В Росії люблять карго-культ. Держава, вага якої у світі ще тримається за рахунок газу і ядерної зброї, тяжіє до імітаційних процедур – ніяких інших в неї нема. Одна з таких відбулася в неділю 11 листопада на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей. Цього разу імітувалися «вибори». Взагалі, в цьому тексті буде багато слів у лапках – інакше говорити про недільні події не вийде.
Люди, які бадьоро відзвітували про високу «явку», полегшили роботу майбутнім слідчим у справі про насильницьке захоплення влади в окремих районах України, створення незаконних військових формувань, підтримку тероризму і злочини проти людяності. Коли прийде година ікс, і представники Росії відбудуть за свій порєбрік, їхні вчорашні «союзники на місцях» залишаться сам на сам з чималими проблемами. Щось подібне вже неодноразово траплялось в історії.
Вибори – процес, який має низку формальних ознак, обійти які неможливо. Це, зрештою, і відрізняє цю процедуру від «мєждусобойчіка», який може влаштувати будь-хто і будь-де. Та за який неодмінно доведеться відповідати за законом.
З точки зору міжнародного права, Конституції та законів України те, що відбулося 11 листопада в ОРДЛО, – юридично нікчемне. Якщо уявити, що Україна погоджується провести вибори на тимчасово окупованих територіях, то закон про їхнє проведення мала спочатку прийняти Верховна Рада, і потім, через 90 днів після вступу закону в дію, мало би відбутися саме голосування. Такими є домовленості, досягнуті в Нормандському форматі, Тристоронній контактній групі та підгрупах, на конференціях в Парижі та Берліні, що окреслюють саме правові основи для проведення виборів. Зрештою, це і знайшло своє відображення у «формулі Штайнмайєра».
Росія робить все, щоб її самотність стала тотальною
Більше того, вибори на окупованих територіях можуть відбутися, тільки якщо напередодні вирішити безпековий блок питань: відведення важких і середніх озброєнь, танків і мінометів, їхнє опечатування та контроль за невикористанням. Крім того, йшлося і про відведення іноземних військових частин та роззброєння бойовиків. Вже тривалий час виконання питань безпекового блоку стоїть на півдорозі. Хоча саме ці домовленості мають юридично сильний зміст, оскільки підкріплені відповідними документами: підписаними і завізованими протоколами та розробленими під них технологічними картами. Здійснити моніторинг виконання безпекового блоку попередньо мала ОБСЄ. Крім того, вибори, особливо в такій ситуації, вимагають присутності міжнародних спостерігачів, яких теж не було. Не можна ж усерйоз розглядати представником Росії угорця Гергьо Тамаша Шаму, який може і сам до кінця не усвідомлював ймовірних правових наслідків свого «спостереження».
Це зовнішній вимір процесу, але є і внутрішній. Вибори в Україні проходять на основі реєстру виборців, що складається у відповідності до закону «Про державний реєстр виборців». Реєстр на окупованих територіях не діє вже п’ять років. Тому і ті особи в ОРДЛО, які вчиняли дії щодо «реєстрації виборців», порушили український закон і мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності.
Щодо виборів є декілька інших ключових вимог. Доступність всіх до участі, єдиний інформаційний простір, реалізація активного і пасивного виборчого права, рівність прав усіх громадян – всього цього не було дотримано.
Тепер що стосується члена угорської партії «Йоббік» Гергьо Тамаша Шаму. Для чого він окупантам – зрозуміло. З його допомогою вони намагаються надати хоч якоїсь подоби «легітимності» процесу. Мовляв, дивіться, у нас є «цілий спостерігач» з ЄС. А от сам пан Шаму, якого просто використали, зробив собі погану послугу. Можливо, заради хоч і сумнівної, але популярності. Можливо, щоб випробувати український МЗС на «слабо». Але загалом такі дії можуть класифікуватися як співпраця з терористами – з усіма, в тому числі і кримінальними, наслідками.
У цій ситуації ініціативу має проявляти не тільки посол України в Угорщині. Український МЗС повинен звернутися до посла Угорщини з вимогою провести розслідування щодо змісту та мотивів дій Шаму. Серед усього іншого – чи діяв він як представник обласної ради Бекеш у Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи і партієць «Йоббіка», чи як приватна особа. Неприємності йому загрожують в обох випадках. Питання в тому, чи захоче партія, навіть така одіозна як «Йоббік», ставати друзями ватажків незаконних формувань, яким в перспективі світить міжнародний трибунал?
Жодних правових наслідків недільні події в ОРДЛО не матимуть. Ні Україна, ні світ не визнає так званих «виборів». Люди, які їх організовували та проводили, дали посадити себе на ще один гачок Росії, зістрибнути з якого можна буде хіба що на лаву підсудних. Піар-акція Кремля провалилася – переконати не вийшло навіть самих себе.
Ідеолог сучасної кремлівської політики Владислав Сурков цього року написав статтю про місце Росії в новому світі. Її назва доволі промовиста та безрадісна: «Одиночество полукровки». Що ж, можна сказати, що Росія робить все, щоб її самотність стала тотальною.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени