Платіть і розмножуйтеся

В Україні — бум приватної репродуктивної медицини: тут працює кілька десятків профільних клінік і щорічно народжується до 4 тис. дітей "з пробірки"

 

Анастасія Береза

 

 

У січні 2017‑го новинні стрічки українських ЗМІ зарясніли сенсаційними заголовками: у країні з'явилася перший дитина від трьох батьків.

Звучить як наукова фантастика. Але дівчинка, народжена у подружньої пари після 15 років марних спроб зачати дитину, дійсно має ДНК трьох людей — батька, матері і жінки-донора.

Операцію провів лікар-ембріолог Павло Мазур з української профільної клініки Надія.

Все сталося в результаті пересадки ДНК мітохондрій від жінки-донора в яйцеклітину матері: спочатку її запліднили, а потім витягли ядро і пересадили в донорську клітку зі здоровими мітохондріями. Цей метод допомагає уникнути серйозних генетичних захворювань, які передаються від матері, а також є новітнім засобом лікування безнадійного безпліддя.

У більшості країн світу подібний спосіб запліднення поки заборонений, і його застосування стало предметом напружених дискусій. Але для вітчизняних репродуктологів цей випадок — безперечний прорив і можливість заявити про себе і в Україні, і в світі.

Історія появи дитини від трьох батьків демонструє ще і рівень розвитку репродукції в країні, який досить високий. Завдяки відпрацьованому ЕКЗ — традиційного методу лікування безпліддя, при якому окремі або навіть всі етапи зачаття і раннього розвитку ембріонів проходять поза організмом жінки, — і низькими цінами вся ця сфера перетворилася в добре налагоджену індустрію. На сьогодні в Україні працює чотири десятки клінік, а в рік з їхньою допомогою народжуються приблизно 3-4 тис. дітей.

Перша дитина, зачата в Україні за допомогою ЕКЗ, з'явився на світ в 1991 році в Харкові. Ще через два роки народилась друга — в Донецьку. Нещодавно перший хлопчик відсвяткував 25‑річчя.

Донецьк і Харків і стали кузнею кадрів для галузі.

Держава спочатку не звертала уваги на допоміжну репродуктивну медицину (ДРТ). І це стало благом: ДРТ немає зарегульованості — тут все створювали і розвивали ентузіасти, яким ця тема справді була цікава. "А не ті, кого просто призначили керувати",— говорить Віктор Веселовський, медичний директор клініки Надія і лікуючий лікар мами тієї самої довгоочікуваної дитини трьох батьків.

Зараз в Україні працює 43 профільні клініки репродуктології, з яких лише п'ять — державні. Вся галузь виглядає гідно на європейському і навіть світовому рівні. "Приблизно як наша IT галузь, якщо проводити аналогії",— розповідає Віктор Козін, співвласник і генеральний директор клініки ISIDA, який стояв біля витоків галузі в Донецьку, а потім і в Києві.

І хоча до лідерів — Китаю, Туреччини, Японії і США — Україні ще далеко, вона стала однією з небагатьох країн, де можна легально отримати повний спектр послуг ДРТ. Тут дозволено допоміжне сурогатне материнство, генетичний аналіз ембріонів, донація яйцеклітини, а тепер — і зачаття від трьох батьків. Втім, щодо останнього всі українські фахівці одностайні — повної свободи тут бути не повинно.

Українська репродукція — це справа фанатів, новаторів і самоучок
Олег Берестовий,
лікар-репродуктолог

Байдужість держави позитивно вплинуло не тільки на обсяг наданих послуг в Україні, але і на їх якість.

“В більшості країн ЄС, — розповідає Веселовський, — держава повністю оплачує парам від трьох до шести циклів ЕКЗ [спроб зачати]". А в Україні — лише 650 циклів в рік на всю країну. І то не повністю і виключно в державних клініках. Тобто безпліддя українські пари в основному лікують за свій рахунок. Приватні клініки борються за їхні гроші, як пластичні хірурги або стоматологи. У підсумку всі лікарі в цій сфері знають найактуальніші тенденції, майже всі володіють англійською, беруть участь у міжнародних конференціях, читають наукові публікації.

Високий професіоналізм призвів до того, що в Україні дуже висока результативність ДРТ. У середньому на 100 лікувальних циклів вдалими виходять 35%, а в деяких клініках навіть 70% — це майже вдвічі вище, ніж у більшості країн ЄС.

“Я запитую наших колег за кордоном: чому вони не використовують всі можливі інструменти для досягнення результату? — розповідає Козин. — Відповідь: вони [клієнти] прийдуть ще, у них є страховка". В українському випадку пацієнт, за його словами, оплачує послугу з власного гаманця, і у клініки немає іншого виходу, окрім як дати пацієнту найвищий шанс.

Ціноутворення в українських клініках — не кусюче за світовими мірками: вартість ЕКЗ варіюється в районі від 40 тис. грн з медикаментами за перший цикл. У Штатах воно обійдеться мінімум в десять разів дорожче. Послуги українських сурогатних матерів також помітно дешевше. Все це приваблює не тільки вітчизняних клієнтів, але й іноземців.

Валерій Зукін, директор Надії, навіть вважає вітчизняні ціни соціальними. “У нас вартість на рівні африканських країн, а якість — європейська, — говорить він. — Наша ціна — це не бізнес, це мінімальний прибуток і більше навіть соціальна відповідальність".

Клінік — багато, а профільного навчального закладу немає. Жодного.

“Немає навіть кафедри ембріології, — нарікає Олег Берестовий, лікар-репродуктолог української клініки Матері, спеціаліст з майже 20‑річним стажем. — Немає спеціальності ембріолог". Він продовжує сумне перерахування: немає кафедри репродукції, так само як і окремої спеціальності. Як немає жодної цільової програми наукових досліджень з ембріології і репродукції. "Тому ми не можемо перебувати в авангарді світової науки", — впевнений лікар.

Втім, навіть якщо б держпрограма і була, то лабораторій для досліджень все одно немає. З чотирьох десятків клінік лише у двох є повний набір генетичних лабораторій для дослідження ембріонів, пояснює Берестовий. Ще у п'яти — неповний. І все це — приватники. "Українська репродукція — це справа фанатів, новаторів-самоучок", — підсумовує він.

Не найкраща репутація України як країни, безпечної для всякого туризму, в тому числі і медичного, ще й обмежує коло іноземних клієнтів вітчизняних репродуктологів, запевняє Козин з ISIDA. Його клініка робить близько 1,2 тис. циклів в рік для громадян інших країн — подібний результат, як висловився Козин, ніщо, якщо орієнтуватися на співвідношення ціна-якість.

Україна ще й суттєво — втричі відстає від цивілізованих норм проникнення ДРТ. За приблизними даними, нині у країні за рік починають близько 10 тис. репродуктивних циклів. А рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я — це 1 тис. циклів на 1 млн жителів.

У всьому винна, на думку Козина, бідність. Щоправда, Берестовий з цим не згоден. “Вартість циклу в нашій клініці — близько 40 тис. грн, — він енергійно тицяє пальцем у кнопки калькулятора. — Це за три з копійками тисячі в місяць. Таку суму може відкласти абсолютно будь-яка сім'я".

Щоб підвищити рівень проникнення ДРТ, на думку Берестового, необхідно на рівні держави активно просвіщати населення про можливості репродуктивної медицини. Мовляв, парам потрібно перестати сподіватися на випадок, а гінекологам — затримувати у себе жінок. "Якщо гінеколог рік не може допомогти жінці завагітніти, то вона має бути направлена до репродуктологів", — переконаний він.

А коли зросте число клієнтів, знизяться і ціни. "Лоукостерство в репродукції я вважаю справою свого життя",— наголошує Берестовий. Запалюючись, він продовжує: “Я не хочу, образно кажучи, щоб в моїй країні продавали тупі і порожні Vertu за ціною $ 10 тис. і вище. Я хочу, щоб всі ходили з останніми моделями iPhone за $399".

Про доступність репродуктивних технологій мріє і Козин. Для нього ISIDA — це стратегічна мета.

А поки в Україні репродукція розвивається зусиллями ентузіастів, західний світ готується до того, що 2038 рік стане рубежем, після якого безпліддя залишиться лише неприємним спогадом.