У радянські часи, пророкуючи неминучий кінець капіталізму напередодні Нового року, диктор центрального телебачення добре поставленим баритоном, дивлячись глядачеві в очі, запитував: «Що очікує західний світ наступного року?». І тут же, з належним драматизмом, сам собі відповідав: «Інфляція, безробіття, розгул злочинності!». Багато хто вірив, не підозрюючи про те, що буває ще якась правда, крім радянської. Що ж очікує українців наступного року, і які фактори можуть вплинути на їхній добробут?
Хочемо ми цього чи ні, а своя сорочка, як не крути, завжди ближче до тіла, і здається нам, що немає на світі нічого важливішого за дрібні домашні стражданя і скандали. Депутати, що стріляли, ліквідовані банки, обурені кардіохірурги - немає кінця локальним чварам. Обговорюємо, переживаємо, обурюємося .... А по суті своїй, дрібниці це все і суєта суєт, в порівнянні з тим, який вплив може чинити на наше з вами життя зростаюча нестабільність в світі.
Геополітичні ризики – річ складна. Поговорити про політику - це простіше простого, тут кожен фахівець! Кожна друга публікація або репортаж на політичну тему містить «достовірну інформацію» про стратегію Трампа, плани Путіна або мрії Меркель. Але як з геополітичного «білого шуму» виділити події, які дійсно можуть вплинути на ринки і наші інвестиції? Як оцінити геополітичний ризик кількісно? Чіткого механізму немає. В результаті ми воліємо відмахнутися від незрозумілого, ігноруючи ранні ознаки небезпеки до того часу, поки на вибухне повномасштабна криза.
Адже за останні роки саме геополітичні події ставали причиною турбулентності світових ринків капіталу. Індекс VIX, що відображає очікування інвесторів щодо розмаху коливань (волатильності) американського фондового ринку, демонстрував максимальні значення саме у відповідь на важливі геополітичні події: анексія Криму, Brexit, обрання Трампа.
Немає сумнівів в тому, що світ поступово стає, як мінімум, біполярним і змагання США та Китаю за право вважатися головним полюсом буде ключовим фактором, що впливає на динаміку глобальних сировинних і фінансових ринків. Мова, безумовно, йде про економічну міць, яка є фундаментом геополітики. Та ж Росія, наприклад, зі штанів готова вистрибнути, щоб довести право на глобальне лідерство. Ось тільки економіка, розміром в 10% від американської, робить ці потуги абсолютно нереалістичними. Ще один важливий фактор - єдина позиція щодо стратегічних питань. Саме її відсутність не дозволяє ЄС конкурувати з США і Китаєм за право вважатися «полюсом» впливу. Так що, нас очікує драма «США проти Китаю», і, на думку багатьох аналітиків, ще невідомо наскільки мирним буде таке змагання.
На тлі американо-китайського лейтмотиву варто прислухатися і до побічних партій: потуг Росії повернути колишню славу, близькосхідних криз, ситуації в Північній Кореї, Індо-Пакистанського конфлікту двох ядерних держав, тероризму, неконтрольованої міграції, що набирає обороти, популізму і дезінтеграційних процесів в Європі. Та ще й до всіх напастей, після обрання Трампа, ніхто з точністю не передбачить, якою тепер буде американська зовнішня політика. Життя без «жандарма», який так-сяк, але все ж доглядав за порядком в світі, може бути повною невизначеністю. Так що, як не крути, а, швидше за все, саме геополітика буде домінуючим фактором, що визначає наше фінансове майбутнє в найближчі роки. Адже ескалації навіть однієї з перерахованих вище загроз цілком достатньо, щоб вплинути на траєкторію економічних циклів і посіяти смуту на глобальних сировинних і фінансових ринках.
Хоча, здавалося б, де ми, а де ці всі ці Китаї з Пакистанами? А ні! Для нашої маленької, повністю залежної від світових цін на сировину і такої, що продувається всіма вітрами економіки, геополітика і провоковані нею економічні потрясіння, саме і становлять найбільшу загрозу. І так буде до того часу, поки ми не побудуємо економіку, засновану не на олігархічних «заводах, газетах, пароплавах», а на малому і середньому бізнесі та внутрішньому ринку. Хоча б, як у Польщі!