Пісні й танці

Україну сколихнув фестивальний бум: кожен літній вікенд у країні відбувається одразу кілька великих заходів, де перед багатотисячною публікою виступають актуальні музиканти

Оксана Мамченкова

28 березня учасники культової британської групи Hot Chip опублікували в соціальній мережі Фейсбук запис, який незабаром став найпопулярнішим на їхній сторінці за рік. Зміст декількох слів, які отримали більше 1.100 лайків, полягав у тому, що знамениті електронники збираються виступити в Києві.

Чотири місяці потому своєї обіцянки номінанти на престижну премію Grammy, які підкорили сцени кращих музичних фестивалів світу, дотрималися, приїхавши в українську столицю. Разом з 50 іншими зарубіжними та українськими колегами вони зіграли на фестивалі Hedonism в останній вікенд липня. Це триденне дійство успішно дебютувало на Трухановому острові в Києві, зібравши просто неба 10 тис. шанувальників актуальної музики.

"Події, на кшталт нашої, показують всьому світу, а заодно і Росії, що у нас тут нормальне культурне життя",— каже організатор Hedonism Ростислав Русаков. Свої слова він підкріплює прикладом: першими покупцями квитків на його фестиваль стали поляки, які зацікавилися анонсом на сторінці Hot Chip. Потім до них приєдналися інші іноземці і лише потім — українці.

Русаков більше п'яти років влаштовую організацію концертів у столиці. А цього літа провів Hedonism, який став його першим фестивалем, причому українські критики вже назвали захід однією з найяскравіших і найякісніших музичних подій сезону.

Засновник Hedonism не самотній у своєму прагненні розвивати фестивальну культуру в Україні: цього літа в країні організовано близько 50 багатоденних музичних подій. Серед них ті, чия історія налічує кілька років, на кшталт фестивалю Alfa Jazz Fest у Львові й Koktebel Jazz Festival, який після анексії Криму переїхав в Одеську область. А також ті, які з'явилися на фестивальній карті останніми роками.

До числа яскравих новачків крім проекту Русакова експерти зараховують і масштабний Atlas Weekend. У липні він вдруге відбувся у Києві і зібрав аудиторію в 142 тис. глядачів, що можна порівняти з числом гостей на європейських фестивалях на кшталт британського Glastonbury і бельгійського Rock Werchter.

Не менш гучно заявив про себе Upark, відмінною рисою якого став зірковий склад з груп першої величини, як-от американців Red Hot Chili Peppers і британців Muse.

"Це літо я назвав би первинним бумом після великого періоду стагнації",— ведучий Радіо Аристократи і діджей Влад Фісун дає оцінку фестивальній індустрії країни.

На думку експерта, який понад 20 років стежить за розвитком українського музичного бізнесу, зараз організатори прагнуть зайняти і закріпити за собою порожні ніші. Тому кожні вихідні в різних містах відбуваються фестивалі на будь-який смак і гаманець — від гучних і масових до абсолютно маргінальних. При цьому ціни на квитки українських фестивалів на порядок нижчі від європейських.

"Якби я був кінодокументалістом, цього літа знімав би по гарячому: можливо, ми стоїмо біля витоків нової і великої історії, як би пафосно це не звучало",— упевнений Фісун.

Підготовка фестивалю на Заході займає близько року — стільки часу необхідно, щоб домовитися про відповідні дати з музикантами і підготувати необхідну інфраструктуру. Для українських організаторів фестивалів цілий рік — поки недосяжна мрія.

Свій перший Atlas Weekend Дмитро Сидоренко та його команда підготували за місяць. Утім, цей дебютний фестиваль вони тепер вважають радше концертом з великою кількістю артистів і можливістю промацати грунт. Адже крім виступів трьох десятків команд і фудкорту, на території Atlas Weekend не було інших розваг.

Нинішнього року фестиваль переїхав на просторішу локацію у ВДНГ, а його лайнап виріс до 157 артистів. Організатор розповідає, що з кожним роком планує продовжувати фестиваль на один день і додавати в його програму не музичні розваги.

Своїм орієнтиром він називає угорський Sziget, один з наймасштабніших європейських фестивалів тривалістю вісім днів. Sziget відомий не тільки великою кількістю різнопланових сцен, але також окремими театральною, цирковою та спортивними зонами.

"Ми хочемо, щоб люди приходили і занурювалися у веселощі навіть без музики",— каже Сидоренко. Наприклад, на Atlas Weekend-2017 він планує провести видовищне шоу у виконанні Театру вогню.

Проект Сидоренка близький з угорським Sziget також у підході до вибору музикантів. Організатор не збирається привозити занадто гучних і дорогих артистів, чиї гонорари змусять його в рази підняти ціни на квиток. Його мета — зробити сімейний фестиваль, на якому кожне покоління зможе знайти свого артиста.

Треба робити ставку на різнопланових музикантів, культових, але не надто заїжджених, а також на українських артистів — така фестивальна формула Русакова, який готував свій Hedonism півроку.

З-поміж виконавців, які виступили на Hedonism, тепер він особливо відзначає вітчизняний експериментальний дует Zapaska, який щороку дає не менше сотні концертів у клубах Європи. А також українсько-грузинську виконавицю Софі Віллі — вона стала першою представницею цих двох країн, яка виступила на знаменитому американському фестивалі SXSW в техаському Остіні.

Історія фестивалю Upark, столичного дебютанта цього року, могла початися ще в 2014‑му. Тоді Микола Ісідоров, його організатор і директор концертного агентства Млин, задумав привезти кількох зірок першого ешелону. Втім, наслідки революції, а потім війна в Донбасі скоригували плани, і проект довелося скасувати.

"У грудні 2015‑го ми привезли до Палацу спорту британців Bring Me the Horizon і за результатами цього концерту вирішили, що можемо знову працювати з великими артистами",— згадує Ісідоров.

На підготовку Upark пішло сім місяців, це було непросто. Ісідоров визнає, що зірки того рівня, на який він замахнувся, поки не поспішають їхати в Україну: їх зупиняє страх економічної і політичної нестабільності. Наприклад, британців Muse, які кілька років тому вже виступали у Києві, вдалося вмовити лише після підтвердження приїзду з боку динозаврів американського року Red Hot Chili Peppers.

У Лілії Млинарич, засновниці Koktebel Jazz Festival,— своя кухня. Наприкінці серпня черкащанкам виповниться 14 років, тому про організацію музичних подій — від запрошення великих зірок до підготовки фестивального майданчика — вона знає все.

Розмірковуючи про підготовку фестивалю, Млинарич спочатку цитує Ганну Ахматову "когда б вы знали, из какого сора", а потім починає пояснювати, що організація події щоразу починається з бюрократичних формальностей і вирішення побутових питань на кшталт прокладання каналізації та вивезення сміття. На відміну від Заходу, де подібні процедури доведені до автоматизму, в Україні такі проблеми відбирають більшысть часу і зусиль організаторів.

Комфорт великих музичних фестивалів багато в чому залежить від міської влади, підхоплюють зауваження Млинарич організатори київських Atlas Weekend і Upark. Загальну аудиторію цих фестивалів, що проходили в столиці в один вікенд, експерти оцінюють у 250 тис. осіб. При цьому єдине, чого засновникам подій вдалося домогтися з боку міста, стало продовження часу роботи міського транспорту.

Зате приклади вдалої співпраці з місцевою владою є у творців фестивалів у невеликих містах. Її сприянням задоволений Андрій Зоін, який з 2011 року проводить у рідному Кам'янці-Подільському фестиваль Respublica, аудиторія якого сягає 7 тис. осіб.

Це дійство об'єднує концерти десятків актуальних артистів української альтернативної сцени і рокерів з близького закордону, а також фестиваль стріт-арту. З моменту заснування Respublica у спальних районах міста з'явилося більше 50 муралів, подивитися на них їдуть українці та іноземці.

За останні 15 років на Заході фестивальний рух з розваги для просунутих меломанів і волелюбних хіпі перетворилося на багатомільйонний бізнес. Причиною послужила радикальна зміна структури музичної індустрії загалом. Якщо раніше левову частку доходів приносили продажі альбомів, то тепер музиканти та їхні лейбли роблять ставку на концерти. Адже на зміну фізичним носіям прийшли недорогі онлайн-ресурси для скачування та прослуховування музики.

В результаті фестивалі, де за кілька днів слухач може потрапити на сотню концертів, стали головним майданчиком для промо та заробітку артистів. Молоду й активну аудиторію таких подій цінують великі компанії, які з задоволенням співпрацюють з фестивалями. Наприклад, у 2015‑му музичні дійства Північної Америки отримали $1,5 млрд спонсорських грошей.

Українські реалії кардинально відрізняються від західних, констатують експерти. За словами засновника квиткового агентства Karabas.com Максима Плахтія, розмір концертного ринку України поки невеликий і становить близько $12 млн на місяць. При цьому після стрімкого падіння, яке припало на 2013-2014 роки, галузь щорічно зростає на чималі 50%. Гучні фестивалі нинішнього літа — один з симптомів відновлення індустрії.

Програміст Ярослав Шалій цього року побував на Atlas Weekend і порівнює ціну свого квитка з тим, що купив на польський Open'er, який вважається одним з наймасштабніших і найякісніших за рівнем виконавців у Європі. “Ми з друзями брали квитки [на Atlas] заздалегідь, заплатили близько 1.000 грн. Якщо переводити в євро або навіть злоті, ціна виходить, звісно ж, смішна",— говорить Шалій. Квиток на європейський фестиваль коштуватиме вдвічі-втричі дорожче. Хоча й рівень проведення на Заході вищий — виступи артистів відбуваються строго за розкладом, про будь-які зміни відомо завчасно.

Організатори вітчизняних фестивалів розповідають, що свідомо занижують ціни на свої події: їм добре відомі можливості української гаманця, тому в перші роки не ставлять перед собою завдання заробити.

У результаті кошти від продажу квитків покривають від 40% до 60% бюджету фестивалю. Ще частину, яка може варіюватися в діапазоні 5-30%, вдається залучити за рахунок спонсорів. Рідше — меценатів. Незначний відсоток витрат покриває прибуток від проданих на території фестивалю алкоголю та їжі.

"Новачки поки що заробляють аудиторію — для будь-якого молодого бізнесу це нормально",— каже й Фісун.

Західні музиканти також з розумінням ставляться до ситуації в Україні, багато хто робить знижку. І майже завжди готові до компромісу вітчизняні виконавці — їх цікавить розширення аудиторії.

Дмитро Шуров, лідер української групи Ріаnобой, зізнається, що після виступу на торішньому Atlas Weekend його команду відкрилf для себе великf кількість нових слухачів. Крім того, він вважає фестивалі хорошою можливістю випробувати на публіці нові пісні та поекспериментувати з програмою.

“Фестиваль — це завжди надзвичайно відмінна історія,— каже Шуров.— З моменту, коли ми почали грати на великих сценах перед тисячами людей, я будую програму за принципом take off, тобто від максимально душевного до найдрайвовішого номеру".

Та загалом експерти і учасники процесу пророкують українському фестивальному рухові непогані перспективи, основними перешкодами на цьому шляху вважаючи корумпованих чиновників, загальний стан економіки і відсутність достатньої кількості добре оснащених майданчиків.

“Якщо зростання добробуту країни збіжиться із зменшенням корупції і відмовою від пострадянської моделі суспільства, то, можливо, через 7-10 років найбільший фестиваль Східної Європи буде вже в Києві, а не в Будапешті,— прогнозує Фісун.— А можливо, й раніше".