоронці брали на гарячому, але не могли покарати. У добровільну відставку пішла, наприклад, Олена Мамонтова, з легкої руки якої в 2010 році президент-втікач Віктор Янукович заволодів Межигір'ям.

Здати мантії суддів спонукав не тільки страх перед перевірками, але і меркантильний інтерес. У червні минулого року Конституційний суд визнав антиконституційними правки, якими в 2015‑му депутати суттєво обмежили виплати суддям у відставці — не більше 10,7 тис. грн на місяць. У підсумку повернулися колишні норми — 80% від суддівської винагороди. Тому судді, що мають необхідний для пенсії стаж 20 років, почали масове звільнення.

"У якомусь сенсі суспільство придбало собі очищення судової системи", — каже з цього приводу Сергій Козьяков, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС).

Подібним чином міркує і Михайло Жернаков, головний експерт з судової реформі Реанімаційного пакету реформ (РПР). Адже звільняти недобросовісних суддів за всіма процедурами — це занадто довго і часто непродуктивно. “Бігати за кожним суддею і намагатися довести його злочин — неефективно. Такі справи розглядалися б роками в старих судах старими суддями", — пояснює експерт.

Шлях тотальних звільнень за спеціальним законом теж не годився — подібні "чистки" відставники можуть оскаржити в Європейському суді з прав людини. І за його рішенням, вважає Жернаков, всіх звільнених, ймовірно, не тільки відновили б на посадах, але й зобов'язали б державу виплатити їм пристойні компенсації за нанесений збиток.

Тому відпускати корупціонерів з миром і довічним утриманням — менше із зол, впевнений Жернаков. І якщо в середньому екс-судді отримуватимуть щомісячні пенсії 20 тис. грн, то кожен з 20 млн платників податків буде віддавати по 1 грн в місяць на утримання всіх добровільних відставників Феміди. “Це не така вже й велика плата за визволення системи від таких людей,— каже експерт РПР.— Я б ефективніше гривню навряд чи витратив би".

А Козьяков ще й запевняє: якщо відставників викриють в якихось минулих порушення або виявлять в їхніх деклараціях невідповідності, то притягнуть до відповідальності. І навіть, мовляв, позбавлять всіх пільг і виплат.

Серед тих суддів, які добровільно пішли у відставку, виявилися люди з підмоченою репутацією, хабарники й справжні мільйонери. НВ відібрало дюжину найодіозніших серед них

1. Іван Волік,
екс-суддя Вищого господарського суду
 

У 2002 році за участь в акції Україна без Кучми засудив 16 активістів на терміни від двох до п'яти років.



2. Олена Мамонтова,
екс-суддя Вищого господарського суду


У січні 2010‑го у складі колегії суддів по суті узаконила перебування резиденції Межигір'я у власності структур, афілійованих з родиною екс-президента Віктора Януковича. Після цього Янукович призначив батька Мамонтової, Миколу Круглова, губернатором Миколаївської області.


3. Михайло Воробель,
екс-суддя Яворівського районного суду Львівської області


У 2014 році СБУ затримала Воробеля на хабарі в $1 тис. Але суддя і далі вів процеси і виносив суперечливі рішення щодо резонансних справ в регіоні.

4. Микола Рабець,
екс-суддя Броварського райсуду Київської області

У 2012 році присудив одному з журналістів штраф за спробу взяти коментар у депутата міськради Сергія Федоренка — тодішнього голови Партії регіонів в Броварах, горезвісного "масажиста Азарова".
В січні 2014‑го Рабець судив активістів Євромайдану.

5. Олексій Муравйов,
екс-суддя Вищого адміністративного суду

Активісти неодноразово викривали його у зв'язках із командою Януковича і проросійськими силами. Крім того, Муравйов публічно захищав своїх колег, які за минулої влади вели справи проти активістів Євромайдану.

6. Михайло Кренцель,
екс-суддя Козівського районного суду Тернопільської області

В середині лютого 2016‑го співробітники Національного антикорупційного бюро впіймали суддю під час отримання хабара у розмірі понад 54 тис. грн.

7. Валерій Стуковенков,
екс-суддя Ленінського райсуду Дніпра

Ще в 2010 році правоохоронці спіймали Стуковенкова на отриманні хабара в $1 тис. за закриття одного судового провадження. Але справу проти корупціонера передали до суду лише в 2015‑му. Сам Стуковенков встиг піти у відставку до того, як процес завершився.

8. Євген Литвинов,
екс-суддя Вищого спецсуду з розгляду цивільних і кримінальних справ

За офіційною декларацією за 2015 рік, Литвинов і його сім'я заробили 4,3 млн грн. Успішний суддя так само володіє будинком під Києвом площею 248,4 кв. м, квартирою в столиці (43,8 кв. м) і автомобілями BMW X5 2016 року і Lexus RX270 2013 року.

9. Неоніла Мележик,
екс-суддя Вищого господарського суду

За 2015‑й задекларувала майже 2 млн грн доходу. Але гроші не головна принада судді: Мележик — натуральний латифундист. У неї три квартири в Києві загальною площею 183 кв. м, будинок на 340 кв. м в столичному передмісті і земельні ділянки в Київській області загальною площею 45 га

10. Олександр Моторний,
екс-суддя Вищого адміністративного суду

Моторний дуже любить нерухомість. У своїй декларації за 2015 рік вказав, що володіє двома будинками загальною площею 449 кв. м, дачею в Криму в 377 кв. м, чотирма квартирами в столиці в сумі на 202 кв. м. А ще він зберігає в банку $87,3 тис., а під подушкою — $104 тис.

11. Михайло Цуркан,
екс-суддя Вищого адміністративного суду

Ще один латифундист в мантії. У декларації вказав, що володіє квартирою в столиці площею 104,4 кв. м, дачею під Києвом в 272,5 кв. м, будинком в Криму в 305,4 кв. м і земельними ділянками під Києвом та в Криму загальною площею 31,4 га

12. Валентин Барбара,
екс-суддя Верховного суду

Декларація Барбари виглядає так, наче її заповнював міцний агробізнесмен. Суддя вказав у ній земельні ділянки у Києві та області загальною площею 198,34 га, дачний будинок 108 кв. м, будинок під Києвом 412 кв. м, дві квартири у столиці загальною площею 234,9 кв. м. Також він задекларував автомобілі — Mercedes-Benz А-150 2008 року і Mercedes-Benz GL 350 CDI 2013 року і 306,3 тис. грн на рахунках.

Масовий відхід суддів від системи спровокував ще одну проблему — виявилося, що їх немає ким замінити. Нові судді так і не прийшли: за три роки після Євромайдану влада не провела жодного конкурсу для відбору нових вершителів закону.

У результаті в країні утворився безпрецедентний дефіцит: у деяких регіонах недоукомплектованість судів становить більше 30% співробітників, а в апеляційних судах бракує і зовсім половини людей у мантіях. В Україні є невеликі містечка — Яремче в Івано-Франківській області і прифронтова Авдіївка — де взагалі немає жодного працюючого судді. “Після Революції гідності багато хто хотів звільнити всіх суддів, що призвело б до колапсу системи, — обурюється Козьяков. — А тепер раптом громадськість, яка наполягала на масових звільненнях, почала хвилюватися".

Провести конкурси для відбору нових суддів ВККС не могла, пояснює він: всі були сильно зайняті. Мовляв, після Майдану органи суддівського контролю не працювали дев'ять місяців через повну зміну їхнього складу. Потім комісія взялася розглядати 11 тис. скарг, що накопичилися за цей час на дії суддів. А їх кожного місяця надходило по 800-1000 штук, що дуже багато — в ЄС на служителів Феміди скаржаться по 300-400 разів на рік.

З такою завантаженістю ВККС конкурс з відбору нових вершителів закону, говорить Козьяков, відкриють не раніше лютого 2017‑го. Але навіть після цього знадобиться як мінімум рік, перш ніж нові судді приступлять до своїх обов'язків. До цього часу планують закривати дірки за рахунок резерву, сформованого до Майдану, і суддів-п'ятирічок, у яких закінчився термін повноважень, і відряджень суддів на строк до 1 року.

Але всі ці люди — представники "старої школи", які працювали і відбиралися при Вікторі Януковичі. Щоб реформа вдалася, їх варто було б відправити на нові конкурси, а не просто залишати всіх, упевнений Тарас Шевченко, співзасновник руху Чесно. Президент і уряд, збираючись їх повернути, тим самим, мовляв, штучно стопорять реформу. “Таке відчуття, що влада все менше слідує курсу на зміни. І все більше — на консервацію", — говорить експерт.