«Друг Новинського з УПЦ МП». Чому лише зараз силовики дісталися до кремлівського лобіста Івана Паканича

І тому, можливо, всі дії проти нього, які робила СБУ, потребували досить ґрунтовної підготовки. Тому що ця людина — друг [бізнесмена і лобіста Московського патріархату в Україні Вадима] Новинського і його взагалі-то неодноразово називали претендентом на престол, який займає зараз Онуфрій, якби вдалася ця їх славетна спроба «Київ за три дні».

Тому ця фігура, ця постать є одним зі стовпів присутності Російської православної церкви в Україні.

— Недарма його називають головним кремлівським лобістом в Україні. Можете більш докладно розказати, чому?

— Це дійсно так. І ця людина має на це досить ґрунтовну підготовку. Мало того, що він є фігурою в адміністрації УПЦМП, також має досить ґрунтовну богословську підготовку. Він є одним з провідних богословів Московського патріархата, рупором цих ідей і гасел «русского мира», які вони тут насаджують вже багато років.

І саме тому ці оцінки його постаті мають під собою вагоме підґрунтя.

— Чи маємо ми розуміння, чим саме займався митрополит Антоній, у чому його можуть звинувачувати, як ці підозри можуть звучати?

— Наразі йдеться про присвоєння майна. У нас загалом храми, будь-які релігійні споруди є власністю тої громади вірян, яка там молиться і відправляє культові дії. А його звинувачують в тому, що він якимось чином це приватизував, передав своїй сестрі, потім вона передала в якийсь благодійний фонд, який він очолює, і таким чином він за цими схемами, за цими оборудками мав право розпоряджатися цим майном — продавати його, віддавати в оренду іншим людям.

Отже, займатися тією діяльністю, яка досить слабко пов’язується з іміджем людини, яка займається нібито духовними питаннями, і абсолютно має бути відірвана і далека від таких економічних моментів.

Але ж ви розумієте, що будь-яка діяльність, особливо діяльність на користь ворожої держави, потребує коштів, тому, напевно, це джерело коштів і СБУ намагається наразі перекрити.

За цими підозрами, наскільки я у джерелах подивилася, йому загрожує до 12 років ув’язнення з конфіскацією всього майна.

—  Зараз ми багато говоримо про те, що в Сумах сталося, який терористичний акт скоїли росіяни в цьому місті. А як найвищі керівники Української православної церкви так званого Московського патріархату на все це реагували? Вони закривали очі на такі страшні події? Так, закривали. Пишуть і про те, що митрополит Онуфрій служив у храмі преподобного Агапіта Печерського і нічого не сказав про те, що в Сумах відбувалося. І якраз звертають увагу на того Антонія, про якого ми зараз з вами говоримо, Івана Паканича. У день ракетної атаки на Суми Антоній якраз співслужив з Онуфрієм в Лаврі і жодним словом не обмовився про цей великий теракт, який стався в цьому місті. І про Павла Лебідя пишуть, відомого нам як Паша Мерседес. Він під домашнім арештом зараз перебуває, але він також жодним чином не звернув увагу на Суми. Що відбувається? Навіть їхня людська позиція вже не може бути озвучена жодним чином?

— Ви ж розумієте, яка людська позиція може бути, коли йдеться про спонсорів і про тих, на кого вони покладають всі свої надії і мрії? Вони ніколи не скажуть нічого проти цього окупанта.

Найбільше, на що вони здатні - загальногуманістичне — пожалкувати цих бідних людей, діточок, які там загинули, поранених людей, але вони навіть і цього не зробили.

А вони мовчать. Тому що тут, як на суді: кожне слово, яке вони можуть сказати, яке якось дискредитує їхніх московських кураторів, воно їм буде загрожувати якимись санкціями з їхнього боку. Я не знаю, можливо, чогось не дадуть, якихось преференцій не будуть вони мати.

Тому вони так радо мовчать. Вони прикриваються тим, що нібито вони не зобов’язані нічого казати. Але яка це позиція душпастирів, яка це позиція священника?

Але ми розуміємо, що коли йдеться про цей Московський патріархат, то це не про релігію, це про політику, про бізнес, про грязні оборудки, про торгівлю, використання релігії суто в політичних селях.

— Українська православна церква Московського патріархату колись таки припинить своє існування в Україні?

— Припинять. І саме на цьому страсному тижні, можливо.

Я тут не як релігієзнавиця вам скажу, а як просто українська людина. Ми маємо не те, що вірити в те, що вони нас залишать у спокої, ми маємо все для цього робити. І я вважаю, що громадянське суспільство України вже достатньо консолідоване в цій боротьбі проти Московського патріархату.

Але з іншого боку, ми маємо розуміти, що цей процес довгий.

І поки в нас тут існують всілякі «ждуни», поки в нас існує ця «п'ята колона», поки в нас існують ці люди старої формації, старої закалки, які не бажають дивитися на реалії часу, не бажають відкривати очі на цю війну, незважаючи на те, що вона триває стільки років, вже стільки життів [забрала]; до того часу вони будуть чіплятися за цю церкву, як оплот минулого.

Але ми ж з вами розуміємо, що це минуле, воно має піти в минуле. А майбутнє України, я сподіваюся, я знаю, я вірю в це, воно буде відбуватися без цієї ворожої структури — УПЦ МП.