Позбулися нар

Е-декларування, яке повинно було стати потужним інструментом боротьби з корупцією, перетворюється на повну профанацію

Христина Бердинських

 

8 лютого Юлія Марушевська, екс-голова Одеської митниці, яка тривалий час конфліктувала з керівником Держфіскальної служби Романом Насіровим, прийшла в Національне агентство з запобігання корупції (НАЗК).

Агентство, за законом, має перевіряти відомості, повідомлені чиновниками за час електронного декларування своїх активів. Але співробітників НАЗК зацікавила не декларація колишнього держслужбовця, а 500 грн, які у вигляді премій отримали працівниці митниці навесні минулого року. Грошові заохочення жінкам, у тому числі і самій собі, Марушевська виписала — на прохання колективу — напередодні 8 Березня. Саме цей факт попросив НАЗК перевірити Павло Демчина, перший заступник голови СБУ.

Марушевська, яка опонувала не тільки Насірову, але й уряду, каже: за минулий рік різні інстанції інспектували "її" митницю 14 разів. "У підсумку це [справа про премії] все, що змогли знайти",— каже екс-чиновниця, враховуючи нинішню активність НАЗК спробою дискредитувати роботу команди екс-губернатора Міхеїла Саакашвілі.

В агентстві Марушевську вислухали і передали справу до суду.

Громадських активістів та деяких політиків така діяльність НАЗК вже не просто дивує, а обурює. Займаючись дріб'язковими перевірками, антикорупційне відомство за чотири місяці так і не спромоглося провести розслідування хоча б щодо деклараціій депутатів Верховної ради. Адже в них загалом фігурує 7,4 млрд грн готівкою.

Співробітників НАЗК не зацікавили "королі кешу" брати Дубневичі, представники БПП, які на двох мають 424 млн грн "під матрацом". Пройшла повз агентство й історія несподіваного фінансового злету депутата-радикала Андрія Лозового, який у 2015‑му отримував, відповідно до своєї депутатської декларації, лише річну зарплату в 69,5 тис. грн. А ось в електронній звітності вказав цілу колекцію дорогих наручних годинників, антикварні меблі, ікони та холодну зброю.

Залишилися поза увагою НАЗК і багато інших підозрілих декларацій. За час, що минув з моменту їхньої подачі, агентство лише розробило і затвердило порядок повної перевірки таких документів.

"Як можна коментувати відсутність результату?" — обурюється Саша Дрік, координатор громадської коаліції Декларації під контролем, у відповідь на прохання НВ охарактеризувати роботу НАЗК. Для неї той факт, що у відомстві досі не перевірили жодної декларації, став яскравим прикладом саботажу. І свідченням того, що вище керівництво країни не зацікавлене в нормальному функціонуванні електронного декларування.

Зрештою ця форма прозорої звітності, насилу прийнята парламентом під тиском Заходу, з дієвого способу боротьби з корупцією деградувала до ширми, яка приховує відсутність реальних розслідувань.

НВ відібрав історії шести високопоставлених чиновників і депутатів, електронні декларації яких вже давно стали б об'єктом досліджень у будь-якій європейській країні, а особливо в Румунії. Але в Україні за чотири місяці ніхто, крім громадських активістів, так і не зацікавився

 
В'ячеслав Кириленко,
віце-прем'єр
  

У своїй електронній декларації високопоставлений чиновник зазначив, що його дружина володіє недобудованим будинком площею 900 кв. м в селі Іванковичі Київської області. Елітний особняк в дорогому столичному передмісті з'явився в сім'ї людини, яка з 1993 року займається виключно політикою і не має ніякого бізнесу. Дружина віце-прем'єра йому під стать: вона працює на посаді завкафедри в університеті. Їх сукупні доходи не дозволили родині побудувати житло, яке орієнтовно коштує близько 11,4 млн грн.

Крім того, у дружини Кириленка в Іванковичах є ще 5 земельних ділянок. А сам чиновник володіє ще і квартирою в Києві площею 154 кв. м.

Руслан Сольвар,
депутат фракції БПП
  

Сольвар, судячи з декларації, живе на одну депутатську зарплату в 6,4 тис. грн на місяць і знімає квартиру. У нього немає нерухомості, машин, рахунку в банку і готівкових заощаджень.

Однак, як з'ясували журналісти програми Наші гроші з Денисом Бигусом, депутату пощастило з матір'ю — пенсіонеркою Марією Сольвар. Та володіє майном на загальну суму 36 млн грн — це кілька квартир в Києві і два будинки у Бориспільському районі області. За однією із київських адрес знаходяться офіси компаній, пов'язаних з її сином-депутатом, а також прийомна Сольвара-молодшого.

При цьому до виходу на пенсію мати Сольвара працювала вчителькою в школі.

Іван Винник,
депутат фракції БПП
  

Винник, згідно з його електронною звітністю, володіє одним транспортним засобом — автомобілем BMW. А ось в реєстрі малих суден зазначено, що депутат є власників чотирьох плавзасобів.

Винник забув у першому варіанті своєї декларації вказати частину квартири і борг перед банком у розмірі 35,5 млн грн. Через останній Апеляційний суд Києва в жовтні 2016-го навіть заборонив парламентарію залишати країну.

Пізніше Винник уточнив дані декларації і вніс в неї інформацію про частини квартири і борг. Але про суди все одно забув.

Андрій Лозовий,
заступник голови фракції Радикальної партії Олега Ляшка
  

27-річний Лозовій на момент обрання в парламент був помічником-консультантом депутата Ляшка і не займався бізнесом. У своїй депутатській декларації за підсумками 2015-го він вказав лише 69,5 тис. грн доходу, що складається виключно з зарплати.

Але вже в електронному звіті Лозового з'явилася ікона XVI століття, четверо дорогих наручних годинників, колекція вин з 186 пляшок, антикварні меблі англійського і голландського виробництва, колекція ікон з 72 штук, набори холодної зброї з 32 предметів і хрест-енколпіон зі святими мощами XIII століття. Також депутат вписав в документ заощадження на загальну суму 6,3 млн грн.

При цьому його офіційні доходи за останні три роки склали 138 тис. грн.

Костянтин Бриль,
голова Запорізької ОДА
   

Бриль став єдиним серед керівників областей, хто не оприлюднив електронну декларацію. Чиновник пояснив це тим, що раніше проходив службу на керівних посадах в СБУ: мовляв, це дає йому право приховати своє майно і доходи.

Запорізькі журналісти провели розслідування і виявили у губернатора 40 соток землі і два особняка на 625 кв. м і 282 кв. м в елітному селищі Пуща-Водиця під Києвом.

Дмитро Сус,
прокурор ГПУ
  

Журналісти Наші гроші з Денисом Бигусом з'ясували, що прокурор пересувається по місту на автомобілі Audi Q7 вартістю 900 тис. грн. Причому ця машина в декларації Суса відсутня — його легальні доходи недостатні для такого придбання.

За документами позашляховик оформлений на якусь мешканку Хмельницького 1930 року народження. Пенсіонерка стала власницею дорогого автомобіля влітку 2015‑го, а в серпні 2016‑го Audi викрали. Про зникнення автомобіля в поліцію заявив особисто Сус.

Центру протидії корупції повідомили в МВС, що автомобіль вже знайдено та повернуто власниці.

За інформацією Центру протидії корупції, програми Наші гроші з Денисом Бигусом та електронних декларацій

“За ці місяці не відбулося головного: НАЗК не запустило масову перевірку декларацій. Це його робота, а не Національного антикорупційного бюро (НАБУ) або кого б то не було",— упевнений Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції.

Втім, одного депутата НАЗК все ж промоніторила — йдеться про Сергія Лещенка, представника БПП, який активно критикує президента і уряд. Адмінпротокол, схожий з тим, що отримала Марушевська, в агентстві виписали і на нього, доручивши суду дати оцінку інформації представників НАЗК. Останні вважали, що парламентарій отримав дорогий подарунок від столичного забудовника у вигляді знижки на квартиру. Цей факт Лещенко, мовляв, приховав, за що сторона звинувачення просила суд оштрафувати порушника на 200 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а також конфіскувати подарунок у вигляді квартири вартістю 1,8 млн грн.

У середині лютого суд прохання НАЗК відхилив. 17 лютого Лещенко дав з цього приводу прес-конференцію, на яку з'явилися і два представники агентства. "Людям платять по 120 тис. грн зарплати на місяць, щоб вони боролися з корупцією, а не ходили на прес-конференції",— роздратовано заявив сам депутат, побачивши своїх "кривдників". У цих словах натяк на середній розмір зарплати голови НАЗК Наталії Корчак.

Дратує діяльність відомства не одного лише Лещенка. Так, голова НАБУ Артем Ситник ще восени 2016‑го обурювався тим, що агентство не надало бюро доступу на базі е-декларацій для перевірки викладених у них відомостей.

НВ зв'язався з Русланом Радецьким, заступником голови НАЗК,— саме він є куратором перевірки електронних декларацій. Але чиновник відмовився коментувати що‑небудь, пославшись на хворобу.

"Нацагентство з запобігання корупції перетворюється в Нацагентство політичної розправи",— робить невтішний висновок Дар'я Каленюк, виконавчий директор Центру протидії корупції.

Все, чим займалося НАЗК останні місяці, експерти характеризують словосполученням "вибіркові перевірки". А повноцінну роботу відомство не могло почати з банальної причини — воно не мало нормативних документів, що розписують, як проводити комплексні перевірки е-декларацій.

Згідно з законом, НАЗК має розробити такі правила, а Мін'юст — їх затвердити. Але чотири місяці обидва відомства, як запевняє Дрік, грали в пінг-понг цим документом. Причому, за словами міністра юстиції Павла Петренка, вся вина за цю "гру" лежить саме на команді Корчак.

Як пояснює голова Мін'юсту, спочатку в НАЗК нез'ясовно затягнули створення такого важливого акту. А потім, у середині осені минулого року, агентство передало відомству Петренка його варіант, який прямо суперечив законам і Конституції. Наприклад, у ньому представники НАЗК не прописали тривалість перевірки. У Мін'юсту були й інші важливі зауваження, і тому відомство повернуло документ на доопрацювання з відповідними зауваженнями. Проте агентство, підготувавши нову версію правил, їх не врахувало. І так тривало кілька разів.

Лише зовсім недавно — 13 лютого — після втручання Кабміну порядок повних перевірок у НАЗК і Мін'юсті все ж таки затвердили.

Ще через тиждень агентство все ж дозріло до того, щоб оголосити про докладне вивчення е-декларацій президента, прем'єра і членів уряду. На цю роботу у НАЗК є три місяці.

Поки НАЗК і Мін'юст з'ясовували стосунки, е-деклараціями зацікавилася Генпрокуратура. Хоча це, за словами Шабуніна, зовсім не парафія ГПУ: у законодавстві прописано, що НАЗК шукає в подібних документах порушення, і якщо знаходить кримінал, то передає справу в НАБУ. І вже бюро починає розслідування, доводячи справу, якщо є склад кримінального злочину, до суду.

Генпрокуратура ж самостійно взялася звіряти дані про доходи, зазначені у деклараціях депутатів, зі сплаченими ними податками.

Причому перевірки виявилися вибірковими: від них не постраждали представники провладної більшості. Порушниками, за словами генпрокурора Юрія Луценка, виявилися позафракційні Олександр Супруненко та В'ячеслав Костянтинівський, а також депутат фракції Опозиційного блоку Нестор Шуфрич. У ГПУ впевнені, що ці парламентарії недоплатили 60 млн грн, 50 млн грн та 40 млн грн податків відповідно. Тепер вони або відшкодують ці суми, або, за словами Луценка, сядуть на три роки.

Цієї тирадою генпрокурор здивував експертів: згідно із законом, за несплату податків належить штраф, а не тюрма.

Один з фігурантів озвученого Луценком тріо — Костянтинівський — стверджує, що сам звернувся у всі антикорупційні органи з проханням перевірити його декларацію. Адже в ній зазначена велика сума готівки — $14,7 млн. Документи, що пояснюють походження "недоплати", у нього, мовляв, є. Але ГПУ і ДФС не зажадали їх для перевірки.

Тому Костянтинівський чекає суду, де він має намір довести свою правоту. А потім готовий подати позов проти Луценка про захист честі і гідності. “Він бовкнув, а на мені тепер це [звинувачення в несплаті податків] буде висіти. Він повинен вибачитися",— говорить мажоритарник.

Поки що реальні дії з приводу е-декларацій в країні робить хіба що НАБУ: бюро вже почало 30 кримінальних проваджень за підсумками аналізу даних щодо цих звітів про доходи і активи. З них половина стосуються суддів, а фігурантами семи перевірок стали народні депутати.

Але такого мало. Тому вся історія з НАЗК в очах експертів виглядає зайвим підтвердженням того, що президент і його силова вертикаль профанують саму ідею е-декларування. "Найбільше я боюся, що люди можуть розчаруватися в черговому антикорупційному інструменті, який не спрацював",— підсумовує розмову про НАЗК і декларації Дрік.