П’ять країн “поділили” Каспійське море. Навіщо прибережним державам така угода

Кордони власних територіальних вод кожної з держав-підписантів не повинні перевищувати 15 морських миль - це близько 28 кілометрів.

Рибальська зона, що прилягає до територіальних вод, становить 10 миль, тобто 19 кілометрів відповідно. Щодо ділянок дна, то по периметру від окремих секторів можна встановити зони безпеки, які становитимуть не більше 500 метрів.

Зміст конвенції

Підписи під конвенцією після закінчення 5-го саміту поставили президент РФ Володимир Путін, президент Азербайджану Ільхам Алієв, глава Туркменістану Гурбангули Мялікгулийович Бердимухамедов, президент Казахстану Нурсултан Абішович Назарбаєв і президент Ірану Хассан Рухані.

Транскаспійський газопровід міг би доставляти газ до Європи з Туркменістану і через Азербайджан на дні моря

Відповідно до конвенції, основна площа водної поверхні Каспії залишається у загальному користуванні сторін. Дно і надри діляться сусідніми державами на ділянки за домовленістю між ними на основі міжнародного права.

Судноплавство, рибальство, наукові дослідження і прокладка магістральних трубопроводів здійснюється за узгодженими сторонами правилами. При реалізації масштабних морських проектів обов'язково враховується екологічний фактор.

Документ фіксує положення про недопущення присутності на Каспії збройних сил позарегіональних держав. Визначає 5 прикаспійських держав відповідальними за підтримання безпеки на морі і управління його ресурсами.

Не вистачає конкретики

Тепер кожна з країн повинна ратифікувати цю Конвенцію. Робота над нею тривала з 1996 року через постійні суперечки між прибережними державами. Зокрема, однією з основних проблем було питання, чи варто застосовувати щодо Каспійського моря Конвенцію ООН із морського права, або ж діяти згідно з правилами щодо транскордонних озер, оскільки саме Каспійське море фактично є величезним озером.

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв заявив, що сторонам вдалося порозумітися і врахувати побажання кожного учасника саміту. 

“Конвенція є по суті конституцією Каспійського моря. Вона буде регулювати комплекс питань, пов'язаних з правами та обов'язками прибережних країн”, - повідомив Назарбаєв.

Однак президент Ірану Хоса Роухані наголосив, що учасники переговорів п'яти країн повинні розробити окремі додаткові угоди. Адже у самій Конвенції не вистачає конкретики. І процес узгодження розподілу Каспійського моря триватиме.

“Переговори у сфері розмежування мають тривати. Не вистачає чіткості у питанні визначення методів накреслення та позначення ліній на кордоні та у надрах Каспії”, - зазначив Роухані.

Транскаспійський газопровід

Конвенція є нормативною базою з прописаними в ній фундаментальними положеннями, однак при цьому не заглиблюється в деталі, зауважив юрист-міжнародник, керуючий партнер компанії Bires Роман Шахматенко.

Президент Ірану наполягає на додаткових угодах щодо розмежування території

Зовнішньополітичні відомства "каспійської п'ятірки" у майбутньому продовжуватимуть консультації у такому режимі. Адже у Конвенції прописані інтереси сторін в питанні геологорозвідки на Каспії і транзиту нафти і газу. А саме це питання викликало найбільше питань у сторін.

“Нарешті домовилися, що Каспія - це море, а не озеро. У самій угоді вони прописали, що у рамках Каспійського моря не можуть знаходитися збройні сили третіх країн. Але це не означає, що транспортні кораблі, цивільні не можуть ходити. Можуть. У будь-яку конвенцію можуть вноситися зміни, які детально прописують процедури, передбачені самою конвенцією”, - сказав Шахматенко.

Неврегульованість статусу Каспію була однією з перешкод для будівництва Транскаспійського газопроводу, який міг би доставляти газ до Європи з Туркменістану і через Азербайджан дном моря.