Глава найбільшого вітчизняного взуттєвого ритейлера мережі Intertop розповідає про свої старі маркетингові помилки, міркує про майбутнє і зі знанням справи стверджує, що купівля нових туфель, особливо для жінок, — річ емоційна
Катерина Шаповал
Сергій Бадрітдінов, керівник компанії Intertop, найбільшого взуттєвого ритейлера країни, на обід із журналістом НВ приходить без нічого і хвилина в хвилину. На другому поверсі столичного ресторану італійської кухні Vino e Cuccina, де проходить зустріч, для топ-менеджера заброньовано найкращий столик біля вікна. Видно, що енергійного керівника Intertop тут добре знають.
"Це практично наш сімейний заклад, я тут часто обідаю, ми тут проводимо корпоративні заходи, — всміхається Бадрітдінов.— Офіс Intertop — за рогом".
За рогом — це на сусідній вулиці Пимоненка в приміщенні колишньої взуттєвої фабрики №6, яка після закриття і перебудови перетворилася на бізнес-містечко Форум. Сам Бадрітдінов називає таке розташування символічним для fashion-компанії, яка продає щорічно півтора мільйона пар взуття через 139 магазинів в Україні і Казахстані. До того ж взуття непогане: п'ять брендів із полиць Intertop входять до першої двадцятки найбільших у світі.
Сам 50-річний Бадрітдінов — один із піонерів українського ринку взуття. Роздрібною торгівлею він займається майже чверть століття, крім того, майже весь цей час очолює Intertop, власником якого є Володимир Цой, український підприємець корейського походження.
Найдорожча річ, яку ви придбали за останні десять років?
Освіта старшої дочки. Вона вчиться на кухаря в кулінарній школі Le Cordon Bleu в Оттаві.
Найдивовижніша подорож у житті?
З родиною Андалусією на автомобілі.
Чи є вчинки у вашому житті, за які вам досі соромно?
Ні. Були помилки, але я намагався їх виправляти.
На чому ви пересуваєтеся містом?
На Volkswagen Touаreg.
Кого або чого ви боїтеся?
Хвороб. Своїх або близьких.
Як і Цой, Бадрітдінов приїхав до України з Ташкента після закінчення тамтешнього Інституту інженерів цивільної авіації. Влаштувавшись у молоду компанію земляка продавати техніку, він несподівано отримав від того пропозицію організувати торгівлю взуттям. "Я кажу: це взагалі не чоловіча історія і несерйозна пропозиція, — сміючись, згадує Бадрітдінов.— Мене три дні дуже жорстко обробляли".
Спогади бізнесмена перериває офіціант Vino e Cuccina, пропонуючи зробити замовлення. Бадрітдінов вибирає салат із кіноа і зеленої спаржі та пісні піні арабіата, а мені рекомендує дорадо. Прислухаюсь до поради і доповнюю рибу овочами гриль.
— Вам гостре? — уточнює офіціант у топ-менеджера.
— Звичайно, як завжди, — відповідає він.
Бадрітдінов зізнається, що перша партія взуття, яку привіз в Україну Intertop, була невдалою і погано продалася. Без звичного в багатьох вітчизняних компаніях прикрашання своїх колишніх заслуг він розповідає, що тоді новоявлені оператори fashion-ритейлу, раніше торгували факсами і телевізорами, попросили замовити товар своїх співробітниць із бухгалтерії. Вони вирішили, якщо бухгалтери — жінки, значить, вони повинні розумітися на жіночих туфельках і чобітках.
Бухгалтери виявилися строгих поглядів й обрали консервативні моделі, а споживачі, на яких орієнтувався Intertop, як виявилося, віддавали перевагу більш ошатному або екстравагантному взуттю.
"Ми тоді відкрили перший магазин, він недешевий, планували, що буде дорого і красиво, а вийшло не надто", — згадує топ-менеджер.
Тоді в компанії назавжди вирішили, що закупівлі повинні робити професіонали.
Я перериваю спогади Бадрітдінова і пропоную переміститися у сьогоднішній день. Він охоче погоджується і починає розповідати, що зараз нових магазинів ритейлер відкриває небагато. Торік, наприклад, відкрилося тільки шість. І все тому, що нині місце зростання — це інтернет. У 2017 році онлайн-продажі Intertop збільшилися в 3,6 рази і склали 8% виручки. Прогнозують, що в 2018-му їхня частка досягне 15%.
Крім того, Intertop розвиває не тільки інтернет-продажі, а й мультиканальну модель, розповідає Бадрітдінов. "Ви, сидячи тут, можете замовити щось [через інтернет], приїхати в магазин, забрати чи не забрати, — описує він переваги таких покупок, — або саме в магазині замовити собі щось на роботу".
У розвиток онлайн-продажів ритейлер у 2018-му інвестує як мінімум 100 млн грн. За ці гроші компанія, наприклад, поставить спеціальні комп'ютерні столи у своїх магазинах, де безпосередньо можна буде зробити замовлення, а також закупить нові меблі.
Тут я проявляю сумнів, що вся українська торгівля перебереться в інтернет: мовляв, ми, українці, на відміну від американців і англійців, які активно споживають товари в мережі, не схильні купувати наосліп.
— Українці нічим не відрізняються від інших людей, у нас такі ж мізки, і ми такі ж люди, як у США і Великій Британії, — пояснює Бадрітдінов.— Так, ми купуємо менше, тому що бідніші. Але інтернет-торгівля буде зростати.
Правда, водночас він зі мною частково погоджується: у найближчі 10–20 років звичні продажі все ж нікуди не зникнуть.
— Думаю, магазини залишаться, тому що дають емоції, — міркує він.— А купівля — емоційна річ, особливо для жінок: їм потрібно торкатися, із кимось поговорити.
Розмова обривається найприроднішим для ресторану чином: офіціант приносить замовлені страви, і наша увага зосереджується на них.
МОДНИЙ СТАЖ: Сергій Бадрітдінов (у центрі) керує лідером ринку взуття Intertop вже майже чверть століття
Т орік Intertop зважився на експеримент. Заробивши репутацію продажами якісного взуття іноземного виробництва, восени ритейлер поставив на свої полиці небувалу досі кількість товару made in Ukraine. Зараз із 2 тис. найменувань товару 600 — українські. У розмові топ-менеджер раз у раз згадує це нововведення, до того ж помітно, що пишається цим.
Хоча, зізнається Бадрітдінов, українське взуття продається трохи гірше, ніж очікували в Intertop. Користуючись невластивою для українського бізнесу відвертістю співрозмовника, запитую наскільки.
— Очікували продати 75% партії, продали трохи більше 70%, — знизує плечима бізнесмен, показуючи, що такі продажі не стали великим розчаруванням. Висновки зроблено, пояснює він, компанія змінить деяких постачальників і перегляне модельний ряд.
Уточнюю, чи була основною причиною для експерименту девальвація гривні, через яку подорожчали імпортні товари.
— Не стільки ціна, скільки логістична складова. Вона коротша, — просто пояснює топ-менеджер. Але головний, за його словами, загальносвітовий тренд, який докотився до України, — "купувати у свого хлопця".
Загалом Бадрітдінов оптимістично дивиться на майбутнє продажів українського взуття в Intertop, прогнозуючи 20-відсоткове зростання цьогоріч.
— Ми хочемо стати продавцем українського взуття №1 у світі, — чи то жартома, чи то серйозно говорить Бадрітдінов.
За кавою я питаю про те, як ідуть справи в магазинах Intertop у Криму та Росії.
— А ми їх усі закрили, — знизує плечима топ-менеджер і користується можливістю відзначити, що його компанія була однією з перших, хто пішов з анексованого Криму.
Хоча патріотизм українського бізнесу швидше в іншому, продовжує він. А саме — в тому, щоб платити всі податки і бути прозорими. Бадрітдінов стверджує, що Intertop — повністю біла компанія, яка заплатила торік 200 млн грн податків і зборів.
— Корупція, — Бадрітдінов, відсуває чашку з американо, — вона таки не від президента, а від кожного з нас, хто купує товари, не вимагаючи касового чека.
За його словами, без чеків, користуючись спрощеною системою оподаткування, торгують навіть великі мережі. У підсумку половина ринку взуття залишається у тіні.
У боротьбі з такою практикою у Бадрітдінова залишається тільки один засіб: переконувати українських підприємців, що якщо вони хочуть торгувати взуттям в Intertop, то їм потрібно ставати "білими".
— А у нас на ринку це поки що поганий тон, чи що, — з жалем говорить Бадрітдінов.
Після цього він прощається і йде в бік шостої взуттєвої фабрики, де розмістилася його компанія.