Перемога Усика. Старі "брати" на новий лад?

Погляди

23 липня 2018, 16:32

Айдер Муждабаєв

Журналіст, медіаменеджер, заступник гендиректора телеканалу ATR

Україна грає в чужу гру: російську гібридну агресію, в якій найважливіше – не тільки щось завоювати, когось купити, але й легалізувати публічний простір

Варто поговорити про бій Олександра Усика з російським візаві у Москві. У залі під час бою були присутні багато людей: так, в основному – росіяни, а й глядачі з України теж були. Так, Усик переміг блискуче. Техніка, швидкість, мобільність, сухорлявість при такій вазі і зрості – це неймовірно. Мені здається, свого суперника він перевершив у всьому. Як спортсмен Усик заслуговує похвал: він талановитий, та ще й тепер один з найкращих в світі у своїй вазі, зібрав усі пояси.

А ось далі багатьом може не сподобатися те, що я скажу. Навіть більше – мені самому це не подобається. Але вважаю, що про це важливо говорити і це – правда. Можна вирвати будь-який бій або матч з контексту і радіти їм окремо. І я добре розумію людей, особливо вихідців з Криму, які пишаються земляком і щиро радіють за нього. Я не бачу ніякого умислу або користі в цьому: у людей і так мало радості, їм теж хочеться пишатися. Але, на жаль, локальна сьогоднішня радість не виправдовує шкоди, якої завдають спортивні змагання в Москві за участю українців.

Якщо хтось хотів розібратися в цій ситуації ширше, варто було подивитися трансляцію російського ТБ: не сам бій, а перед ним. Наприклад, я так і зробив. Лейтмотив перед трансляцією був дуже простий і зрозумілий: видатні російські спортсмени говорили про те, що їх радує, що український боксер приїхав у Москву. Вони раді бачити українських уболівальників, адже росіяни й українці – братські народи і братські країни. Тож, коли в Україні говорять щось на кшталт «як рве вату» або «як росіян трясе» – це неправда. Їх не трясе і не ламає – вони пишаються тим, що до них приїхав видатний український боксер. А його перемога ніяк не затьмарює їхньої загальної радості. Адже вона не боксеру, що  виступає за їхню країну, належить: ну, програв (до речі, він не росіянин – осетин). А радість у них – від того, що їхня країна є центром спортивних (зокрема, світових) подій: у Росію приїжджають всі. ЧС-2018 провели, ось навіть українці вже приїжджають – і все нормально: зустрічають українців як братів. Навіть якби ви вийшли на вулицю і запитали українців, вам сказали б: українці – брати. Які проблеми?

Так, є дивний Путін. Ну а що, Трамп не дивний? Просто Україна повинна бути нашою. А так – ви нам брати, звичайно. І ось ця історія, у широкому сенсі, не в сенсі конкретної боксерської перемоги, – йде на шкоду нашій країні. Причому не тільки про Росію мова. Реакція РФ зрозуміла: «приїхав «хохол», пострибав, добре побоксував, наш хлопець. Трохи чудний, правда: з бандерівським прапором. Але загалом – якщо приїхав, усе добре». Вони і передісторію його навряд чи знають: будь-який українець (актор чи боксер), що приїжджає в їхній рейх – показник, що вони мають рацію. Вони мають рацію у своїй політиці щодо України, яку вони декларують всередині країни і за кордоном: вони допомагають братньому народу, там є проблеми... Загалом, ви самі це все знаєте. І коли боксер, тим більше, з Криму, приїжджає в Москву, нормально виступає, перемагає, але при цьому обіймає росіянина, поруч стоять люди з прапорами, поспіль звучать гімни, то... «Кримнаш» – ось і приїхав, боксує, як миленький: всі знають силу Росії, і всі з нею миряться.

Тож внутрішній погляд на цю ситуацію – мовляв, Усик переміг, і ми прирівнюємо це все до бою, не військового, але бою з Росією, – це такий собі самообман: ні для кого в світі ця подія так більше не виглядає. Щодо росіян – я вже пояснив. Тим більше, що ні «слава Україні», ні про Крим – нічого сказано не було. Так, розумію – контракти, але факт залишається фактом. А на Заході, адже бій-то дивилися в багатьох країнах світу, сприймається все дуже просто: український боксер приїжджає в Москву, нічого поганого не відбувається – українські прапори, гімни, всі обіймаються. Страшних підступів з боку РФ немає, українцеві дають перемагати. Значить, що? РФ – цивілізована нормальна країна. Так, є дивний Путін. Ну а що, Трамп не дивний? В цілому – нормальна країна: можна приїжджати, з нею можна мати справу. І найголовніше: тепер, коли українці розповідають про війну якомусь жителю Заходу, то реакція буде приблизно такою: «Ніяка це не війна». Навіть якщо ви будете говорити про дві анексовані частини території, про те, що кожен день гинуть люди, вам можуть відповісти: «Знаєте, якби це було так і дійсно там була війна, як ви це описуєте, ваші боксери і артисти в цю країну виступати б не їздили. Це не було б такою буденністю. Раз його там ніхто не «з'їв», то РФ – нормальна країна. Так, у вас є проблеми: так домовляйтеся між собою. Нам від росіян потрібен газ. І щоб вони вас не сильно «їли», прицмокуючи. А в тому становищі, що склалося – змінити нічого не можемо. Будемо чекати, поки щось трапиться: або хан помре, або ще що».

Розумієте, в чому справа? Я не засуджую радість конкретних людей. І мені теж було приємно, що Усик переміг: що тут такого? Програй він, було б гірше, образливіше. Але ми просто граємо в чужу гру. І навіть якщо частини цієї гри нам здаються своїми, то це не так: в цілому – це гра в російську гібридну агресію, в якій найважливіше – не тільки щось завоювати, когось купити, але й легалізувати публічний простір. І тільки завдяки цим гібридним діям, Путіну вдається багато продавлювати для себе. Фактично, він вже легалізований і до наступних його системних жахів – збитих літаків або розв'язаних воєн – Захід нічого не зрозуміє. Зараз все – на користь Путіна: він переграє Захід за очками. Нокаутами не займається, але технічно, зображуючи із себе і своєї країни цивілізованих, він дедалі більше й більше примиряє світ з собою. І, звичайно, нам все важче і важче буде в цій гібридній війні.

Детальніше у відеоблозі Айдера Муждабаєва:

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

 

Інші новини

Всі новини