План Маршалла для України

Найкращою допомогою з боку Німеччини стане спільна реалізація плану економічного розвитку України через інновації та реіндустріалізацію

Сергій Тарута,
народний депутат України,
керівник групи
з міжпарламентських зв'язків з ФРН

В Україні багато хто Німеччину люблять, багато хто — побоюються. У свідомості перших Німеччина — це країна відмінних автомобілів, високих соціальних стандартів і смачного пива. Це місце проживання, куди хочеться безоглядно емігрувати. Другі ж, стурбовані збереженням за будь-яку ціну "національної автентичності", вважають Німеччину чи не країною-неоколонізатором, яка зацікавлена в Україні лише як у ринку збуту свого ширвжитку. На мою думку, обидві сторони мають хибне уявлення. Просто тому, що не вникають в суть того, як влаштована економіка ФРН і на що, в тому числі і щодо України, націлені німецькі політики і бізнесмени.

Отже, чому ж у Німеччині все добре з економікою? Насамперед тому, що, на відміну від України, визначальними чинниками успіхів німців є грамотна економічна модель, орієнтація державних інститутів на допомогу бізнесу та якісна система підготовки кадрів.

Мій досвід спілкування з німецькими політиками та бізнесменами показує, що взаємодія бізнесу і влади в Німеччині організовано досить утилітарно — весь держапарат працює на економічне зростання. У Німеччині розвинена система кредитних і страхових агентств для підприємців, продумана галузева політика, уряди земель мотивовані на залучення інвестицій і створення нових робочих місць через гранти.

Німецьким підприємцям невідомо, що таке пряме втручання держави у справи бізнесу. Держава не вимиває обігові кошти і не створює ризики для роботи компаній. Знаю це точно, оскільки в 1990‑х, коли я ще працював на Азовсталі, ми відкрили в Німеччині компанію, яка займалася реалізацією продукції нашого металургійного комбінату. І у нас ніколи не виникало проблем з відшкодуванням ПДВ. Воно здійснювалося автоматично. Також ніколи не було проблем і з перевірками.

У Німеччині немає протиріч між інтересами великого капіталу і малого бізнесу. Держава допомагає бізнесу незалежно від його масштабів.

Навіть більше — влада не боїться лобіювати на зовнішніх ринках інтереси великих компаній. І ніхто не цікавиться, хто ж власник компанії. А для малого бізнесу створені ринкові умови, які дозволяють йому відбутися, якщо обрано правильну бізнес-модель.

Німецькі політики також безпосередньо залежать від економічної ситуації в країні. Якщо все благополучно в економіці, вони залишаються при владі. Політсили володіють власним інструментарієм просування економічних інтересів бізнесу за межами Німеччини — фондами. Вони частково фінансуються державою, частково спонсорами. І, що важливо,— на кожне (!) з засідань ради фондів, наприклад імені Фрідріха Еберта або імені Конрада Аденауера, протягом багатьох років їх роботи приходить керівництво Німеччини. У ФРН розуміють, що фонди — це не тільки інструмент просування економіки, але й дуже короткий зв'язок між парламентом і бізнесом.

Щодо спекуляцій про те, що Німеччина нібито розглядає Україну виключно як ринок збуту своєї продукції, зазначу: це завжди питання конкуренції між постачальником товару і постачальником технологій. Коли Siemens кілька років тому поставив нам на Алчевський меткомбінат сучасне обладнання на десятки мільйонів доларів, німці, думаю, могли припустити, що АМК стане сильним конкурентом для європейських металургів.

Ринкове середовище заохочує імпорт технологій. І тут немає ніякої суперечності — цей шлях Німеччина вже пройшла з Польщею. Польща відбулася лише тому, що її головним лобістом у світі була Німеччина, яка допомога ресурсами та технологіями. Підвищуючи рівень платоспроможності поляків, Німеччина тим само забезпечила собі великий експортний ринок. Цим підходом, до речі, Німеччина відрізняється від своїх заокеанських партнерів, які дуже часто націлені лише на вирощування країн-боржників.

На мою думку, найкращою допомогою Україні з боку Німеччини зараз може бути реалізація масштабного плану економічного розвитку. У нас його ще називають планом Маршалла для України. Цей план передбачає тісну економічну співпрацю, фінансову допомогу, імпорт ресурсів і передових технологій з ФРН. Тому що саме Німеччина є для України найважливішим стратегічним партнером у Європі, здатним утримати нашу країну від безповоротного падіння в економічну прірву.