Думаю, що поступово «одеська ідеологія» повинна змінюватися. І ось кілька тез. Можемо вважати це конспектом моїх майбутніх колонок.
1. Декриміналізація одеського міфу. Це необхідно робити терміново. Мішка Япончик і Сонька Золота Ручка не можуть бути особами, що символізують наше місто. Місце одеських бандитів у тюрмах, а тих, хто вже віддав душу — не нам вирішувати кому — в могилах. Одеса піднялася як місто торгівлі, а криміналітет лише «опускав» її.
Я би без всякого жалю ліквідував мурали з потретами цих героїв — вони нічим не кращі за основоположників марксизму.
2. Демілітаризація одеського міфу. «Одеса — місто-герой». Героями бувають не міста, а люди. Ті, хто героїчно захищали наше місто, на жаль, майже всі пішли з життя. Їх пам’ять священна. Та вона не може бути стрижнем, на якому тримається мирне майбутнє Одеси. Інакше обеліски радянських часів будуть вічно тиснути на свідомість городян орденами Леніна і п’ятикутними зірками. Декомунізація неможлива без демілітаризації.
3. Централізація міста. Я маю на увазі, що саме Одеса, а не різні емігрантські громади в різних куточках землі є центром уваги. Та не тільки це! У слові «централізація» міститься слово «центр».
Історичний центр Одеси — у жахливому стані. Нехай місто росте вшир. Нехай ділова й адміністративна частина Одеси працюють в сучасних чудових, не обов’язково висотних, будівлях на місці будиночків Молдаванки і Слобідки-Романівки, що швидко руйнуються. Їх теж шкода, та надто вже деградував цей район, надто «провалена» інфраструктура. Центр Одеси повинен бути відновлений.
4. Імперське минуле міста має зайняти своє міцне місце в історії. Але ми повинні знати, що в Одеси є й інше минуле — ну хоча б турецьке чи грецьке.
І головне — в Одеси є майбутнє. І це майбутнє — у складі сучасної України. Це означає, що українська струна в минулому міста — а вона була і є — має звучати голосніше.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ