Хочеться прокинутися вранці, відкрити стрічку новин і прочитати першим заголовком не про згорілий автобус із заробітчанами, планових відключеннях електроенергії в Київській області і попів з повіями, а повідомлення про запуск чогось сучасного, масштабного і натхненного – технології, простору, ініціативи. У твоєму місті, на твоїй вулиці, поруч з тобою. І в цей момент відчути себе частиною світу і його інноваційної екосистеми – блискучого і іскристого енергетичного потоку, що несеться буквально за метр від тебе. Зрозуміти, що щойно поруч з'явилося щось велике і яскраве, і вже завтра, якщо захотіти, можна стати його частиною.
А потім зробити крок прямо в стрімкий потік і через мить реальність навколо спалахне яскравою блискавкою – і ось ти вже сам мчиш вперед, на льоту освоюючи правила, шкірою відчуваючи швидкість і безмежні можливості. І розумієш, що з цього моменту ти став частиною світу, частиною єдиного цілого.
Вони і є ми з вами, просто нас поки що меншість
І тоді повідомлення про запуск чогось сучасного, масштабного і натхненного – почнуть з'являтися кожен день. А вражаючим буде вже не частота появ, а те, як люди реагують на нововведення й інновації.
Позитивно. Іронічно. Доброзичливо. Тепло.
Те, як вони підхоплюють зміни і впроваджують їх у своє життя.
Швидко. Технічно. Витончено. Креативно.
Думаєте, це якісь особливі люди?
Ні, такі ж, як і ми з вами. Просто в якийсь момент їм набридло жити в світі закостенілого мислення, що помилково називається традиціоналізмом, вони втомилися від настирливості презумпції винуватості будь-якої інновації, їх дістала перманентна відмова від розвитку, який пояснюється повагою до минулого. Вони і є ми з вами, просто нас поки що меншість. Але це ж тимчасово.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени