Складно очікувати від глобальної конференції, в якій бере участь така кількість країн, що в її рамках вдасться домовитися про що-небудь, крім самого мінімуму. Але факт, що цей мінімум у даному випадку виявився настільки високим – готовність 188 держав поступово і надійно зменшити викиди вуглецю, – означає, що у нас все ще є шанс впоратися з тим, що вчені називають головними викликами, які стоять перед людством: уникнути найгірших наслідків глобального потепління і розібратися з наслідками, уникнути яких ми вже не зможемо. Це дуже, дуже важливо.
Багато лідерів зробили свій внесок, але цього успіху не було б без дипломатичних зусиль президента Обами і держсекретаря США Джона Керрі.
Знімаю капелюха, оскільки це дає надію утримати потепління в межах 2о C у порівнянні з рівнем часів початку промислової революції – це проведена вченими червона лінія, при перетині якої погода у світі, найвірогідніше, стане дуже дивною і нестабільною. Ми вже на півдорозі до перетину цієї лінії.
Єдина у всьому світі, кому не подобається ця угода – Республіканська партія США. Мене не турбували б ці неандертальці (на плакаті одного з демонстрантів у Парижі було написано «Динозаври теж не вірили в зміну клімату»), якби не ризик, що один з цих дубоголових може стати нашим президентом і все зіпсувати.
Є тільки одна сила, здатна протистояти Матері-природі: Батько-жадібність, він же ринокРеспубліканцям варто слідувати мудрій пораді Енді Карснера, який був помічником голови Міністерства енергетики при Джорджі Буші-молодшому, і використати паризьку угоду, щоб повернутися до конструктивного обговорення цієї теми. За словами Карснера, республіканці можуть цілком обґрунтовано стверджувати, що у 2007 році саме Буш створив стратегію «великих економік», покликану вирішити питання зміни клімату через такі ж ринкові, добровільно прийняті цілі, як і в Парижі.
«Ціна подолання цього питання більше ніколи не буде настільки низькою, - сказав Карснер про республіканців. – Лідери Конгресу повинні оцінити надану їм можливість відновити зв'язок з більшістю виборців, лідерами наукового співтовариства, цивільними активістами, бізнесом, геополітичними стратегами і майже з усіма людьми молодше 35 років, які вивчали закони навколишнього світу у восьмому класі».
Оскільки до 2050 року населення Землі збільшиться на 2 млрд чоловік, і всім їм знадобляться машини і будинки, а вчені стверджують, що єдиний спосіб не перетнути нашу червону лінію – повністю відмовитися від викопуваного палива до того ж року, є тільки одна сила, достатньо могутня, щоб протистояти Матері-природі: Батько-жадібність, він же ринок.
Епохальною ця домовленість стане, якщо США і Китай очолять процес боротьби за підвищення вартості викидів вуглецю, оскільки тільки це виведе на новий рівень технологічні прориви, досягнуті у сфері вітрової та сонячної енергетики, виробництві батарей, енергоефективності та енергії.
«За останні шість років, - сказав Хел Харві, керівник дослідницької групи Energy Innovation, - ціни на сонячну енергію впали більше, ніж на 80%, і тепер користуватися нею дешевше, ніж будувати новий вугільний завод. Вітрова енергія подешевшала на 60%, а світлодіодне освітлення – на 90%». З продовженням розробки нових технологій «стає ясно, що чисте майбутнє обійдеться нам дорожче брудного, - стверджує він. – А на даний момент найбільше вітряних заводів побудовано в Техасі. У Техасі!»
Команда Харві розробила спеціальну комп'ютерну модель, щоб визначити, які дії влади дозволять декарбонізувати економіку за максимально низькою ціною. Вона дає користувачеві можливість протестувати різні варіанти кліматичної та економічної політики, а також контролю забруднення. Якщо ви знайдете правильну комбінацію, результат порадує. Спробуйте самі.
За словами Харві, нинішнім керівникам більше не потрібно бути героями, щоб інвестувати в альтернативні джерела енергетики.
Жозе Мануель Ентреканалез, голова Acciona, гігантської іспанської компанії з відновлюваної енергетики, сказав мені, що раніше він був самотнім у своїй боротьбі і «змушений був йти проти вітру». Тепер же вітер дме йому в спину, а деякі з найбільших нафтових компаній намагаються приєднатися до забігу. Ентреканалез вважає, що це не випадковість: останні угоди, від Марокко до ПАР і Чилі, були укладені за ціною 2,8 центів за кіловат в годину вітрової енергії і 4,2 цента за кіловат в годину сонячної енергії, що робить ці види енергії цілком здатними конкурувати з викопним паливом.
«У Чилі, - каже Ентреканалез, - уряд пропонував великі постачання енергії в найближчі 10 і 20 років. І вся ця енергія поновлювана – ані кіловата традиційної енергії».
При цьому він зазначив, що переконати учасників Паризького саміту підвищити вартість викидів вуглецю у великих країнах – все одно що знайти своєрідний Святий Грааль; річ, яка змінить все. Хоч альтернативні джерела енергії і вигідніше, ніж будівництво нових заводів, старі заводи, побудовані без будь-якої турботи про екологію, все ще отримують субсидії і залишаться дуже дешевими – якщо не оподаткувати їх масштабні викиди вуглецю.
Підвищення ціни викидів вуглецю, за словами Ентреканалеза, «підбурить розвиток технологій, сферу науки і розробки, виробить у споживачів нові звички». Тому Париж був необхідний. А підвищення ціни викидів вуглецю зробить його достатнім.
Переклад НВ
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікування повної версії тексту заборонене.
Більше точок зору тут