Щойно звіт спецпрокурора Роберта Мюллера звільнив Трампа від обвинувачення у змові з Росією, прихильники президента та його син почали підбурювати до нового повороту цієї історії – начебто реальна змова була не між Трампом і Росією, а між Хілларі Клінтон і Україною. Цей дикий наратив не виник сам по собі. Він прийшов з Києва, де український президент Петро Порошенко бореться за своє політичне життя у гарячих перегонах президентських виборів. Шлях, яким це потрапило у Fox News, Twitter Трампа і стало предметом широкої національної дискусії, дає нам можливість розглянути, як зовнішні сили можуть використати одержимого президента, підлабузницький телеканал і відлуння соціальних мереж.
Порошенко – бізнесмен, який заробив мільйони на шоколадному бізнесі перш ніж стати президентом України – пасе задніх у рейтингах менш ніж за тиждень до першого туру президентських виборів. Він і не герой, і не лиходій. Він керував країною з часів революції 2014 року, коли скинули прокремлівського лідера, після чого трапилась московська анексія Криму та старт підтримуваних Росією безпорядків на Сході України, де в результаті полягло вже понад 13 тисяч життів. Не дивлячись на це, Порошенко також і досить типовий пострадянський олігарх, який суттєво не змінив політичної, судової чи економічної системи своєї країни.
Що могло збурити людей Порошенка, так це промова 5 березня посла США в Україні Марі Йованович, яка розкритикувала корупцію у своєчасній та цілком виправданій манері висловлення тривоги США. Те, що оточення українського президента зробило далі, демонструє як розуміючи психологію Трампа можна обіграти американський медіацикл.
20 березня український генпрокурор Юрій Луценко сказав у інтерв’ю журналісту The Hill Джону Соломону, що відкриє кримінальне впровадження за намагання високопоставлених чиновників із кола українських правоохоронних органів втрутитись у американські вибори-2016. Луценко заявляє, що голова НАБУ навмисно злив докази того, що голові виборчого штабу Трампа Полу Манафорту неофіційно платила партія колишнього президента Віктора Януковича, і ця інформація могла зіграти на користь Хілларі Клінтон. До того Манафорт працював радником проросійського Януковича, і поява інформації про ті виплати позначалась на його рішенні піти з виборчої кампанії Трампа, заразом додавши ваги обвинуваченням у змові з Росією.
The Hill транслював це інтерв’ю і потім опублікував сенсаційний сюжет. Телеведучий Шон Хенніті зробив Соломона зіркою свого прайм-тайм шоу в той вечір. Трамп дивиться Хенніті, тож затвітив заголовок з матеріалу Соломона. Згодом це отримало понад 25 тисяч ретвітів, і наратив про українську змову став популярним.
Гнітючий результат цього сумного спектаклю в тому, що зовнішні сили можуть забратись у голову президента, слідуючи простій формулі: знайти якийсь спосіб, аби прив’язати свій хворий мозоль до одержимості президента виборами-2016; знайти когось, хто знайде мову з Хенніті; сподіватись, що Трамп буде це дивитись і затвітить; сісти і насолоджуватись.
Тут необхідно відмітити ще три моменти. По-перше, Соломон із The Hill представляє Луценка як борця з корупцією, як когось, хто відданий правді та абсолютно політично невмотивований. Відійти від правди ще далі напевне неможливо. Тому що головний український прокурор катастрофічним чином некваліфікований (він не має юридичної освіти), від самого початку втручався у кожне серйозне антикорупційне розслідування, та захищав своїх друзів, включаючи Порошенко.
По-друге, твердження про «українську змову» – цілковита дурниця. Луценко стверджує, що має запис, який підтверджує, що НАБУ – інституція, яку він кілька разів намагався знищити – злила записи про виплати Манафорту, щоб допомогти кампанії Клінтон. Артем Ситник, голова НАБУ, заперечує ці звинувачення. Ситник один із невідомих українських героїв останніх п’яти років, його агентство боролось за те, щоб посадити членів української корупційної еліти за грати. І якщо Луценко має запис, то давайте його прослухаємо.
По-третє, Луценко звинувачує нинішнього посла США в Україні за представлення йому списку людей, яких «не можна переслідувати», і говорить, що американське посольство втручалось у його роботу. Посольство категорично заперечує абсурдні звинувачення Луценка. Необґрунтовані заяви Луценка – це вочевидь відповідь на промову посла, що засуджує нинішній уряд за те, що ті так мало роблять для боротьби з корупцією.
Механізм інформаційної операції, яку запустили міньйони Порошенка, очевидний. Луценко використав Соломона, щоб дістатись до Хенніті, щоб той дістався до Трампа, чий Twitter підживить тисячі розмов про неіснуючу змову. Далі базікало погрожує зірвати раціональну дискусію і знеславлює дипломатів, які роблять свою роботу та відволікають нас від куди більш важливих справ.
Реальне питання ось в чому: якщо купка іноземців, яких знають заледве кілька американців, можуть так легко використати Трампа, і це так очевидно, тоді що заважає іншим зробити так само?
Переклад НВ
Текст опубліковано з дозволу автора
Вперше опубліковано на The Washington Post
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени