Парад дармоїдів

Масштабне дослідження роботи Ради показало: проекти екс-регіоналів рідко стають законами, представники Батьківщини частіше за інших прогулюють засідання, а ефективність роботи всього парламенту дорівнює скромним 16%

Максим Бутченко

 
4 листопада, звичайна п'ятниця у Верховній Раді (ВР). Йде засідання. У залі — 306 народних обранців з 423 можливих. Але ближче до обіду чимало парламентарів знаходять собі приємніші варіанти проведення часу, і в результаті під куполом залишається не більше двох сотень людей. Певний трудовий процес іде, але сенсу в тому жодного — таким складом ухвалити закон або акт ВР не в змозі.

За свою довгу кар'єру політолог Володимир Фесенко бачив безліч таких засідань. Але те, що подібне відбувається в країні, що воює та переживає докорінну трансформацію суспільства і економіки, його шокує. Експерт вважає: імітація діяльності лише дискредитує Раду в очах виборців, активістів, іноземних спостерігачів.

Практика показує, що деякі парламентарі приходять лише на важливі голосування — скажімо, щодо бюджету або ті, на яких розглядаються потрібні їм лобістські закони.

“Дисципліна впала у всіх фракціях,— каже Фесенко.— До своїх обов'язків депутати ставляться абияк".

Наскільки сильне це недбальство? НВ виміряло ефективність роботи депутатів і фракцій-груп за допомогою статистики. Редакція врахувала не тільки відвідуваність депутатів, але й оцінила ефективність їхньої праці.

У підсумкових цифрах мало втішного: в середньому депутати пропускають чверть усіх засідань. А навіть якщо і перебувають у залі, то часто просто просиджують штани. Живий тому приклад — Олександр Грановський, депутат від Блоку Петра Порошенка і близький товариш сірого кардинала Ігоря Кононенка. За два роки у ВР він жодного разу не виступив з місця або трибуни.

На бездіяльність хибують не тільки депутати, наближені до влади, але і політики з табору опонентів. Так, скандально відомий дивною поведінкою Дмитро Добкін з Опозиційного блоку (ОБ) за кілька років роботи зареєстрував лише 1 законопроект, який не ухвалили. А ще він не подав жодної поправки і жодного разу не виступив.

Але для країни набагато гіршим є інше — як показав аналіз депутатської роботи, парламентарі подають не дуже багато проектів із сенсом. Законом стає лише один подібний документ з п'яти. І це ще в кращому разі, адже йдеться про фракції парламентської більшості. В умовної опозиції показник ефективності набагато гірший — 3-8% від числа поданих законопроектів.

Адріан Каратницький, старший науковий співробітник американської Атлантичної ради, вважає, що все це свідчить не тільки про лінь парламентарів, але і про те, що українська коаліція слабка і хибує на популізм. "Це парламент реформаторів-небажанців: усі зміни проходять дуже обтяжливо і довго",— каже він.

Одне з найгірших за всіма показниками об'єднань Ради — це депутатська група Воля народу (ВН). Очолює її Ярослав Москаленко, колишній народний депутат від Партії регіонів, який нині потрапив до Ради як самовисуванець, але за підтримки БПП.

Показники ВН неприємно вразять виборців. Із 234 засідань парламенту, вже проведених у цьому скликанні, в середньому один депутат групи прогуляв 75, тобто трохи більше третини всіх сесійних днів. Не дивно, що лише 8,5% поданих "воленародцями" проектів стали законами.

Але Москаленко, схоже, така статистика не бентежить. Він заявив, що його група цілком спроможна. І ця "високоефективна" команда, мовляв, планує створити з партією Наш край нову політсилу. А Москаленко готовий її очолити.
 

НЕ ЄВРОПІ ЇХ УЧИТИ: Парламентар Олексій Рябчин каже: європейці спробували зробити працю ВР ефективнішою. Але ці розробки депутати фактично утилізували

Можливо, оптимізм лідера ВН живлять показники Опоблоку, на тлі якого група Москаленка має досить позитивний вигляд. Адже у команди, якою керують Юрій Бойко і Сергій Льовочкін, співвідношення ухвалених законів до поданих проектів становить лише 3%. Настільки ж "ефективно" працювали хіба що перші створені людством паровози, але навіть ті до кінця своєї історії досягли коефіцієнта корисної дії (ККД) у 5-9%.

Те, що роблять представники Опоблоку, Фесенко називає коротко — законодавчий спам, особливий різновид популізму. У цьому контексті політолог згадує Наталію Королевську, депутата ОБ, яка подала аж 118 законопроектів. Переважна їх кількість навіть не пройшла експертизи профільного комітету або повернулася на доопрацювання. У результаті Рада схвалила лише один проект, в якому Королевська була згадана в числі 12 співавторів.

Відвідуваність у ОБ теж не досконала — на одного опозиційного парламентарія припадає в середньому чверть прогуляних засідань.

Статистика показує, що у ВР діє правило — що далі фракції чи депутатські групи від влади, то нижчий їхній показник ККД.

Але ефективність навіть однієї з найкращих у цій категорії фракцій — Блоку Петра Порошенка (БПП) — не така, як мала б бути: лише 18%. Тобто лише один з п'яти розроблених пропрезидентськими депутатами проектів перетворюється на закон.

Політолог Віталій Кулик вважає ключовою характеристикою парламенту нинішнього скликання те, що в ньому різко впала якість поданих законопроектів. "Погана експертна обробка і часто порушення елементарних конституційних законів — ось реалії ВР",— каже експерт.

БПП ще й потерпає від прогульників у своїх лавах — середній рівень відвідуваності дорівнює 74%, що навіть гірше, ніж у Опоблоку.

Олексій Гончаренко, заступник голови президентської фракції, визнає: проблема є. Боролися з нею? Так: мовляв, вже неодноразово на засіданнях фракції злісним прогульникам виносили догани. Але безрезультатно.

А інших інструментів впливу у фракції, за його словами, немає. "Це не тільки іміджева проблема — часто нам бракує людей для голосування",— журиться Гончаренко.

Він хотів би, щоб за прогули в депутатів вираховували частину зарплати. Однак відповідний законопроект вже тривалий час припадає пилом у комітетах Ради — ніхто не хоче його ухвалювати.

"Цей парламент на 80% неповноцінний",— резюмує Кулик. Єдине, що заспокоює експерта,— те, що нинішнє скликання Ради все ж примудрилося ухвалити низку прогресивних законів.

Джерелом усіх негараздів політтехнолог Тарас Березовець вважає вкрай низький загальний рівень розвитку нинішніх депутатів. При цьому в країні просто немає законів, які могли б змусити парламентарів хоча б відвідувати засідання, особливо якщо йдеться про тих, хто потрапив до Ради за партійними списками — для таких людей ставлення до них лідера фракції означає набагато більше, ніж підтримка і позитивна оцінка їхньої роботи з боку виборців. "Відповідальність може бути хіба у мажоритарників",— вважає Березовець.

Депутати і самі розуміють, що Рада і високий ККД — це несумісні поняття. Приміром, Вікторія Сюмар, нардеп від Народного фронту, відзначила: у ВР мало хто з її колег займається справжньою законотворчістю. А деякі депутати просто "втомлюються тиснути на кнопку".

Єдина надія — на Захід, традиційний "збодрювач" усіх гілок української влади. Щодо Верховної Ради цей Захід матеріалізувався у вигляді європейської місії під керівництвом Патріка Кокса, екс-президента Європарламенту.

Команда Кокса прибула до Києва навесні цього року і надіслала до Ради півсотні рекомендацій на тему "Як покращити роботу ВР". Йшлося навіть про дрібниці: наприклад, європейці рекомендували перенести день уряду — на нього зазвичай мало хто ходить — з п'ятниці на середину тижня, щоб не провокувати депутатів швидше закінчити роботу і піти на вихідні.

Кокс із товаришами запропонували створити систему, завдяки якій пересічні громадяни могли б коментувати внесені в Раду законопроекти. Європейці також ратували за те, щоб у ВР з'явилися пристави, що стежать за порядком. А ще вони запропонували написати кодекс депутата і дотримуватися його.

Усі намагання місії ЄС українські парламентарі зустріли у випробуваний спосіб — формально погодилися з ідеями і миттю про них забули. "Рада ухвалила відповідну постанову, і на цьому все закінчилося",— розповідає Олексій Рябчин, народний депутат від Батьківщини.

Що робити з такою Радою? Тимофій Милованов, професор економіки в Піттсбурзькому університеті, вважає, що потрібно підвищувати її дисципліну. Прикладом, на його думку, може послужити США.

Так, будь-яка з двох палат американського парламенту двома третинами голосів може позбавити свого члена повноважень. Зазвичай такий механізм використовують нечасто: за всю історію так учинили лише з п'ятьма політиками.

А все тому, що є ефективніший механізм — тотальний страх не бути обраним. “Якщо сенатор погано працюватиме, йому навіть спонсори не дадуть грошей,— каже Милованов.— А це дуже болісно для американських політиків".

Каратницький додає: у США діяльність сенаторів і конгресменів ретельно аналізують ЗМІ.

Грошима дисциплінують народних обранців і в Литві. Місцева журналістка Раса Пакалкене розповідає: згідно зі статутом Сейму тим членам, які пропустили понад половину пленарних засідань, скасували третину зарплати. Щоправда, цієї осені конституційний суд визнав таку практику незаконною. Але незабаром в країні працюватимуть нові положення, і за кожне пропущене без причини засідання з члена Сейму знімуть 5% зарплати.

Українська журналістка Олена Бабакова, яка працює в Польщі, розповідає про те, що в цій країні є організації, які аналізують закони: хто які проекти подавав, хто за що голосував. А оскільки на виборах тут діють відкриті списки щодо кожного воєводства — тобто люди голосують не за партії, а за конкретних політиків,— то парламентарі зацікавлені в тому, щоб мати добрий вигляд в очах виборців.

"І з недолугими політиками або із затятими любителями розкоші вчиняють просто — їх швидко вимітають з перших ролей",— каже Бабакова.