Це поштівка з канонічним для кожного північного корейця сюжетом. Такий його варіант для поширення у світі свого часу надала Центральна корейська новинна агенція – інформаційний мозок Пхеньяна.
На ній – святе сімейство Кімів у лютому умовного 1942 року. Умовного, бо в міфі вимір часу інший. Бо все, що зображено на листівці, існує в свідомості, а може й у підсвідомості лише певних людей. Історичні обставини тут ні до чого.
А вони були такими. З початку 1941-го біля села Вятское, що за 72 км від Хабаровська, розташовано базу 88-ї Далекосхідної армії і об’єднаних сил проти японських загарбників. В їхньому складі були переважно етнічні корейці й китайці, яких готували для диверсійно-розвідувальних операцій в японському тилу. Серед них – молоде подружжя Кім Ір Сен і Кім Чен Сук.
16 лютого вони привели на світ хлопчика, якого зареєстрували як Юрій Ірсенович Кім. Власне, це був майбутній спадкоємець династії Кім Чен Ір, Сонце і Доля нації (офіційні титули).
Свого часу ми теж мали своїх комуністичних святих
Далі буде вигнання японців з Корейського півострова. Кім Ір Сен – капітан Червоної армії, єдиний з етнічних корейців у такому високому званні. Відтак, він – перший комендант Пхеньяна, а з утворенням КНДР у вересні 1948-го – прем’єр-міністр на довгі роки.
За рік Чен Сук померла при пологах. Але різдвяний сюжет за її участі вже прозвучав, і вона була одним з його оповідачів.
За їх версією, магічне народження не має ніякого відношення до СРСР. Усе сталося в дерев’яній хатині біля священної гори Пектусан. На вершині цього сплячого вулкану Небесне озеро. Тисячі поколінь переказували, що саме на цю гору зійшов батько засновника першої корейської держави Кочосон, близько 24-го століття до н. е.
Коли у Кімів народився первісток, на небі з’явилася подвійна веселка і засяяла яскрава зірка.
Далі були запеклі партизанські бої з ворогом, у яких Чен Сук – на передовій, навіть на руках з маленьким сином. Ночами вірна дружина сушить своїм тілом випрану білизну для вождя. А одного разу зранку він узув чоботи, в які замість устілок Чен Сук поклала свої м’які кучері.
Вже коли Велика Матір, як її почали величати, формально стала першою леді, почалися негаразди. Кіми виросли в селах, дозрівали в горах і лісах. Аж ось вони заселяються в центр Пхеньяна на розкішну японську віллу з басейном, в якому у перші тижні втопився молодший синаш Шура. Можна тільки уявити, як воно велося Чен Сук – неписемна, рано постаріла, підтримати розмову не вміє, а навчити нікому. Рання смерть – найліпший вихід в кожному разі. Втім, різдвяну історію для свого народу Чен Сук створити встигла.
Усе це розказую не лише заради сміху. Бо легко кепкувати з корейців. Пафосно, але варто не забувати – свого часу ми теж мали своїх комуністичних святих. І теж щиро плакали, коли вони йшли в інші світи.
А що вже казати про сусідів, які досі не можуть дати ради мумії Леніна. А день народження нинішнього свого вождя часом обставляють незгірше від своїх північнокорейських побратимів.
Втім, у кожного народу своє Різдво. Христос народився!
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени