«Нас це не обходить». Обстріли РФ порту після підписання зернових угод б’ють по репутації ООН і Туреччини — інтерв'ю з Михайлом Подоляком

 — Росія сьогодні обстріляла Одеський порт. Це відбулося на наступний ранок після підписання угоди щодо експорту українського зерна. Чи наша угода в силі після цього?

— По-перше, росіяни просто продемонстрували, що таке сучасна Росія. Це країна, для якої немає різниці, що і як робити для того, щоб остаточно себе посадити на самісіньке дно. Це ключове.

Щодо Стамбульських угод. Україна не підписувала жодної угоди з Російською Федерацією. У цьому немає жодного сенсу. Україна підписала угоду з Туреччиною і з ООН.

Ця ініціатива говорить про те, що турецькі кораблі будуть під егідої Туреччини і ООН заходити в територіальні води України, потім в порти — Чорноморськ, Південний та Одеса, забирати там певну кількість зерна. А у нас його там накопичилося на складах 18−20 млн тонн. Тобто це та кількість (якщо ми все це продамо), яка дозволить отримати у бюджет [майже] 10 млрд доларів. Це дуже вагомо, враховуючи стан економіки країни, яка воює. Після цього транспортні кораблі Туреччини виходять в територіальні води Туреччини, і далі вже на ринок йде наше зерно. Це частина нашої угоди.

Щодо росіян. Вони взяли на себе підписання іншої угоди. Знову ж — з Туреччиною і ООН. Вони свої зерно, добрива, хімію вивозять теж і продають на глобальному ринку, а водночас — не втручаються в роботу транспортних коридорів.

— Але ми бачимо, що вони вже втручаються. Одеський порт був обстріляний.

— Безумовно.

— Ми ж розуміємо, що вони роблять це не просто так. Яку мету вони переслідують? Є думки, що росіяни хочуть примусити нас до перемир’я, щоб на півдні ми зупинили наш контрнаступ. Є інші припущення: за допомогою цієї угоди, яка не буде працювати, вони хочуть дестабілізувати ситуацію в регіоні. А ви як думаєте? Навіщо обстріляли порт?

— По-перше, жодного перемир’я на півдні не буде, бо це не входить в домовленості щодо зерна і зернових коридорів.

По-друге, сказано: якщо російські військові кораблі підійдуть до транспортних коридорів в територіальних водах України, ми будемо використовувати військову силу для того, щоб зробити з ними те, що і треба. Тобто нічого не змінилося з погляду забезпечення роботи там.

Третє. Мені здається, не про мотиви РФ треба говорити. А говорити треба про безмотивність і дикунство цієї країни. Вони навіть самі не розуміють, що вони коять, коли вчора підписали певні угоди, взяли на себе зобов’язання, а сьогодні вже атакують порти в Одесі.

— Ну, вони ж не такі вже тупі. Я впевнений, що в них якийсь розрахунок, що вони роблять це з якоюсь метою.

— Ви трішки перебільшуєте їх інтелектуальні можливості. Весь хід війни йде дуже дивно, з погляду аналізу. Вони взагалі не розуміли Україну, західний світ. Вони не розуміли, якого типу війна сьогодні йде, тобто вони не готові були ні аналітично, ні з розвідувального погляду чи з будь-якого іншого. Вони всього цього не розуміли.

Вони постійно припускаються помилок. Дивіться: «віддають» нам Київську область і навіть не розуміють, що після того, як ми туди зайдемо і побачимо все, що вони накоїли, це абсолютно змінить емоційне сприйняття цієї війни в Європі. Але ж вони виходять з Київської області і залишають всі докази своїх воєнних злочинів.

Вони знищують Маріуполь у прямому ефірі і при цьому навіть не бачать, що весь світ дивиться на це з подивом. І тому не буде зміни ставлення до російської армії. Але ж вони це роблять. І так само робили з Лисичанськом, Сєвєродонецьком. Вони постійно роблять ті ж помилки.

Вони крилатими ракетами б’ють по Одесі, вже розуміючи, що є підписання документів. Мені здається, Росія пішла на ці домовленості під тиском Індії, Китаю, арабських потенційних партнерів. Таким чином, репутаційно вони вже навіть для своїх партнерів будуть виглядати нікчемно.

Але для сучасної Росії це є нормальним типом поведінки, тому що вони не адекватно сприймають свої дії. Вони вважають, що таким чином кажуть: «Дивіться, які ми круті. Ми можемо собі дозволити, а ви у відповідь нічого не зробите».

— Так і здається. Ви щойно про це говорили: якщо буде якась провокація, то негайно буде військова відповідь. Але ми ж не маємо гарантій з боку Туреччини. Якщо, наприклад, десантний корабель почне рухатися в бік Одеси, то Туреччина не буде стріляти по цьому кораблю РФ. Вони десь праві: можуть робити, що хочуть, і ніхто їм не відповідає, крім України.

— Внесу ясність. Розмінування берегової лінії не буде. Це перше.

Друге. Є безпечний фарватер. Він і так є сьогодні. Його використають тільки для транспортування. Він дуже маленький і буде під контролем саме ЗСУ. Вони завдадуть будь-які удари будь-яким десантним кораблям. Я не зовсім розумію, як вони туди доберуться, якщо вони сьогодні цього зробити не можуть, тому що будуть знищені відразу.

Все, що Росія може робити в Одесі, на жаль, це саме обстрілювати крилатими ракетами з Каспійського регіону. Вона, як бачите, це робить.

Щодо Туреччини і ООН. Це ж вони взяли на себе зобов’язання перед усім світом доставити українське зерно, забрати його з порту. Це ж вони домовлялися з Росією, що будуть везти на транспортних кораблях, щоб РФ не знищила кораблі з українським зерном. Ми будемо чекати сьогодні, безумовно, оцінки обстрілу українських портів, де мають йти перевалочні роботи, тобто мають грузити зерно на кораблі. Ми маємо почути оцінку Туреччини і ООН того, що робить Росія. Це дуже добре.

Низка країн постійно говорить: «Можливо, Росія воює з Україною, але певні домовленості вона все ж буде виконувати, якщо візьме ці зобов’язання перед іншими країнами». Дивіться. Вона взяла зобов’язання перед Туреччиною і ООН про те, що буде безпечний коридор для транспортування зерна. Нас це не обходить. Будемо чекати на оцінку з боку цих двох інституцій.

Ці дії Росії дискредитують репутацію ООН і Туреччини, тому що це ж вони посередники. І для глобального ринку це дуже суттєво. І це мають розуміти і Анкара, і ООН.