У Міністерстві оборони пройшла нарада керівників кадрових органів. Як заведено, начальники різного рівня обмінювалися повідомленнями про успіхи, досягнуті за звітний період. Успіхи, повинен сказати, лякають. Головне, що кадрові начальники вважають заслугою — забезпечення швидкого заміщення офіцерських посад.
Для цього, розповів начальник Головного управління кадрів генерал Віктор Горемикін, були використані різні нестандартні методи. Зокрема, призивалися офіцери із запасу. А ще ж зовсім недавно вважали досягненням, що Росія відмовилася від такого ганебного явища, як офіцер-дворічник («дворічник» — людина, яка закінчила вуз з військовою кафедрою і призвана в армію офіцером на два роки). Тобто відмовилася від безглуздої спроби використовувати тих, хто за званням повинен бути професіоналом і хто насправді точно так само, як і його підлеглі, солдати-строковики, рахував дні, коли закінчиться осоружна служба.
Тепер для швидкого поповнення армії термін навчання командних кадрів у військових училищах скоротили з п'яти років до чотирьох. Мало того, кадрові начальники особливо пишаються тим, що вони створили короткострокові курси, пройшовши які, рядові та сержанти з вищою освітою отримують офіцерські посади. Про особливе досягнення розповів генерал Горемикін. На півторарічне перенавчання були направлені авіаційні інженери, з яких в найкоротші терміни зробили льотчиків. Будемо молитися, що це не обернеться зростанням кількості так званих льотних пригод.
Таке відчуття, що країна веде широкомасштабні бойові дії, коли вибуває з ладу велика кількість офіцерів, яких потрібно негайно заміняти новими. При цьому зовсім недавно, три роки тому, був надлишок командних кадрів. Для лейтенантів просто не було посад. Випускників військових училищ призначали на ті, які зазвичай займали сержанти. І раптом, як за помахом чарівної палички, утворився жахливий дефіцит. Чи варто дивуватися тому, що кількість офіцерів, які опинилися без посади і чекали або звільнення, або призначення, зменшилася ледь не у двадцять разів. Якщо ще недавно у військовому відомстві вважали, що щорічний випуск 8,5 тисяч лейтенантів закриває всі потреби, то сьогодні мало навіть 11 тисяч випускників.
Відповідь проста. В основі «сердюковських» реформ, які забезпечили відносну ефективність російських Збройних сил, зокрема здатність до швидкого розгортання, була відмова від концепції масової мобілізації. Колишній голова військового відомства просто закрив частини і з'єднання неповного складу, які фактично складалися тільки з офіцерів, які проводили роки служби в очікуванні «великої війни». Тобто ситуації, коли під їх керівництво прибудуть сотні й тисячі мобілізованих резервістів. Коли ж під час війни з Грузією їм запропонували очолити сформовані частини і з'єднання, вони просто відмовилися — за всю службу вони жодного разу ніким не командували. Саме їх Сердюков звільняв насамперед. Саме вони, підозрюю, і повернулися зараз в Збройні сили.
Найважливіший елемент сердюковських реформ — відмова від потворної системи, коли один офіцер припадав на двох рядових. В результаті при чисельності армії більше мільйона в бій послати було нікого. Всі частини і з'єднання вимагали поповнення резервістами. Сердюков зруйнував цю систему — в розпорядженні Кремля виявилося кілька десятків з'єднань, укомплектованих за штатами воєнного часу і здатних діяти відразу після отримання наказу.
Зараз цю систему стали послідовно ламати. Причина зрозуміла. З огляду на можливості країни, демографічні й економічні, Сердюков і його команда створювали Збройні сили, здатні здобути перемогу в локальному конфлікті на пострадянському просторі. Але в результаті політики Кремля Росія протистоїть зараз Північноатлантичному альянсу, який перевершує нас за всіма кількісними показниками: будь-яких видах озброєнь і чисельності особового складу. І єдиною логічною військовою відповіддю є повернення до неефективної і вкрай неповороткої системи масової мобілізаційної армії. Саме це й відбувається зараз, коли ледь не щотижня нам повідомляють про створення нового з'єднання. Тільки при цьому чисельність Збройних сил виросла всього на 10 тисяч. Виходить, що зараз відбувається масове розгортання... паперових дивізій, де на півтисячі офіцерів припадає сотня солдатів. Саме для комплектування таких з’єднань знадобилася надмірна кількість лейтенантів. І не дай бог, якщо цим свіжозляпаним дивізіям надійде наказ діяти.
Текст опубліковано з дозволу автора.
Більше поглядів тут