11 квітня «президент невизнаної Південної Осетії заявив про підготовку змін до Конституції та проведення референдуму про приєднання до РФ. Природно, все, що відбувається в Південній Осетії і Абхазії, робиться не просто зі схвалення, але за прямою вказівкою Кремля. Місцевій «владі» не дозволяється ніякої ініціативи, окрім тієї, що йде від Москви.
Тому зрозуміло, що мова йде саме про чергові кремлівські штучки. Питання в тому, наскільки це може насправді бути кроком до приєднання Південної Осетії до Російської Федерації. Оскільки кремлівський режим вже перейшов у стадію все більш прискореного маразму, такої ймовірності виключати не можна.
З боку Росії це може бути сигналом «ми ні на кого не звертаємо уваги і робимо все, що захочемо». На жаль, реакції з боку міжнародного співтовариства не було і не буде, тому Путін відчуває себе цілком впевнено на території, яку вважає зоною свого впливу – мається на увазі пострадянський простір і так далі.
Тим не менш, з точки зору стратегії приєднання Південної Осетії – це крок у нікуди, крок до розвалу і фіаско. На щастя, в Москві цього поки що не розуміють.
Можливо також, що цей хід – знак активізації Росії проти Грузії. Це цілком ймовірно. Адже путінський режим може виживати лише в стані війни, кризи, протистояння – того, що називається «війна всіх проти всіх».
Кремлівський режим перейшов у стадію все більш прискореного маразмуЯкщо такого цейтноту немає, тримати народ в нормальному стані не вийде, оскільки економіка валиться, соціальні стандарти йдуть вниз. Так чи інакше, невдоволення народу буде зростати. Тому потрібні чергові «перемоги», потрібна чергова «переможна війна» або приєднання чергової території, щоб хоча б на короткий період часу можна було замість вирішення соціальних питань продовжити вішати своїм громадянам локшину на вуха про «збирання споконвічних російських земель».
Виходячи з цього, я вважаю, що можливості вибору Грузії новою ціллю виключати не можна.