Світ продовжує уважно стежити за розвитком подій навколо конфлікту в Керченській протоці. Зараз він перейшов із суто військового в дипломатичне і юридичне русло. І там з кожним днем все більше цікавого.
Росіяни заарештували захоплені українські кораблі і моряків, а тепер збираються їх судити за обвинуваченням у незаконному перетині кордону. І це саме по собі дуже дивно.
Дивіться. За нормами морського міжнародного права, яких дотримується весь світ, включно з Росією, і цивільні судна, і військові кораблі мають право ходити в чужих територіальних водах. Це не заборонено і легально. Порушенням кордону не вважається.
Там є кілька умов. Входячи в чужі територіальні води, плавзасіб не повинен зупинятися, різко міняти курс, ловити рибу, когось висаджувати або підбирати на борт, стріляти, торгувати тощо. Простіше кажучи, поки корабель йде собі спокійно за своїм курсом і нічого більше не робить, він взагалі жодних законів не порушує.
Є ще одне обмеження: господарі територіальних вод можуть сказати, що завтра або післязавтра, наприклад, такий-то район моря буде закритий для проведення, скажімо, військових навчань.
Відповідне оголошення з координатами і часом проведення цих навчань заздалегідь публікується у спеціальних загальносвітових виданнях, щоб ніхто в цю зону не заходив – просто заради безпеки. А якщо хтось зайде, то його попередять і супроводжуватимуть на вихід. Спеціально стріляти по порушнику ніхто не буде.
Жодних оголошень про обмеження судноплавства в Керченській протоці, звісно, ніде і ніким не публікувалося. Росія зараз говорить, що заздалегідь заборонила прохід через протоку, але це неправда. Весь світ знає, що такого не було.
Навіть більше, ніякого спеціального дозволу для проходу в Керченську протоку українським кораблям не потрібно! За російсько-українським договором про Азовське море і про цю саму протоку, вони є внутрішніми водами РФ і України. Кораблі обох країн мають повне право ходити там у будь-який час і в будь-якому напрямку – без усяких там дозволів.
Якщо нічого зараз не робити, то агресивність Москви лише зросте
Відповідно, з української сторони все було в межах закону. Підкреслю: навіть російського закону! Той, хто дав наказ на захоплення українських кораблів, скоріше за все, просто не знав тонкощів морського права. Найімовірніше, це був Володимир Путін. У всякому разі, такий висновок можна зробити з радіоперехоплення бесід російських моряків.
Путін, найімовірніше, запитав: "Чи увійшли українські кораблі в підконтрольну РФ 12-мильну зону?" Йому чесно відповіли, що так, увійшли. Він тут же вирішив, що це порушення кордону і віддав наказ затримати українців. Якщо треба, то застосувати силу. При тому, що ще раз повторю: навіть російських законів тут не було порушено!
За українцями погналися у відкрите море. І тут – найважливіше. Нічим не спровокована стрільба по іноземних кораблях і абордаж, та ще й у нейтральних водах – це ще яке порушення закону. Це – прямий акт піратства. На кшталт сомалійського.
Всі ці дії з боку Росії мали б сенс і піддавалися б логіці тільки в одному випадку: якби вона офіційно була у стані війни з Україною. Тоді все стає на свої місця – і стрільба у відкритому морі, і абордаж. Москва ж ніяк не хоче визнавати себе такою стороною.
Отже, виходить, що через незнання Путіним морського права Росія вчинила акт справжнісінького піратства в міжнародних водах. Ядерна держава поставила себе на одну дошку з сомалійськими бандитами. Тепер, до речі, буде ще й викуп вимагати – і за кораблі, і за екіпаж. Мабуть, для повної схожості з африканським прототипом.
Тут важливо ось що: сомалійські джигіти, зайнявшись морським грабежем, поставили себе поза межами міжнародного морського права – загального для всієї планети. Тому по них хто завгодно може стріляти, їх вбивати, а їхні кораблі віднімати.
Тепер у цьому ж становищі опинилася і Росія. Міжнародного морського права вона не визнає. Загальноприйнятих законів не дотримується, займається піратством. Саме тому тепер будь-яка країна світу може абсолютно спокійно робити з російськими кораблями те саме, що вони самі зробили з українськими.
Умовно кажучи, йде через протоку Ла-Манш який-небудь російський есмінець. Тут до нього підходять британські кораблі і повідомляють: ти зайшов у наші води, тому заарештований разом з усім екіпажем. Спробуєш смикнутися – відкриваємо вогонь на ураження.
Москва почне протестувати, говорити: так вони ж просто йшли своїм курсом, нікого не чіпали, а прохід по Ла-Маншу дозволений міжнародним морським правом. У відповідь завжди можна сказати: "Для всіх інших – так. А для вас – ні. Забули, що ви в Чорному морі учудили? Все, арешт".
Те саме можна зробити і в Босфорі, і в Дарданеллах. Там російські військові кораблі ходять постійно – у них багато справ на Середземному морі, в Сирії та Лівії.
Насправді, тільки такі заходи впливу здатні хоч якось вкрутити на місце мізки Володимира Путіна і його міньйонів. Інших аргументів вони просто не розуміють.
Тому, звісно, зараз дуже великі надії на НАТО і готовність альянсу діяти жорстко. Генсек Єнс Столтенберг вже заявив, що дії РФ "не залишаться без наслідків".
Хотілося б сподіватися! Бо якщо не вжити заходів зараз, то Москва точно сяде на голову взагалі всім. Потім буде набагато складніше.
Якби президентом США був нормальний політик, то Путіна вже змусили б платити за свої дії. Для американської політики свобода судноплавства – це головна цінність у світі. Цінніша, ніж нафта і демократія. За перешкоди в свободі судноплавства американці легко могли б, наприклад, заарештувати всі судна, які зараз будують "Північний потік-2".
Однак у Білому домі сидить помаранчеве опудало на ім'я Дональд Трамп, який дуже любить Путіна. Він уже сказав, що погана ситуація в Чорноморсько-Азовському басейні повинна якось сама собою вирішитися. Трамп – це дійсно біда – і для Америки, і для України, і для всього іншого світу.
Розумієте, якщо нічого зараз не робити, то агресивність Москви лише зросте. І один з можливих варіантів розвитку подій виглядає зовсім неприємно.
Коридор до Криму
На самому початку війни на Донбасі одним з головних завдань російської влади була окупація частини України і створення так званої "Новоросії" уздовж узбережжя Азовського і Чорного морів.
Ця зона контролю потрібна Москві для отримання сухопутного коридору до Криму, а також до Придністров'я. Якби це вдалося зробити, то вся інша Україна Путіну була б уже не дуже-то й потрібна.
Однак, на щастя, цей план був зірваний, російський наступ зупинився під Маріуполем. Але сама ідея нікуди не поділася.
Розмови про "коридор до Криму" час від часу з'являються в російських ЗМІ. Ватяні ідеологи дуже незадоволені тим, що його так і не було створено ще в 2014 році. Зараз же їх усе більше турбує збереження українського контролю над Азовським узбережжям.
Дивіться: Україна зараз активно будує військово-морську базу в Бердянську. Ця база буде жахливим подразником для Москви. Особливо якщо туди, в Азовське море, почнуть ходити натовські військові кораблі.
Путін і його люди мріють зробити Азовське море своїм внутрішнім водоймищем. Власне, саме тому Україні перекривають туди доступ, душать торгові порти і заважають створити повноцінну військову базу, нападаючи на кораблі, що йдуть у Бердянськ.
Тактична мета – зробити Приазов'я максимально бідним, депресивним, малонаселених регіоном з максимальним рівнем невдоволення владою. Стратегічна – захопити його.
На думку російського військового оглядача Павла Фельгенгауера, вже цієї зими різко збільшується ризик початку російського військового наступу на Маріуполь - Бердянськ - Чонгар.
Американський Конгрес і європейці зараз планують ввести нові, дуже жорсткі санкції проти російської економіки. Якщо вони набудуть чинності, вона буде майже зруйнована.
У цій ситуації Путіну залишиться лише серйозно підвищити ставки зовні країни і одночасно спробувати згуртувати народ навколо себе всередині Росії. Втрачати йому буде особливо нічого, а війна все спише.
Крім того, ситуація на зовнішній арені до січня для нього складеться досить сприятливо. У всьому світі – Різдво і Новий рік, в Україні буде передвиборча плутанина і брудна політична війна всіх проти всіх.
Дружній Путіну Трамп втручатися в ситуацію не стане. Він уже, загалом, сказав: "Розбирайтеся самі". Москві саме це і потрібно.
Залишається Європа. Але там зараз усі зайняті Brexit, у всьому Євросоюзі вже в травні пройдуть вибори в Європарламент. Зараз дуже великі шанси, що переможуть на цих виборах праві і ліві популісти.
У цих умовах Україні доведеться сподіватися тільки і виключно на себе. Ніякої допомоги ззовні чекати не доводиться.
І ви знаєте, якщо Фельгенгауер має рацію, то воєнний стан міг би і стати в нагоді. Шкода тільки, що Путін точно знає, коли саме він закінчиться.
Але, будемо сподіватися, що російський військовий експерт просто згущує фарби, і ніякого масштабного нападу цієї зими не буде.
Більше світових новин у відеоблозі Івана Яковини: