Парад популізму

1 січня 1970, 03:00

Останніми роками виборці пройшли прискорений курс громадянського розвитку

Кандидати на місцевих виборах роздають і обіцяють подачки, забувши про тих, кому вони не потрібні

.

.

Гліб Вишлінський,
виконавчий директор
Центру економічної стратегії

.

Зберегли соціальну ціну на хліб", — першим сказав з білбордів нинішній мер Києва Віталій Кличко. "А за моїх часів хліб коштував 2,13 грн", — вступив у дискусію його попередник Олександр Омельченко.

Образ дешевого нарізного батона переслідує київського виборця. З ним говорять, як із жебраком, хоча навіть зараз у найбагатшому місті України частка тих, хто заощаджує на харчуванні, мінімальна.

Партії Батьківщина та Відродження разом із Олегом Ляшком змагаються, хто голосніше вимагатиме скасувати "злочинне підвищення тарифів". Ті, хто купує виборця у різних форматах — від дитячих майданчиків і продпакетів до просто конвертів із грошима, — визначаються за ключовою фразою "Судіть не за словами, а за справами".

За розвішаними на балконах київських багатоповерхівок плакатів кандидата в мери Сергія Думчева можна перевіряти, хто в цих будинках потребує соцдопомоги.

На київських виборах хіба що Демальянс і Самопоміч, яка оговталася після зимової війни проти підвищення тарифів на проїзд у громадському транспорті, намагаються розмовляти з виборцем як з учасником революції гідності, а не з люмпеном в очікуванні подачки.

"Але ж на вибори ходять лише пенсіонери, а вони раді кожній копійчині, тому все правильно", — помітить прагматичний читач.

Це не так. За даними серпневого дослідження GfK Ukraine, серед опитаних віком 18-29 років — 62% планують проголосувати на місцевих виборах, і це ненабагато менше 73% серед виборців, старших 50 років. І політично найактивніший — виборець із середнім достатком: з них 78% планують піти на вибори проти 65% найбідніших і 70% найбагатших.

Інша справа, що виборець, який має гідність, може просто проігнорувати парад популізму, не знайшовши партії або кандидата досить сміливих, щоб не обіцяти подачок. Є небезпека порочного кола, коли владу популістів оберуть ті, хто вірить їм та куплені ними. У Києві це вже двічі проходили з Леонідом Черновецьким. Інші виборці гордо проігнорують вибори, а політики, які побоялися, зайняли позицію "і вашим, і нашим", їх програють.

Образ дешевого нарізного батона переслідує київського виборця

Останніми роками виборці пройшли прискорений курс громадянського розвитку. Партії та політики серйозно відстають від них. Це стосується не тільки Євромайдану та волонтерського руху. У тому ж таки Києві з'явилося помітне товариство урбаністів, які регулярно обговорюють питання міського розвитку. Ще кілька років тому думка про те, що в завантаженому автомобілями центрі міста не потрібно будувати нові дороги і залучати автомобілі зручними паркінгами, здавалася єрессю. Сьогодні ж багато хто знає, які саме права поліції мають бути прописані в законах, щоб здолати неправильне паркування, та чому міський транспорт Вінниці кращий, ніж київський.

При цьому партії та їхні представники, як і раніше, йдуть в місцеві ради для "розв'язування питань" (зазвичай — дерибану землі), відверто "плавають" у проблемах, що погіршують якість життя громадян. Кличко не перший мер Києва, який їздить у метро лише з журналістами за великої нагоди. Але відсторонення політиків від щоденного життя співгромадян на цих місцевих виборах досягло нових висот. Звідси — гігантські бюджети на політичну рекламу за умов економічної кризи, заклики зберегти мир і перейти до контрактної армії, що жодним чином не стосуються місцевих виборів, і знову ж таки тупий популізм та подачки виборцям.

Зміни до Конституції, що передбачають децентралізацію влади, припускають переобрання місцевих рад вже в жовтні 2017 року. Цих двох років партіям і політикам має стати, щоб вийти на наступні вибори з чітким розумінням, на який сегмент громадян вони орієнтуються, чим привабити свого виборця і яким буде план дій після виборів. Отримавши великі повноваження в результаті децентралізації, звалити все на центральну владу буде набагато складніше.

І я, як киянин, сподіваюся, що за два роки добрі ідеї, які вже з'явилися в багатьох програмах для Києва, перетворяться на цілісне бачення, як зробити таке складне і занедбане місто успішним і комфортним для життя.

Інші новини

Всі новини