«Це людська сутність». Чому на Заході до останнього не вірили, що РФ обстрілюватиме ТЕС, та як Україна долає наслідки атак

— А от чи є в нас якісь інші виходи, крім того, щоб лагодити критичну інфраструктуру і намагатися захищати її за допомогою ППО і ПРО? Чи є якісь інші варіанти, що ми можемо зробити?

— Ми можемо покладатися тільки на себе і на своїх партнерів. Звичайно, що було б дуже добре, якби хтось вирішив питання в Москві з шаленими керманичами Росії. Але, на жаль, цього не передбачається, наскільки я розумію. І чекати на те, що вони перестануть стріляти по критичній інфраструктурі чи почнуть думати про українців, я думаю, що не варто.

Тут варто говорити про те, що дійсно, нам зараз потрібно стільки, але ми будемо запасатися набагато більше для того, щоб мати можливість лагодити і вводити там системи швидше, ніж навіть зараз. І тому ми по всьому світу зараз збираємо все можливе, що ми можемо, і те, що використовувалося, і нове, і обладнання, яке було законсервовано, і ще не встановлене обладнання для того, щоб у нас не було ситуації, коли нам немає чого поставити замість того, що було знищено.

— Наскільки важко обладнання знаходити?

— Його дуже важко знаходити, тому що ми з вами ще знаходимося на пострадянському просторі. І в нас інший і вольтаж, і все зовсім не таке, як навіть в Європі. Але наші спеціалісти вже знають, як використовувати навіть наявну в Європі техніку для того, щоб її пристосувати в наші умови. Крім того, ми розуміємо, що треба брати все, щось знадобиться і згодиться.

Тому що люди, які пройшли ці вісім-дев'ять місяців війни і лагодили системи под обстрілами, вони мають унікальний досвід того, з яких частин що можна скласти. Такого досвіду ні в кого немає. Вони розуміють, як зробити більш мобільними навіть бригади і керування системою. Тому, думаю, що після війни ці люди будуть на рахунок золота.

— А як ви оцінюєте реакцію міжнародної спільноти на те, що відбувається, на ці обстріли? ...>. Наші західні і східні партнери просто не вірили в те, що це можливо, і тому це сюрприз?

— Це людська така сутність. Поки ми не бачимо, ми не дуже віримо в те, що це відбувається. В наші прогнози про те, що почнеться повномасштабне вторгнення після завершення будівництва Північного потоку-2, також ніхто не вірив. Нас всі вважали схибленими на цьому. Але так сталося. Знову ж з тим, що ми передбачали обстріли нашої критичної інфраструктури, знову ж так сталося.

Сказати, що можна чекати, що наступного разу всі будуть мудрішими і будуть розуміти, що якщо ми щось передбачаємо, то треба нас слухати? Ну, це робити собі, звичайно, приємно, але реальність трошки інша. Тому що якби вам зараз розповідали, що потрібно Ефіопії чи Еритреї, ви б також не дуже розуміли, що відбувається в Ефіопії чи Еритреї, тому що ви не там. Ми кожен відчуваємо тільки на собі, і тільки на власні очі можемо повірити, що щось відбувається.

— Пам'ятаємо про те, що країни Великої сімки заявили про те, що будуть встановлювати поріг на ціни на російську нафту. Чи мають всі інші країни послідувати цьому порогу? ...> Чи є тут якась гарантія, що якщо Велика сімка сказали, що ось це така ціна, чи є гарантія, що за таку ціну і будуть купувати інші?

— Ні, гарантій немає. Але тут грає трохи інша складова. Тут грає складова того, що у росіян зростають надлишки нафти, які їм треба буде кудись продавати. Якщо ми повернемося до якоїсь економічної теорії, то дійсно це створює тиск зайвих обсягів. І тому ціни автоматично підуть вниз. Саме тому Саудівська Аравія і ОПЕК+ говорять про те, що вони будуть скорочувати видобуток.

Тому що вони розуміють, що при ситуації, коли 51% російської нафти, яку вона зараз продає на ринках, буде зайвим, європейці перестануть його купувати, то ціни автоматично підуть вниз. І тому вони не бажаючи втрачати свої надприбутки, які вони зараз отримують, говорять про необхідність скорочення видобутку. Тому говорити про те, що вони підігрують Росії… Ні. Всі думають про власні кишені і всі думають про власний прибуток.

— Я ще бачив таку аналітику щодо того, що зараз представники Великої сімки обговорюють, як правильно імплементувати ці price cap. От які можуть бути варіанти того, як це імплементувати?

— Я ще хочу нагадати, що з 5 грудня почне діяти ембарго, тобто заборона на купівлю нафти країнами — членами ЄС. Це стосується нафти, яка надходить морським шляхом. Це не застосовується до нафтопроводу Дружба, особливо до її південної частини, яка йде в Угорщину і Словаччину. І наші друзі угорці будуть продовжуватися насолоджуватися нафтою з РФ, блокувати нам всі питання в ЄС, з чим я нас також і вітаю.

— 18 мільярдів євро сьогодні вони заблокували допомоги з боку ЄС.

— Це сьогоднішня інформація, яка не може не бентежити з огляду на те, що дійсно ЄС мають прийняти одностайне рішення щодо того, в якому форматі Україні буде надаватися ця допомога. І наші друзі, які отримують через нас нафту, блокують як завжди цей процес.

Але менше з тим думаю, що їхня дружба з Росією також має певні межі. І дійсно вони зараз отримують через нас ще і газ, який іде в дуже скороченому обсязі порівняно з тим, скільки вони мали постачати, в два рази вони зменшили обсяги.

Але повертаючись до вашого питання, як мало відбуватися встановлення цих обмежень на ціни на російську нафту, то був запропонований інструмент використовувати страхування з суден, які завантажують російську нафту для того, щоб вони регулювали питання того, яка ціна.

Я також говорила про те, що я скептично ставлюся до можливостей, тим більше, що аналітики підрахували, що, можливо, йде мова не більше ніж про сім відсотків російської нафти, на яке може бути встановлено таке обмеження.

Але менше з тим це дозволило також ЄС задовольнити вимоги Кіпру, Мальти і Греції щодо виключення їхніх суден, які перевозять цю нафту з цього ембарго, якщо вони будуть дотримуватися всіх цих нових обмежень і перевіряти на наявність цих нових обмежень.

— Була аналітична стаття в The New York Times, там йшлося про те, яким чином змінився товарообіг між різними країнами з 24 лютого. І там ми можемо побачити, що, скажімо, із США він зменшився на 35%. Не сюрприз, що він збільшився з Китаєм, з Індією чи з Туреччиною.

Але ми бачимо, що він збільшився, скажімо, на 81% з Бельгією, на 32% з Нідерландами, на 57% із Іспанією. Я говорив також із економістами в нашому ефірі, вони кажуть, що це все енергоносії.

Чи справді можна стверджувати, що Бельгія, Нідерланди і Іспанія, не те, що зменшили кількість того, скільки вони закуповують енергоносіїв у росіян, а тільки збільшили їх?

— Дійсно в цих країнах є нафтопереробні заводи. І думаю, що трейдери, закуповуючи нафту, завантажують зараз більш дешевою російською нафтою ці нафтопереробні заводи, оскільки на перероблену нафту також вводиться обмеження, але з лютого. Знову ж таки це вже питання щодо того, яка позиція моральна є у нафтопереробників, перевізників, і хто на чому заробляє. Тобто очікувати, що всі стануть хорошими і перестануть купувати російську нафту, це також завищені очікування.

Дійсно дуже багато трейдерів із галузі, вони перестали купувати російську нафту з самого початку. Якщо подивитися на обсяги продажу російської нафти, то вона постійно зменшується. Тобто вони зменшують і видобуток, і в них зменшуються надходження за продаж нафти. Тобто говорити про те, що немає зараз вже якогось ефекту, неможливо. Він є, він дуже вже показовий навіть на бюджеті РФ. Тобто це вже тенденція, яку не можна зупинити.

Ринок вони втрачають так само, як вони втрачають ринок по газу. Я читала аналітику щодо того, наскільки США наростили свою долю ринку в ЄС, і як вони вже зараз запускають нові газогони в середині для того, щоб забезпечити більший продаж газу зі США в Європі, ну, це вражаюче. Я розумію, що це також їм приносить дуже непогані дивіденди. Але ж ми також розуміємо, що підтримувати нас вони можуть і завдяки цьому також.

— А якщо говорити про Німеччину. ...> Вони зрозуміли, що в Росії точно вони не будуть купувати [газ]? Чи вони на щось очікують, на якесь примирення, замороження для того, щоб повернутися до саме російського газу?

— Тут залежить, про яку Німеччину ви говорите? Бо Німеччина і німці дуже різні. Вони не тільки різні за землями, а вони різні за інтересами. Якщо ви спитаєте у політиків, то це також буде відрізнятися, ліві, праві, від центристів, в кого яка точка зору. Звичайно, зелені вам скажуть, що ніколи більше такого неможливо, навіть канцлер Шольц вам також скаже, що все, ми відмовилися, ми розуміємо всю ненадійність Росії як постачальника.

А якщо ви спитаєте у лівих, то вони вам скажуть, що ні, росіяни найкращі, звичайно, ми повернемося до них, і взагалі це помилка — зараз в них не купувати. Так само вам відповість, наприклад, компанія Uniper, яка до останнього сподівалася, що росіяни виконають всі їхні контракти і що їхні солодкі ціни на газ збережуться, незважаючи ні на що. Тобто говорити так і все разом скопом, не можна.

Це дуже непросте питання, так само воно непросте в усіх суспільствах. Але Німеччина не просто скоротила використання російського газу. Я думаю, що і по Європі вони одні з лідерів того, як відмовлялися від російського газу.

І зараз вони навіть вже в процесі визначення, як встановлювати LNG-термінал на той газогін, який підходить з їхнього боку до входження Північних потоків. Для того, щоб використовувати наявну інфраструктуру, для того, щоб забезпечити себе альтернативним газом, не пов’язаним з російським походженням.

— В принципі, якщо розділяти політиків і промисловців, то німецькі промисловці, звісно, для них найважливіше витратити стільки-то, заробити стільки-то, а чим більше маржа, тим краще.

Чи можемо ми там побачити також ідеологічних промисловців? Ви вже говорили, що була частина компаній, які відмовилися від того, щоб купувати нафту. Чи з газом щось подібне ми бачимо?

— Якщо говорити про Німеччину, то важко сказати, тому що дійсно німців дуже довго тримали на цій газовій голці, як би ми це не називали. Але це також була певного роду корупція, яка була пов’язана зі спеціальними довготерміновими контрактами, з солодкими цінами, з підтримкою політиків, з вкладенням грошей в соціальні проєкти, з підтриманням футбольних команд, спортивних змагань.

І все це дійсно було частиною тієї політики, яку Росія проводила свідомо і дуже довго готувалася до цієї кризи. Те, що все пішло не так, як вони собі планували, це вже інше питання. Але наскільки зараз німецький бізнес готовий дійсно дотримуватися своїх власних принципів і не думати про прибутки, дуже сумніваюся. Так само як і італійці.

Водночас дійсно голландці виявили дуже несподівану стійкість до прибутків, відмовлялися від постачання, від поставок російського газу і нафти. Так само, наприклад, в Британії бізнеси також відмовлялися від того, щоб отримувати російську нафту і нафтопродукти.