П’ять років тому США почали процес виведення власних військ з території Афганістану. Цю військову операцію називають найбільш тривалою в історії Америки. Але саме під час неї удосконалили обмундирування, яке досі вважається одним із найкращих. У чому його унікальність? Та яким чином ці розробки можуть знадобитись українській армії?
Під час війни в Афганістані американцям довелось відчути на собі холодний гірський клімат. Їхня уніформа не рятувала від дрижаків і стала каталізатором прискорення модернізації системи ECWCS (Extended Cold Weather Clothing System — однострій для холодної погоди, простіше кажучи).
Випробування проводили 10-та гірсько-піхотна дивізія та 82-га повітряно-десантна дивізія. Результатом став модернізований набір речей з 12 предметів, що дозволяли гнучко змінювати конфігурацію одягу за температури від +10 до -40°C.
Бійці мають почуватись комфортно, наскільки це можливо
З чого складається багатошарова система польового одягу (БСПО)? Комплект предметів, який одягає боєць, залежить від двох факторів: температура (базовий діапазон +10/-20) і активність (патрулювання, штурм, спостережний пост). Розберемо на прикладі комплект для високої активності. Якщо це температура від +10°C до 0 °C, то достатньо базового шару для виведення вологи й вітрівки для легкого холоду. Якщо температура знижується до -10°C — додається фліс або софтшел для ізоляції та мобільності. Підвищення чи пониження температури, особисті характеристики (хтось більше пітніє, хтось менше, хтось більше мерзне, хтось менше) все це впливає на комбінування шарів.
Цивільні інновації для військових
Розробка БСПО була неможлива без комплексу нових матеріалів. Серед них: Polartec Power Dry, Climashield Apex, Gore-Tex. В цьому потужно допомогли комерційні рішення.
Мембрану Gore-Tex винахідники придумали ще наприкінці 1960-х років, до того ж багато у чому це трапилось випадково (почитайте історію винаходу, там цікаво). Асортимент використання неочікуваний: від кабелів, медичних приладів до одягу для активного відпочинку. Зараз напевно не існує марки туристичного екіпірування, в якій не використовувалась би мембранна система. Gore-Tex — це показовий приклад, як можна взяти технологію, розроблену фактично для цивільного ринку, доопрацювати її і запровадити у війську. Саме це й зробила армія США.
У той же час буває навпаки, коли продукт для армії стає популярним серед цивільних. Наприклад, так трапилось з синтетичним утеплювачем PrimaLoft, який лабораторія розробляла для одягу військових. Врешті наповнювач використовують для одягу альпіністів, туристів, звичайних користувачів, які люблять неважкі й теплі куртки, для пошиття спальників тощо.
Випробування тими, для кого створено
На початку тексту згадав про військових, які випробовували ECWCS у гірській місцевості. Дослідні випробування зразків — чи не найбільш важлива частина виробничого процесу. На жаль, в останні роки деякі з вітчизняних виробників не надають цьому належного значення. А в тендерних вимогах неодноразово помічено відсутність перевірки якості продукту і часто допускають тих, хто нічого не тямить у профільному виробництві. На жаль, досі не всі розуміють (чи не хочуть розуміти), що різниця у підходах до виробництва між шкарпетками, білизною, одягом і бронежилетами є. Це все не аналогічні продукти.
Втім насправді випробування дають змогу оцінити, здавалося б, примітивні речі, на які у звичайному житті можна не звернути увагу. Наприклад, з’ясувати, парить чи ні, промокає чи ні, натирає чи ні, тисне чи ні. Бійці мають почуватись комфортно. Наскільки це можливо. Нині ж ситуація з якістю постачанням така, що військові нерідко купують ті самі американські БСПО за власні кошти. Цінник у імпортера кусається, тому здебільшого шукають елементи обмундирування, які були у використанні.
Вміння ухвалювати рішення швидко
Читаючи історію різних генерацій ECWCS, особливо звернув увагу на хронологію розробки. Був там цікавий момент, який стосувався бюрократичних процесів (назвемо його так). Армія не одразу погодилась з прийняттям нової генерації, оскільки це вимагало додаткових витрат. Але дуже посприяли два моменти: впливові особи, які просували рішення, та нагальна потреба (наявний одяг не завжди підходив військовим в Афганістані). До чого це призвело? Ось тут цікаво. Якщо впровадження між першою та другою генераціями вимагало більше десяти років, то перехід від другої й до ECWCS — близько семи. Військові дали зворотній зв’язок, виробник оперативно «вніс правки», чиновники, від яких залежав запуск, оперативно ухвалили рішення. Досить швидко за армійськими мірками. Але чи можемо ми дозволити собі такі терміни на розробку? Питання риторичне, як на мене.
Досвід останніх трьох років війни довів, що український виробник може з наявних засобів витиснути максимум. Від камуфляжної тканини до дронів. Він найбільш вмотивований гравець на полі виробництва. Доводить це і приклад розробки вітчизняного БСПО, який вже починає проходити перевірку у військах. Такий багатошаровий комплект мають лічені армії в світі. Дуже вірю, і сподіваюсь що вже наступного року українська армія отримає свій ECWCS.