Офісна новомова. Корпоративний світ України переходить на новий сленг

«Я використовую такі слова, як бенчмарк, ачівка, спіч, форвардінг інформейшн і конф кол, щоправда, їх розуміють не всі, — зізнається НВ директорка з корпоративних комунікацій Нової пошти Яна Нестерчук. — Хоча мені здається, що таймлайн, таймплан, скоуп оф ворк, адженда, q&a, реліз, промо, воркфлоу, інсайт або аттач стали вже звичними».

Нестерчук прийшла в українську компанію з міжнародної та своєю діловою лексикою зобов’язана колишнім англомовним колегам. Тепер услід за нею трендові словечка використовує вже й нова команда. «У них навіть жарт є: мовляв, коли я говорю — потрібно відкривати словничок», — усміхається Нестерчук.

Той факт, що український корпоративний світ переходить на новий офісний сленг, констатують представники найрізноманітніших сфер — одні з надією, інші з роздратуванням. Уся річ у глобалізації економіки, що спричинена месенджерами свободи комунікації, а також бізнес-тренінгами та спеціалізованою літературою. «Дедлайни» й «таймінги» всерйоз і надовго увійшли в ділове листування українських компаній, витіснивши старозавітні «крайні терміни» й «розклад».

Така манера висловлювань характерна суто для корпоративного світу, зауважують HR-фахівці. «Іноземні компанії привносять це разом зі своєю корпоративною культурою», — каже експертка порталу robota.ua Тетяна Пашкіна. І найчастіше цим грішать рекламні, маркетингові й IT-компанії. Але є люди, які хочуть, аби їх зараховували до великих корпорацій або креативних індустрій, і саме тому вживають такі словечка, продовжує Пашкіна. «Це щоб додати собі значимості», — усміхається вона.

Лінгвісти ж прогнозують, що така мова незабаром міцно вкорениться серед офісних працівників, витіснивши звичні мовні звороти. Ба більше, слова-прибульці вже практично сформували окрему мову, зрозумілу тільки білим комірцям. «Люди хочуть нового, влучного і тонкого», — зазначає Вікторія Коломійцева, доцентка кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка.

Труднощі перекладу

«Аппрувити», «бекапити» й «факапити» — смішні тим, хто не в темі, словечка прийшли у світ бізнесу зі сфери IT. Прийнято вважати, що саме з працівників сфери нових технологій почалася експансія зарубіжного сленгу в українських офісах. Адже програмісти і девелопери часто працюють над продуктом у змішаних робочих командах, і тому англомовний технічний сленг увійшов у їхній щоденний побут давно.

«На співбесіді з кандидатом говорять айтішною мовою, — ділиться секретами професії Костянтин Кладько, програміст із 15-річним стажем. — Якщо він не зрозуміє, про що йдеться, то можна завершувати інтерв'ю». Зараз Кладько працює в Нью-Йорку, і там, за його словами, навіть звичайний офісний планктон намагається наслідувати айтішників, додаючи їхні сленгові слова у свою мову.

Тим часом український корпоративний світ часом консервативно сприймає елементи лінгвістичної революції. Наприклад, Катерина Корченко, керівниця відділу зовнішніх і внутрішніх комунікацій агрокомпанії Миронівський хлібопродукт (МХП), розповідає, як нещодавно власник одного технологічного бізнесу ледь не втратив контракт з її компанією, і все через те, що перестарався під час презентації з «пітчами» та «аттачами».

"Рішення було й так для нашого розуміння досить складним, — згадує Корченко. — Нам довелося попросити менеджера приїхати й пояснити все ще раз". Хоч ця історія і закінчилася угодою, Корченко досі вважає власника звичайним позером. Сама вона консервативна в діловому спілкуванні і рідко використовує запозичені слова. «Хіба що пишу „ок“ для швидкого затвердження матеріалів», — зізнається Корченко.

Трапляється, що запозичені слова бувають просто незамінні, впевнені її опоненти. Насамперед, коли йдеться про нові креативні індустрії, оскільки відповідників деяким термінам у російській і українській мовах немає.

На підтвердження Нестерчук із Нової пошти наводить як приклад процес підготовки заходу, де, як не крути, а без «адженди» не обійтися. «Програма» — це не завжди те ж саме, в «адженді» прописано все: промова, тези, презентація", — розводить руками вона, зізнаючись, що погано уявляє ділові переговори без «спічу», «локації» та «велкам кави».

Те саме стосується і «таймлайну» — переліку проектів і часу їх запуску. «Як інакше це назвати? Графік? Але це не зовсім графік», — нарікає Нестерчук. А ось «бекап» і «кейс» — це ті випадки, коли слова-прибульці виявляються коротшим і ємким варіантом.

Звідки вони прилетіли

Макаронізми — так лінгвісти назвали слова-гібриди, які часто вживають у рідній мові. «Кожному хочеться бути модним і особливим, — розмірковує Коломійцева. — А молодь хоче свободи й мовного куражу».

Хоча трапляється, що за рясним використанням іноземних слів ховається непрофесіоналізм: за допомогою незрозумілих слів англомовного походження легко ввести співрозмовника в оману.

А рекрутери називають макаронізми спробою наголосити свою приналежність до певної сфери: мовляв, я в темі й на стільки ж компетентний.

«Досить часто таку лексику використовують хлопці, які приходять із креативних агентств. У них це вважається хорошим тоном, напевно», — припускає Ольга Калиновська, керівниця департаменту маркетингу й комунікацій ПроКредит Банку.

Ще одна причина появи гібридної офісної мови — обмежена кількість сучасних бізнес-книг, перекладених українською або російською мовами. «Люди беруть термін, яким вони вже навчилися користуватися, у того ж Іцхака Адізеса або Саймона Сінеко [бізнес-тренери, автори книг] і, додаючи дієслово з закінченням „ять“, вживають», — пояснює Пашкіна.

Сьогодні офісний сленг дійсно часто й рясно використовують спікери на бізнес-тренінгах, семінарах і форумах. Експерти впевнені: таким чином значна сума за квиток може здатися виправданішою.

«Діджиталізація» — слово, що продає, і бізнес цим користується", — розводить руками Корченко. До того ж зараз у тренді англомовна бізнес-освіта, а тому випускники МВА й інших програм постачають нові терміни, а на них рівняються колеги.

Велику кількість нових слів, що з’явилися останнім часом, лінгвісти вважають духом часу й процесом закономірним. «Українська мова легко перетворює слова й будує нові. Так було задовго до цієї моди», — заспокоює Коломійцева та згадує, як класик української літератури Іван Франко наприкінці XIX століття вживав такі слова, як градюант (випускник, від англійського — graduate), і тоді це звучало новаторськи.

«Якщо у мови є потужний потенціал, він дасть своє оформлення запозиченому слову, й воно зазвучить коректно», — каже експертка.

І це відбувається досить швидко: так, новомодне в 1960-х слівце «ТБ» відтоді давно втратило свій статус неологізму. На думку Коломійцевої, те ж саме незабаром може статися з «таймінгами» та «дедлайнами», або ж їх витіснять звичніші для нашого вуха відповідники.

Останній варіант цілком влаштує Корченко. «Мені не хочеться забувати рідну мову, й щоб моя мова рясніла запозиченими словами», — зізнається вона.

Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу НВ — № 41 від 7 листопада 2019 року