«Готовий сценарій для голлівудського фільму». Телеведуча Оксана Гутцайт розповіла, як познайомилася зі своїм чоловіком

Оксана Гутцайт називає свою історію знайомства зі своїм чоловіком президентом НОК України, колишнім міністром молоді та спорту України (2020−2023), президентом Федерації фехтування України (2017−2023) і Олімпійським чемпіоном у командному заліку 1992 року Вадимом Гутцайтом — «готовим сценарієм для голлівудського фільму». За плечима у пари 24 роки міцного шлюбу і двоє дітей — донька Еліна та Син Марко. Їхня історія доводить, що життя сповнена крутих поворотів і приємних несподіванок.

«Мені здається, наша історія кохання з Вадимом — це готовий сценарій для голлівудського романтичного фільму, який точно забрав би Оскар за найкращу любовну історію. Усе почалося так несподівано, що я й досі дивуюся, як швидко життя може змінитися.

Усе розпочалося в лютому 2001 року, коли я летіла на Міжнародний спортивно-науковий конгрес в Ізраїлі. Я була аспіранткою Академії спортивного виховання, молодим науковим даруванням, сповненим амбіцій і мрій про спортивну кар'єру. Тоді я ще не знала, що ця поїздка переверне моє життя. У нашій групі від України був Вадим Гутцайт — Олімпійський чемпіон 1992 року, гордість України, відомий фехтувальник. Я, про нього раніше не чула, у моєму блокноті, куди я записувала все важливе, я навіть переплутала його прізвище — написала «Вадим Бутцай» замість «Гутцайт». Цей блокнот я зберігаю й досі, як милий спогад про той час.

На той момент моє життя було розплановане: я зустрічалася з хлопцем вже шість з половиною років і ми планували одружитися в серпні. Але доля, мабуть, мала інші плани. На конгресі ми з Вадимом спочатку просто спілкувалися — про спорт, науку, життя. Він вражав своєю харизмою, впевненістю і водночас якоюсь теплою простотою. За два тижні, що ми провели разом, я зрозуміла, що закохалася. Це було як блискавка — за три дні я втратила голову. Вадим став для мене справжнім принцом із казки. Я швидко розгадала його секрет: він ніби ззовні - дуже жорсткий і дисциплінований, а в середині - дуже люблячий та добрий.

Після повернення з Ізраїлю я вже не могла думати ні про кого іншого. Ми почали листуватися, спілкуватися по телефону. Я жила в Харкові, працювала тренером із художньої гімнастики, а Вадим — у Києві. Він приїздив до мене, я — до нього. Ці поїздки були сповнені хвилювань і радості. Пам’ятаю, як одного разу Вадим зустрів мою маму, коли вона приїздила до Києва у справах. Він прямо запитав її: «Як ви ставитеся до того, що ваша донька житиме в Києві?». Мама лише посміялася, нічого не відповівши, але я бачила, що вона почала звикати до цієї думки. Мої батьки, до речі, спочатку були категорично проти наших стосунків — усе-таки я розірвала заручини з іншим, і це було непросто. Але з часом вони побачили, як сильно я кохаю Вадима, і прийняли мій вибір.

Наш роман розвивався стрімко, як у справжньому кіно. За три місяці після конгресу, у червні, ми одружилися. Я пам’ятаю, як казала мамі: «Він справжній, мій принц на білому коні». І я не помилилася. Вадим виявився не лише люблячим чоловіком, а й людиною з неймовірною силою волі. Навіть на побутовому рівні, якщо він вирішив не їсти після шостої чи не вживати алкоголь — це закон.

Звісно, я розумію, що ця історія може бути непростою для мого тодішнього нареченого. Ми з ним зараз у чудових стосунках, у нього прекрасна сім'я, двоє діток і чудова дружина. Але я стараюся згадувати той період обережно, з повагою до всіх. Життя склалося так, як мало бути. З Вадимом ми разом уже 24 роки, в нас двоє прекрасних дітей Еліна та син Марк.

Кожен день із ним — це нагадування, що справжнє кохання може прийти несподівано, та змінити все назавжди. І я вдячна долі, що той конгрес в Ізраїлі звів нас разом".