Америка склеїла дурня
11 листопада 2016, 09:00
Анна Павленко
редактор відділу Світ НВ
Новобраному президенту США Дональду Трампу 70 років, у ньому 100 кг ваги і 1 м 91 см зросту. Його стан, згідно з даними його виборчого штабу, становить солідні $10 млрд — таким чином Трамп стане найбагатшим президентом за всю історію США.
Він народився в Нью-Йорку, а підприємницька жилка, як і чималий стартовий капітал, дісталися йому від батька. Останній заснував в Америці власний девелоперський бізнес, вартість якого до кінця 60‑х років досягла $40 млн.
Саме тоді до справ батька підключився Дональд Трамп — на той момент вже випускник військової академії і Вортонської школи бізнесу Пенсильванського університету. Потім юнак перебрався на Манхеттен і почав реалізовувати власні будівельні проекти. Справи Трампа йшли вгору, і ім'я амбітного бізнесмена стало все частіше з'являтися в пресі.
“Він високий, стрункий блондин зі сліпучо-білими зубами; їздить містом на срібному Cadillac з водієм і власними ініціалами на номерах,— описував Трампа в 1976 році колумніст газети The New York Times Джуді Клемеруд.— Він зустрічається з витонченими манекенницями, відвідує найвишуканіші клуби і в свої 30 років має статки, що оцінюються в більш ніж $200 млн".
Вже у 80‑х Трамп купив і побудував безліч об'єктів у Нью-Йорку і за його межами. Серед тих, що вражають найбільше, — 58‑поверхова Башта Трампа (Trump Tower), один з найвищих хмарочосів Нью-Йорка, а також готель Trump Plaza і цілу низку казино в Атлантик-Сіті та Нью-Джерсі. Його найдорожчим проектом з інвестиціями в $1 млрд став Taj Mahal Casino в Атлантик-Сіті. У 1989 році Трамп вперше потрапив до списку мільярдерів Forbes.
Спочатку банки охоче давали позики вельми успішному бізнесменові, але потім ситуація змінилася. До 1991 року зрослі борги не тільки стали причиною банкрутства декількох проектів Трампа, але і поставили його на межу особистого банкрутства. І все ж фінустанови вважали більш вигідним для себе реструктуризувати видані девелоперу кредити. Хоча йому довелося віддати банкам свою 86‑метрову яхту, власну авіакомпанію Trump Shuttle, частину бізнесу і готель Grand Hyatt на Манхеттені, Трамп продовжив свій підприємницький шлях.
У середині 90‑х він викупив права на проведення конкурсів краси Міс Всесвіт і Міс США, ставши їхнім продюсером. А також почав продавати право на використання власного імені як бренду для девелоперських і транспортних компаній, готелів і ресторанів, виробників парфумів, горілки і навіть морозива.
Ще з юних років Трамп плекав мрію про славу кінозірки — у 1992 році він навіть знявся в епізодичній ролі в популярному фільмі Сам удома-2: загублений у Нью-Йорку. А в 2004‑му став ведучим реаліті-шоу на телеканалі NBC, яке стало настільки успішним, що через кілька років за роботу над цим проектом Трамп отримав власну зірку на Алеї слави в Лос-Анджелесі. Телебачення підвищило його впізнаваність в США і підготувало ґрунт для майбутньої передвиборчої кампанії.
Не менш бурхливим, ніж кар'єра, виявилося і особисте життя новообраного президента. 70‑річний Трамп був тричі одружений і має п'ятьох дітей. Його нинішня дружина, уродженка Югославії Меланія — в минулому успішна модель, а нині дизайнер ювелірних виробів,— вірно підтримувала чоловіка в передвиборчій кампанії. Після оприлюднення аудіозапису, на якому Дональд Трамп відкрито розповідає про свої домагання до жінок, Меланія стала на його захист. Висловлювання чоловіка не уособлює його характер, заявила майбутня перша леді.
Сам Трамп стверджує, що сім'я має для нього дуже велике значення. Троє старших дітей вже працюють у його бізнес-імперії. Так само чинив його батько, чиє фото сьогодні займає почесне місце у вітальні мільярдера, яка розташована у триповерховому пентхаусі, що виблискує позолотою, на П'ятій авеню в Trump Tower.
45‑м президентом США стане не досвідчений політик Гілларі Клінтон, як до останнього стверджували багато аналітиків. Кермо влади в наймогутнішій державі світу дістанеться епатажному мільярдерові Дональду Трампу. НВ спробувало проаналізувати, як його перемога позначиться на світовій економіці, внутрішній і зовнішній американській політиці, чим все це може обернутися для України і, нарешті,— як таке могло статися.
Щоб стати успішним президентом, Дональду Трампу треба призначити на ключові посади розумних людей і прислухатися до їхніх порад
Стівен Пайфер,
експерт американського Brookings Institution,
дипломат, колишній посол США в Україні
Дональд Трамп здивував Америку і, ймовірно, навіть самого себе приголомшливою перемогою на виборах. Цього ранку більшість країни прокинулася в роздумах, що це означатиме.
Президентство Трампа може спричинити докорінні зміни в політиці США щодо України, Росії та НАТО. Якщо Трамп буде триматися лінії, окресленої ним під час передвиборчої кампанії, ми можемо очікувати від нього пропозиції власного варіанту перезавантаження Росії. Таке перезавантаження ігноруватиме агресію Москви проти України, підтримку режиму Асада у Сирії і спільну проблему, яку становить для європейського порядку безпеки і Заходу путінський Кремль.
Трамп уже поставив під сумнів американську політику підтримки України, припустивши, що він може визнати незаконні захоплення і анексію Росією Криму, а також розглянути послаблення санкцій проти Москви. Що стосується НАТО, він, схоже, схильний істотно змінити умови американських зобов'язань у рамках альянсу.
Така політика стане відчутним відхиленням від підходу щодо Європи, якого дотримувався кожен американський президент, республіканець і демократ починаючи з Гаррі Трумена в кінці 1940‑х. Припускаю, що багато представників зовнішньополітичного істеблішменту Республіканської партії спробують відмовити Трампа від такого курсу.
Зараз здогади будуються навколо того, хто обійме ключові посади в кабінеті нового президента. За чутками, колишній спікер палати представників Ньют Гінгріч і сенатор Боб Коркер будуть кандидатами на посаду держсекретаря. Тоді як сенатор Джефф Сешнс може стати міністром оборони. Всі вони консерватори і в головних аспектах підтримують політику США щодо Європи, яка проводиться останні 70 років.
У Трампа величезне его. Він ось-ось візьметься за найважчу роботу в світі. Ймовірно, він хоче бути успішним. Для цього йому потрібно призначити розумних людей і прислухатися до їхніх порад. Я щиро сподіваюся, що він так і зробить. І боюся, що не зробить.У зовнішній політиці Дональд Трамп наробить дурниць: з його милості світу загрожує новий затяжний конфлікт на Близькому Сході, а Америці — ще жорсткіша конфронтація з Росією
Іван Яковина,
колумніст НВ
Головна проблема Дональда Трампа не в тому, що його погляди на методи розв'язання регіональних і глобальних проблем погані, а в тому, що найчастіше вони просто відсутні.
Трамп катастрофічно непередбачуваний. Під час своїх публічних виступів він, забираючись в нетрі малознайомої йому геополітики, раз у раз говорить прямо протилежні за змістом речі, не вбачаючи в цьому ніякої суперечності.
Ще одна проблема майбутнього президента, здатна відбитися на всьому світові,— його підвищена емоційність і хвороблива реакція на будь-яку критику на свою адресу.
Імпульсивність і неуцтво Трампа майже неминуче викличуть ускладнення у відносинах Вашингтона з цілою низкою країн і регіонів. Виконання його обіцянки про захист національної промисловості зруйнує наявну систему світової торгівлі й призведе до деградації СОТ. Його намір повернути санкції проти Ірану здатний привести до нового затяжного конфлікту на Близькому Сході. Якщо він і справді вирішить повністю переформатувати НАТО, корінним чином зміниться архітектура системи безпеки в Європі. Відмова від вільної торгівлі з Китаєм розв'яже Пекіну руки для подальшої експансії в Південно-Східній Азії.
З Росією у Трампа тривалої дружби, найпевніше, не буде — двом лідерам з непомірно роздутим его і почуттям власної богообраності буде вкрай непросто ужитися разом. Стосунки Володимира Путіна і Джорджа Буша — яскравий приклад цьому. "Медовий місяць" між ними швидко завершився досить жорсткою конфронтацією, варто лиш було інтересам двох лідерів увійти в суперечність. Ні один, ні інший не був налаштований на діалог.
Трамп став великокаліберною "відірваною гарматою" світової політики. Її в різні сторони носить по палубі корабля Америка, але куди і в кого вона вистрілить, визначить лише його примха і випадок, а не експерти і політологи. Ґніт вже запалено.
Трамп проведе податкову реформу, яка скасує медичну реформу Обами і депортує всіх нелегальних мігрантів. Утім, все це з застереженням — "можливо"
Андерс Аслунд,
економіст, старший науковий
співробітник Atlantic Council
Дональд Трамп переміг, виступаючи проти влади, Вашингтона, Волл-стріт, глобалізації, китайських і мексиканських мігрантів. Неясно одне — як це все виявиться в його реальній політиці. Його переможна промова була досить примирливою. Він виїхав на слоганах, а не на політичних діях. Як наслідок, тепер він може почати з чистого аркуша. Складно повірити, що він дотримуватиметься цієї своєї політики щодо більшості.
Перекрити потік мігрантів з Мексики не матиме значних наслідків. Він, найімовірніше, призначить нового суддю Верховного суду в найкоротші терміни. Трамп також може запровадити штрафи на постачання товарів з Мексики і Китаю, але це дорого коштуватиме громадянам США хоча б тому, що Китай вживе у відповідь симетричні заходи.
Давно на часі й податкова реформа. До цього готові обидві палати Конгресу, де домінують республіканці. Трамп може скасувати ObamaСare [реформа охорони здоров'я і захисту пацієнтів], але це призведе до погіршення ситуації з медичною допомогою для мільйонів людей. Депортація нелегальних мігрантів теж імовірна, ці процеси вже активізував Обама.
Щодо України, найімовірніше, Трамп буде дотримуватися політики Обами, тільки з обмеженою підтримкою. Велике питання, чи піде він на угоду з Путіним, що можливо, але малоймовірно: Росія і США нині досить сильно віддалилися один від одного.
1. Америка для американців
Трамп пообіцяв серйозно посилити імміграційне законодавство Штатів. З огляду на терористичну загрозу в Європі і США, він виступив за заборону вільного в'їзду в країну мусульман. Також Трамп пообіцяв побудувати стіну на кордоні з Мексикою, щоб захистити країну від "гірших з мексиканців".
2. Нафтові ріки
Одним з ключових напрямків своєї політики Трамп назвав підтримку енергетичної галузі США. Заплющивши очі на проблеми з екологією, які збиралася розв'язувати Гілларі Клінтон, він обіцяв знизити податки і регулювання в енергетиці і зрештою наростити видобуток сланцевого газу і нафти. "Адміністрація Трампа організовує енергетичну революцію, яка принесе нове велике багатство в нашу країну",— запевнив виборців Трамп.
3. Медичне питання
Трамп виступив за скасування гучної реформи охорони здоров'я Барака Обами, відомої як ObamaCare, яка передбачає запровадження загального обов'язкового медичного страхування. "Її можна замінити на щось краще для всіх, що буде дешевше для громадян і держави",— заявив політик. Утім, він підтримав збереження у повному обсязі програм медстрахування для літніх людей та інвалідів, а також для малозабезпечених родин.
4. Заборона абортів
Однією з найскандальніших пропозицій Трампа під час передвиборчої кампанії стала обіцянка заборонити аборти і карати жінок за спроби позбавитися від небажаної вагітності. У відповідь на шквал критики, яку викликала ця заява, Трамп пом'якшив свою позицію, зазначивши, що рішення про заборону абортів мають прийматися владою окремих штатів, а не на федеральному рівні. А кримінальну відповідальність за підпільні аборти переклав на плечі лікарів.
5. Ні поборам
Трамп зажадав знизити податкове навантаження і на фізосіб, і на бізнес. “Жодна з американських компаній не платитиме більше 15% доходу від свого бізнесу у вигляді податків. Іншими словами, ми скоротимо податки з 35% до 15%",— пообіцяв він.
При цьому Трамп має намір прибрати з законодавства лазівки, які дозволяють багатим економити на податках.
6. Робочі місця
Трамп має намір скоротити безробіття в США, повернувши на батьківщину великий американський бізнес, який тікає з країни в пошуках вигідніших умов. За межами Сполучених Штатів корпорації тримають активи на трильйони доларів з метою уникнути американських податків, запевняє Трамп. Щоб змусити компанії повернути виробництво на батьківщину, уряд введе високі мита на товари американських виробників, виготовлені за кордоном, і запропонує пільги тим, хто захоче повернутися.
7. Невільна торгівля
Невигідними для простих американців Трамп вважає деякі міжнародні угоди про вільну торгівлю. Так, він пообіцяв повністю переглянути угоду про північноамериканську зону вільної торгівлі між США і Канадою. Навіть більше, Трамп готовий залишити Транстихоокеанське партнерство — найбільшу торгову угоду, до якої в 2016 році приєдналися 12 країн регіону, в тому числі США, Японія, Австралія та Канада.
8. Гарячі точки
Предметом постійної критики Трампа є надмірна активність США на зовнішньополітичному фронті, особливо на Близькому Сході. Він — противник американської кампанії в Іраку, миротворчих загравань з Іраном і розбіжностей з Росією у війні проти Ісламської держави.
9. Дружба з російським ведмедем
Трамп прагне поліпшити американсько-російські відносини. Він хоче зробити їх взаємовигідними і навіть натякав на можливість скасування санкцій, запроваджених проти Росії за анексію Криму і війну на українському Донбасі.
10. Гроші на армію
Американський військовий контингент за кордоном Трамп не підтримує, але скорочувати бюджет на армію не має наміру. Ба більше, він готовий виділити більше грошей на створення інноваційних озброєнь і військової техніки. Частину видатків на бойову міць США Трамп має намір покрити за рахунок надприбутків від збільшення видобутку нафти.
Україні є про що хвилюватися, хоча в команді новообраного президента є люди, які виступають за надання їй летальної зброї
Мирослава Гонгадзе,
керівник української служби Голосу Америки
Тема України протягом всієї президентської кампанії Дональда Трампа звучала переважно в контексті Росії. Гілларі Клінтон була захисником України і захисником позицій України, а Трамп часто говорив про те, що Путіна не розуміють і з Путіним потрібно розмовляти і працювати. Він навіть казав, що готовий ще навіть до інавгурації відвідати Москву. Тож у цьому виборі американців є ризики для України.
Також ми пам'ятаємо його заяви про можливе визнання анексії Криму, а також навколо нього багато проросійськи налаштованих особистостей, які можуть очолити органи безпеки.
Подивіться на його радників, як-от Пол Манафорт, добре відомий в Україні [політтехнолог Віктора Януковича], Картер Пейдж, який має зв'язки з Газпромом і виступав у липні в Москві, Майкл Флінн, колишній керівник військової розвідки, який разом з Путіним сидів за святковим столом, відзначаючи ювілей Russia Today. Все це говорить про те, що Україні та іншим країнам у регіоні є про що турбуватися, якщо президентом стане Трамп.
Водночас у команді Трампа є люди, які виступають за надання летальної зброї Україні. І головна інтрига в тому, як розподіляться ключові посади його уряду і хто буде ухвалювати важливі для України рішення.
Я стану найвидатнішим президентом, коли‑небудь створеним Богом.
Я одразу цілую красунь. З ходу. Навіть не чекаю. Коли ти зірка, вони дозволяють тобі це робити, що завгодно дозволяють. Схопити за "кицьку". Вони дозволяють тобі все. Я можу стати посеред П'ятої авеню і стріляти в людей, і я не втрачу прихильників.
Що стосується лідерства, Путін заслуговує "п'ятірки", а наш президент не справляється
Ви тільки подивіться на наші кордони, вони ж схожі на швейцарський сир! Хто завгодно може проникнути всередину країни.
Я думаю, що Гілларі буде жахливим президентом. Вона була найгіршим держсекретарем в історії нашого народу — чому б їй стати хорошим президентом?
Я побудую велику стіну на нашому південному кордоні і змушу Мексику за неї заплатити. Запам'ятайте мої слова.
Я не думаю, що до України ставляться з належною повагою. Вона на це заслуговує, довго це доводила.
Наскільки я знаю, народ Криму хотів бути з Росією, а не там, де вони були. І це теж треба розглянути
Сумно, що американська мрія померла. Але якщо стану президентом, я її поверну. Вона буде більшою, кращою і сильнішою, ніж будь-коли. Ми знову зробимо нашу країну великою.
Зросте привабливість американських активів, ще більше знизяться ціни на нафту й сповільниться зростання світової економіки
Сергій Фурса,
спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів
інвестиційної компанії Dragon Capital
Спочатку сильно злякалися європейські індекси, які, втім, згодом опанували себе. Так само як і ф'ючерси на американські індекси. Правда, досвід того ж Brexit показує, що ця поведінка стандартна. Спочатку інвестори лякаються і панікують, потім опановують себе, але надалі все одно повертаються до розпродажів.
Що лякає ринки? Передусім непередбачуваність Дональда Трампа. Він стає величезним фактором невизначеності. А в таких ситуаціях люди йдуть з ризикованих активів і біжать у тихі гавані. Парадоксально, але при цьому зростає привабливість саме американських активів, хай США і стають джерелом шторму. А значить, істотний тиск чинитиметься на ринки, що розвиваються. В тому числі і на Україну, де найбільш наочний ефект проявиться у закритті вікна можливостей щодо виходу на первинний ринок ринкових запозичень. А значить, зростає наша залежність від МВФ, що не так і погано.
У довгостроковій перспективі ми побачимо тиск як на боргові ринки країн, так і на їхні валюти. З позитивного — страждає також і нафта.
Ще одна річ, яка може негативно позначитися на світовій економіці — це протекціонізм. Перемога Трампа — це низка перемог популістських ідей, дуже популярних після кризи. Що є природним результатом, але неприємним. І страждають ліберальна економіка і вільна торгівля. Є ризик навіть низки протекціоністських воєн. І це на тлі того, що угода про вільну торгівлю між ЄС і США була майже готова. Тепер про неї треба забути. Така політика завжди призводить до уповільнення світового економічного зростання.
Віце-президентом США стає Майкл Пенс, ідеальний республіканець, більш виважений, аніж Дональд Трамп
Майкл Пенс, 57‑річний губернатор штату Індіана, переконаний християнин, юрист за освітою і республіканець до нутра кісток, офіційно став правою рукою Дональда Трампа в липні цього року. Саме тоді з'їзд Республіканської партії затвердив його кандидатуру на пост віце-президента США в разі обрання Трампа главою американської держави. Тепер, за підсумками виборів 9 листопада, так і станеться.
За плечима Пенса адвокатська практика і навіть кар'єра радіоведучого. Він одружений і в нього троє дітей. Потрапити у велику політику Пенс намагався з 1988 року, але вперше зумів пройти в Конгрес США лише в 2001‑му. Тут він пропрацював майже 12 років, поки в лютому 2013‑го не став губернатором штату Індіана.
Пенс — затятий противник політики президента Барака Обами, особливо його екологічної стратегії щодо зниження викидів електростанцій, яка йшла нарізно з інтересами вугільної промисловості Індіани.
У біографії нового віце-президента є і більш скандальні історії. 2015 року він накликав на себе гнів громадськості у зв'язку з законом про релігійні свободи, який по суті дозволяв приватним організаціям і підприємствам відмовляти в послугах геям, якщо це суперечило їхнім релігійним поглядам. Він також ввів заборону на аборти з причини раси, статі чи уроджених дефектів у плоду. Обидві скандальні норми під тиском громадськості були анульовані.
Однак на тлі непередбачуваної Трампа Пенс виглядає набагато виваженішим і консервативнішим. Він не раз публічно критикував бізнесмена за неполіткоректні висловлювання на адресу жінок і представників інших національностей.
Пенса відрізняє також більш традиційна для республіканців зовнішньополітична риторика. На відміну від Трампа, якого не раз ловили на компліментах на адресу Росії та її президента Володимира Путіна, Пенс наполягає на більш жорсткій політиці США у відповідь на російську агресію в Україні та Сирії.
“Російський ведмідь ніколи не вмирає, він лише залягає у сплячку,— заявив Пенс у жовтні під час дебатів зі своїм конкурентом на посаду віце-президента від демократів Тімом Кейном.— Слабка, безвідповідальна політика Гілларі Клінтон і Барака Обами розбудила агресивність у Росії. Росіяни прийшли в Грузію, в Крим, а тепер і на Близький Схід".
Однак тепер, отримавши високу посаду, Пенс у своїй першій промові після виборів говорив лише про глобальні речі. "Трамп знову зробить Америку великою",— пообіцяв він.
Перемогу Дональду Трампу подарувала американська глибинка, про яку забули в Вашингтоні
Анна Павленко,
редактор відділу Світ НВ
Перемога Трампа стала великим сюрпризом як для нью-йоркських інтелектуалів, так і для світової спільноти. І багато в чому через те, що американська преса, яка висвітлювала передвиборчі перегони, виявилася далекою від реальної ситуації в країні. За три дні до виборів авторитетна газета The New York Times оцінювала шанси на перемогу Трампа в 15%, тоді як ліберальне інтернет-видання Huffington Post — і зовсім у 2%. "Всі ЗМІ базуються у Вашингтоні і Нью-Йорку, а розрив між цими містами та рештою частиною країни останніми роками значно зріс",— пояснює ветеран американської політичної журналістики Алек МакГілліс.
Політична еліта, соціологи, аналітики і журналісти не змогли оцінити масштаб народного невдоволення наявним порядком. Мешканці американської глибинки, білі представники робочого класу тривадий час почувалися забутими вашингтонськими політиками, їх голос не був чутний за гомоном ідей, пов'язаних з глобалізацією та мультикультуралізмом. Тоді як виступи Трампа — гострі емоційні шоу без натяків — апелювали саме до них. У кандидатові від Республіканської партії жителі глибинки побачили втілення успіху, якого багатьом з них так бракувало в житті.
Як успішний бізнесмен і телезірка, далекий від владної верхівки Трамп зміг обернути на свою користь бунт проти істеблішменту (як демократичного, так і республіканського), який давно назрівав в Америці. Йому також вдалося залучити на свій бік електорат з невисокими статками, який, зазвичай, голосує за демократів. Своєю чергою представники расових меншин хоча і підтримали кандидата від демократів Гілларі Клінтон, але відчутно слабкіше, ніж у минулому Барака Обаму.
Таким чином, вибори в США стали ще одним підтвердженням фундаментального зрушення у міжнародній політиці, яке раніше розкрив Brexit. "Ці вибори базувалися на [народному] гніві та популізмі і слідували глобальному тренду відкидання лівоцентристських і правоцентристських партій",— заявив НВ Джошуа Дюп'юї, американський юрист і колишній помічник у Сенаті США, який зараз викладає курс глобальної політики в Темпльскомe університеті.