Злочини, що здійснюються сьогодні в Україні та Сирії - зовсім не криза. Це нові норми поведінки Москви та її спроб впливати за кордоном. І поки хтось стверджує, що наближається нова холодна війна, нам потрібно серйозно задуматися про можливості зіткнення Заходу з Росією. Перш ніж прораховувати будь-які кроки, давайте спершу спробуємо розібратися в істинних інтересах Володимира Путіна.
Кінцева мета Путіна полягає в тому, щоб якомога довше протриматися при владі і увійти в результаті в історію. Для досягнення цієї егоїстичної мети йому необхідно придушувати будь-які протести російського населення проти його режиму, що так і не зумів забезпечити рівень життя вищий, ніж у країн, що розвиваються. Як йому це вдається?
Перший інструмент Путіна - контроль над населенням і жорсткий нагляд за великими ЗМІ, які він перетворив на лояльні канали зв'язку, а також переслідування і репресії представників політичної і громадянської демократичної опозиції. Свобода слова в Росії гірше, ніж в Зімбабве і Південному Судані. Близько 85% росіян левову частку новин дізнаються з телевізора, а всі найбільші телеканали знаходяться під пильним контролем режиму. Путін створив ефективну інформаційну теплицю - росіянам фактично промивають мізки про жахливий стан справ в державі. Звичайно, існують маленькі незалежні медіа-проекти, які можуть доносити свої погляди якійсь частині населення Росії, але їх вплив досить незначний.
Другий інструмент Путіна - саботаж спроб сусідніх країн приєднатися до Заходу. Якби таке сталося, вони перетворилися б на сучасні держави з набагато більш високим рівнем життя. А це - загроза для режиму Путіна, тому що росіяни зажадали б таких же умов життя. Це одна з ключових причин, чому Росія все ще займає територію Молдови, чому вона напала на Грузію і чому продовжує атакувати Україну. Зберігаючи російські війська на територіях цих країн, Москва сподівається позбавити їх реального шансу стати ефективними сучасними державами, що серйозно контрастувало б з клептократичною диктатурою в Росії.
Третій інструмент і одночасно головна мета Путіна - повернення Росії статусу наддержави. Кремль використовує практично неорадянську ідеологію: він агресивно вимагає поваги від всього цивілізованого світу. А на мові Кремля повага рівносильна страху. Незважаючи на те, що військовий бюджет Росії в сім разів менше ніж у США, Москва успішно залякує своїх сусідів. Володіючи потужним ядерним арсеналом, РФ є серйозною регіональною силою, але все ще мріє про світ, в якому її сприймають всерйоз всі країни Заходу. Ось чому Росія продовжує діяти як розчарована дитина, щ погрожує знищити менші європейські країни своєю ядерною зброєю.
З'ясувавши основні цілі Путіна і розібравшись в основних інструментах, які він використовує для досягнення цих цілей, потрібно переконатися, що Захід зможе витягти уроки з невдач Обами.
Можете називати це актом доброї волі або наївністю, але факт залишається фактом - президент Обама кинув Східну Європу в надії, що Кремль розцінить це як жест відкритості. Путін же сприйняв це як ознаку слабкості і почав свої неоімперіалістичні дії, в результаті яких загинуло понад 10 000 українців, які захищають свою територію. Очевидний урок, який можна винести з епохи Обами, полягає в тому, що умиротворення агресивних диктаторів просто не працює. Про це, до речі, може розповісти будь-який підручник історії.
Адміністрація Обами також винна в збільшенні числа хакерських атак і дезінформаційних кампаній, організованих Кремлем. І президент Обама, і президент Буш проявляли доброзичливість до Росії на початку свого перебування на посаді. Обидва рази Володимир Путін сприймав це як прояв слабкості і починав проводити агресивну політику.
Ситуація, з якою сьогодні зіткнувся Захід, ясна і проста як ніколи. Росія не схожа на потенційно дружнього партнера, як це могло б бути на початку 2000-х років. Вона не пропонує співпрацювати за договорами про скорочення ядерних озброєнь, які Обама хотів бачити своєю спадщиною. В даний час Російська Федерація є злою псевдоімперією. Вона окупувала території трьох сусідніх країн, в Сирії вона спонсорує одного з найкривавіших тиранів за останні десятиліття, а Москва перетворилася на фабрику дезінформації, щодня поширюючи все нову брехню. Якщо не брати до уваги ІД і Північну Корею, вам не знайти іншої країни або організації, яка завдає більше шкоди міжнародній безпеці і основним принципам людської цивілізації.
Якщо говорити зовсім прагматично, то Росія може запропонувати світові не так вже й багато. Її допомога в боротьбі з ІД не особливо значна. В економічному плані також немає нічого стратегічно важливого, що Захід міг би отримати як частину потенційної угоди. У Путіна є тільки негативні важелі. Він завдає величезної шкоди відразу в декількох частинах світу, тому єдине, що він може запропонувати - це припинити завдавати цю шкоду.
На даний час Захід зіштовхується з багатьма внутрішніми складнощами. Президент Трамп бажає вести діалог з усім світом з позиції сили, вважаючи інтереси своїм головним завданням. Він не хоче виглядати слабким, як часто виглядав Обама. Він хоче, щоб американські союзники поділяли з США тягар відповідальності і витрат на оборону.
Однак, ми вже можемо спостерігати нехороші для Європи тенденції: німецький соціал-демократ Мартін Шульц заявляє, що в разі його перемоги на виборах, Німеччина не буде виконувати зобов'язання перед НАТО щодо витрат на оборону. Короткозорість деяких європейських політиків немов закликає Росію до ще більшої агресії. Зрештою, все це може не спрацювати, як через європейських політиків, так і через Білий дім. Але якщо ми не будемо намагатися, ми все одно програємо.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом передруку колонок Якуба Янди. Републікація повної версії тексту заборонена.
Оригінал на The Observer
Більше поглядів тут