Обід з Вікторією Войціцькою

У французькій кондитерській непримиренний ворог українських олігархів зізнається, що поважає Ігоря Коломойського, і розповідає, як поводяться депутати після оприлюднення їхніх доходів

 

Катерина Іванова

 

 

Кожного ранку більш ніж в 500 французьких пекарнях-кондитерських Paul по всьому світу за єдиним старовинним рецептом випікають ароматну здобу. З 2014 року це роблять ще й у Києві. Три роки тому на вулиці Ярославів вал з'явився чорний фірмовий фасад знаменитого закладу.

Це мережеве кафе з майже 130‑річною історією виглядає скрізь однаково, навіть у найменших дрібницях. Правда, якщо на батьківщині Paul — демократична булочна, де витрачають гроші пенсіонери і студенти, в Києві це заклад з цінами вищими за середні, куди навідуються похрумтіти багетом під цибулевий суп багаті іноземці, дипломати і столичний бомонд.

Ось і народний депутат Вікторія Войціцька пропонує НВ пообідати тут: вона цінує Paul за затишок і вдале місце розташування.

— Я машину залишила на роботі, біля комітетів Верховної ради, сіла в метро і через 15 хвилин була тут,— каже Войціцька, сідаючи за стіл.

У день нашої зустрічі на Київ обрушився снігопад, і метро виявилося найнадійнішим видом транспорту.

— А ось наш фотограф застряг у пробці,— я пропоную почекати з замовленням страв.

Дізнавшись про те, що потрібно фотографуватися, Войціцька засмучується — адже вона навіть не нафарбована. Тому швидко розклавши вміст косметички на столі, народний депутат приймається наводити марафет, встигаючи при цьому відповідати на мої запитання.

У 42‑річної Войціцької — диплом MBA американської Brandeis International Business School і досвід роботи аудитором і фінансовим директором в десятці найбільших міжнародних та українських компаній, серед яких аудиторська компанія PwC, інвесткомпанія Concorde Capital і газодобувна компанія Тисагаз.

На позачергових виборах у Верховну раду в 2014 році Войціцька, як і декілька інших висококласних професіоналів без політичного минулого, була запрошена в список партії Самопоміч. А потім вже в парламенті разом з іншими депутатами нової хвилі вступила в групу Єврооптимісти.

Моложава і мініатюрна Войціцька не справляє враження жінки-воїна, але зовнішність оманлива. Критикуючи уряд і сміливо розкриваючи постмайданні корупційні схеми в українській енергетиці, вона заслужила славу непримиренного антикорупціонера і навіть пережила замах.

У березні минулого року невідомі кинули фаєр із запальною сумішшю під вікна її будинку. А трохи пізніше за загадкових обставин потрапив в серйозну аварію чоловік Войціцької. Після цього народному депутату надали держохорону.

Втім, на зустріч з НВ політик приходить одна.

— Ви без охорони? — запитую я.

— Охорону у мене забрали. Вже пару місяців як,— байдуже відповідає Войціцька.

— А що, інцидент вичерпаний? Справу закрили? — дивуюся я.

— Мабуть, вирішили, що ризику немає. Взяли в один день і забрали. Це притому, що не то що замовників, виконавців не знайшли. Хоча там були їхні сліди, недопалки, навіть машина, на якій вони приїхали.

— Не думали найняти приватну охорону?

— Я не вірю в приватну охорону,— зізнається вона, не відриваючись від макіяжу.— Бо скільки не заплати приватній охороні, завжди знайдеться той, хто запропонує більше. Я ж не мільярдер.

— А загрозу життю відчуваєте? — не вгавала я.

На секунду депутат завмирає:

— Іноді через третіх осіб мені передають "привіти": мовляв, не варто ось цією темою займатися, а ось тут не треба так глибоко копати,— зізнається моя співрозмовниця.— Але так, дуже акуратно натякають.

Один з головних опонентів Воціцької — олігарх Ігор Коломойський. З ним вона довгий час вела негласну війну за те, щоб повернути під контроль держави найбільше підприємство Укрнафта.

— Як бути людиною, яка ворогує з Коломойським? — запитую я.

— Це не питання ворожнечі з Коломойським,— дофарбовучи ліве око, каже Войціцька.— Це питання встановлення європейських правил гри. Якщо вони не підійшли Коломойському і зруйнували існуючий роками статус-кво, ну так, вибачте. Так вийшло.

Войціцька відкладає дзеркальце, переводить погляд на мене і зізнається:

— Насправді я з великою повагою ставлюся до Коломойського. Та інформаційна політика, яку відстоював його телеканал 1+1 під час Майдану,— це було сміливо. У нас не трапилася третя так звана народна республіка — це теж його заслуга. Він підтримував добровольчі батальйони — і це величезний плюс,— загинає пальці депутат.— Але ж не можна однією рукою допомагати, а іншою красти. Не можна стягувати з країни патріотичну ренту за свої послуги.

Про корупційні потоки і тіньові схеми Войціцька розповідає докладно, з явками, адресами та паролями. І перебити її складно.

— Чому ж провалилася деолігархізація? — знайшовши момент, питаю я.

— А що у нас відбувалося в перший рік-півтора після Майдану? — відповідає питанням на питання Войціцька і продовжує:

— У нас створювалася картинка боротьби з олігархами. Влада, використовуючи в тому числі правоохоронні органи, намагалася змусити олігархів ділитися. Пам'ятайте віялові відключення електроенергії? Це була фактично війна між командою [президента Петра] Порошенка і командою [власника ДТЕК Ріната] Ахметова — хто перший здасться.

Войціцька впевнена: використовуючи державні важелі, влада намагається дотиснути олігархів, щоб поділити сфери впливу і продовжувати власне збагачення.

Тих, хто хоче будувати нову країну, в Раді мало. Я б сказала, що чоловік 50

— У нас не деолігархізація відбувається, а по повній програмі йде "доолігархизація" — емоційно реагує депутат від Самопомочі.

Запитую я думку Воціцької і про блокаду поставок вугілля з окупованих територій, одним з ініціаторів якого виступив її колега по фракції Семен Семенченко.

— Ціну на вугілля уряд завищив, щоб купувати вугілля в Європі і бути незалежними від вугілля, що залишилося на окупованій території Донбасу. Так вони скрізь говорили,— пояснює Войціцька.— Але зараз, коли постачання звідти триває, а люди платять за енергоресурси за новою ціною як за європейські, ми у відповідь чуємо, в тому числі і від прем'єр-міністра, що немає ніякої альтернативи вугіллю з так званих ДНР і ЛНР. Що там, якийсь унікальний [вугільний] басейн, де видобувається унікальне вугілля, який потім використовується на унікальних електростанціях? Ні!

В голосі депутата звучить розчарування. Після короткої паузи вона продовжує:

— Ви можете собі уявити, щоб під час Другої світової війни з території СРСР йшли склади на територію окупованої Польщі? А там на кордоні йде повноцінна торгівля без документів. "Контрабас", на якому заробляють мільярди гривень.

За словами моєї співрозмовниці, з України на окуповану територію йде навіть зброя. Українська влада наполягає на посиленні санкцій по відношенню до Росії, а сама веде з невизнаними республіками торгівлю.

Захід розуміє, що відбувається? Адже ви часто зустрічаєтеся з іноземними політиками,— наголошую я.

— Захід визначає перелік реформ, які Україна повинна провести, парламент дружно голосує за потрібні закони, і наші колеги з міжнародних фінансових установ та Європейської комісії ставлять галочку: зробили! Останні кілька місяців я намагаюся донести до них думку, що це велика помилка. Вони не повинні давати грошей, поки не побачать результатів.

Дочекавшись фотографа, ми нарешті робимо замовлення, яке хоч трохи повертає розмову в русло обіду.

Швидко заглянувши в меню, Войціцька обирає брускети з запеченим перцем і капучіно. Для себе я беру те ж, тільки замість кави замовляю чай.

Коли офіціантка йде, питаю: чи змінилося щось в парламенті після камінг-ауту з е-деклараціями?

— Докорів сумління точно ні в кого не було,— посміхається політик.— Спочатку всі були "на стрьомі", але через тиждень-два заспокоїлися, коли зрозуміли, що дано пряму вказівку гальмувати весь цей процес. Ну ось і продовжується саботаж.

— А як боротися з прогулами в Раді? — пригадую я ще одну актуальну тему: після канікул парламент збирається зі скрипом.

— Єдиний механізм боротьби з ними — докорінна якісна зміна складу парламенту,— каже моя співрозмовниця.— Більшість йде в Раду за статусом і недоторканністю. Тих, хто по‑справжньому хоче будувати нову країну, мало.

— Скільки? — допитуюся я.

— Я б сказала, що людей 50.

— А ви особисто дозволяєте собі прогулювати роботу? У вас 50 пропусків з невідомих причин,— уточнюю я.

— Будете сміятися, але в більшості випадків я просто забуваю сходити і підпис поставити,— виправдовується Войціцька.— Вранці я ще можу пам'ятати, а ввечері — вже ні.

Тут же вона додає, що для депутатів не передбачений декрет:

— Мій син народився в кінці 2015 року, і в перші місяці його життя я приходила на пленарні засідання вранці, а потім їхала годувати його додому. Тому пропускала вечірні засідання.

Войціцька поглядає на годинник, і я розумію, що треба закруглятися. Тим не менш запитую,  чи не пошкодувала, що пішла в парламент, адже при цьому її доходи суттєво знизилися.

Войціцька відповідає, що може собі це дозволити: за минулий рік вона задекларувала 166,5 тис. грн. Натомість її чоловік — Геннадій Войціцький, партнер міжнародної юридичної компанії Baker & McKenzie,— більше 4 млн грн.

— Мені шкода, що багато з тих, хто міг би бути при владі, залишаються спостерігачами,— тут же зауважує вона.— Триматися осторонь від політичних процесів — слабка позиція, з жалем каже депутат. Вона вже явно поспішає на роботу.

Я прошу рахунок і кажу, що за правилами формату за обід платить редакція. Але і тут борець з корупцією Войціцька залишається вірною собі: "Мені дуже приємно, але я сама заплачу". І, залишаючи на столі гроші, зникає.