1. Чи досягнув Зеленський у Парижі стійкого миру? Ні, не досягнув, І маємо визнати: це було неможливим.
2. Чи відбулася у Парижі зрада/капітуляція? Ні, не відбулася, хоча от це — було можливим, і тиск на Зеленського був шаленим.
3. Чи позначив Зеленський у Парижі ті «червоні лінії», за які Україна не заступить? Так, позначив. Досить чітко і до того ж публічно. Це було найважче зробити, адже у «Мінську-2» Україна (попередня влада) сама заступила за «червоні лінії», зафіксувавши підписом і «особливий статус» в Конституції, і вибори за присутності російських військ, і початок передачі нам контролю над кордоном лише після виборів.
4. Чи вдалося Зеленському в Парижі вирішити/узгодити хоч якісь питання стратегічної ваги, що дало би нам впевненість, що стійкий мир настане точно і що окуповані/анексовані території буде нам повернено на гідних умовах? Ні, не вдалося. Але точно не з вини української сторони — з вини агресора.
5. Коли позиції сторін з ключових питань несумісні, по суті протилежні (це бачив і чув увесь світ), то швидкого миру чи швидких виборів очікувати — немає підстав. Це буде довгий і тяжкий процес. На багато років, напевно й десятиліть.
6. Чи зроблено в Парижі хоч якісь позитивні кроки, аби цей довготривалий процес розпочати? Так, зроблено. Обмін полоненими до 31.12.19, припинення вогню
7. Ці позитивні кроки сприятимуть дальшому руху до миру, якщо… Якщо вони будуть дійсно реалізовані. Тому що за 5+ років війни це не перші такі домовленості, їх були вже десятки, на різних рівнях і в різних форматах.
8. На жаль, навіть під час перемовин у Парижі ворог продовжував обстрілювати на фронті позиції наших військових: з БМП, гранатометів, крупнокаліберних кулеметів. І поки в Парижі голосно говорили про мир, за цей час ще троє українських солдат на фронті загинули.
9. Не дотиснувши Зеленського наскоком у Нормандському форматі, Путін напевно переключиться ближчим часом на економічні батоги/коврижки, щоб заманити Україну у свою пастку через «дешевий газ», через його транзит, через який-небудь консорціум газовий, або обіцянками інвестицій/кредитів та іншими подібними ласощами.
Тож витримавши гідно іспит у Парижі, українська влада має зберігати пильність — постійно!
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ