Обід з Андрієм Садовим

За вегетаріанським обідом мер Львова жорстко критикує президента України, пояснює, чому сам за десять років так і не вирішив проблему зі сміттям, і ділиться родинним рецептом дерунів

 

Катерина Іванова

 

 

Серед сотень ресторанів та кафе Львова його мер Андрій Садовий вважає за краще не обирати і запрошує НВ в кафе Ратуша. Воно знаходиться на першому поверсі Львівської міськадміністрації на місці колишньої їдальні для співробітників. "Іноді тут буває смачно",— роблячи акцент на слові іноді відгукується Садовий про заклад, куди ж сам і запросив.

Він бадьорим кроком підходить до столу, міцно тисне руку і представляється: "Андрій". На ньому синій костюм, краватка в тон, а до лацкана піджака приколений значок Львів відкритий для світу.

48‑річний львівський градоначальник обіймає посаду вже десять років. "Це найскладніша робота, яка може бути в житті",— констатує він. У 2014 році він зробив спробу увійти у велику політику — його партія Самопоміч на дострокових парламентських виборах в Верховну раду стала третьою, набравши 11% підтримки. Сам Садовий був у списку під непрохідним 50‑м номером, проштовхуючи вперед, як сам каже, "більш розумних і освічених".

Відтоді Самопоміч позиціонує себе як проект, далекий від владних еліт — як нинішніх, так і колишніх, і орієнтований на активний середній клас. Втім, чисті руки не рятують цю політичну силу від розчарування вітчизняних виборців у політиці. Згідно з листопадовим опитуванням Центру Разумкова, на парламентських виборах за Самопоміч проголосували б 9% виборців. Ненабагато більше співгромадян — 13% і 12% відповідно — віддали б свої голоси за лідерів БПП і Батьківщину.

Значно більше виборців незадоволені Садовим у вищих ешелонах влади: останнім часом його жорстко критикував прем'єр і погрожував кримінальною справою генеральний прокурор. Привід — невирішена проблема із вивезенням сміття у Львові. Втім, у Садового є своя версія ситуації.

Ми обідаємо в так званому мерському залі — найменшому в Ратуші, всього на чотири столи. Раніше тут на стінах висіли портрети всіх бургомістрів Львова, які служили в XIX столітті,— звідси і назва, якою за звичкою користуються досі, хоча стіни залу після ремонту прикрашають краєвиди замків.

— Мені не дуже подобається, але це рішення орендарів,— повідомляє Садовий, оглядаючи стіни.— Може, я ще зможу їх переконати повернутися до старого формату.

Інші ресторатори до градоначальника прислухаються. Наприклад, в кафе Кентавр після того, як Садовий розкритикував скромний вибір вегетаріанських страв, у меню з'явилися овочеві тефтелі.

У мера в його місті чимало гастрономічних улюбленців: він запрошує гостей в ресторани Амадеус і Панорама, а на каву водить у Світ кави. Садовий каже, що завжди вибирає заклад "під людину".

— Якщо хочете скуштувати смачну єврейську кухню, я вам порекомендую кафе Єрусалим на Мечникова,— називає своїх фаворитів Садовий.— Його тримає єврейська сім'я, дуже смачно роблять кошерну їжу. А якщо хорошу українську кухню, то ось, наприклад, борщ відмінно роблять в кафе Галушко.

Нам приносять меню, і мені одразу ж кидається в очі демократичність цін.

— Тут дуже смачний салат зі шпинатом,— говорить мер, пропускаючи мимо вух пропозицію офіціантки спробувати новий овочевий салат.— Я його братиму собі і вам рекомендую.

Також Садовий замовляє овочеву "зупу" — так на польський манер у Західній Україні називають перші страви. Я беру з нього приклад з салатом, а "зупу" обираю грибну.

— Взагалі я люблю деруни,— раптово зізнається Садовий.— Але їх мало хто робить правильно. Моя дружина і мама додають до [тертої] картоплі трохи кабачків, і тоді не потрібне борошно, а деруни виходять дуже ніжними. Їх потрібно робити невеликими, смажити, а потім викладати на серветку, щоб вона увібрала зайвий жир,— захоплюється міський голова.

— А що питимете? — офіціантка виводить Садового з образу майстер-шефа.

Трохи подумавши, мер замовляє фреш з моркви, яблук і селери. Йому до душі здоровий спосіб життя, і він дотримується відповідного харчування. Вже чотири роки Садовий не їсть м'яса, дозволяючи собі його тільки на Великдень і Різдво.

— М'ясо забирає енергію, а коли ти хочеш більше працювати, тобі потрібно більше овочів, фруктів, тоді ти краще рухаєшся, голова працює краще.

 

Сьогодні Садовому як ніколи потрібна свіжа голова: вже дев'ять місяців Львів перебуває в сміттєвій блокаді, за яку останнім часом меру і дістається. Все почалося ще в травні 2016 року. Тоді на сміттєзвалищі біля Львова стався обвал, загинули троє рятувальників.

Відтоді сміття почали вивозити в інші регіони України, але незабаром полігони один за одним стали відмовляти Львову. Таким чином місто, яке продукує щодня 600 т відходів, виявилося на грані екологічної катастрофи, а його мер — під загрозою позбавлення повноважень.

Дехто з політологів поспішив назвати ситуацію атакою на Самопоміч, пояснивши все участю представників партії в економічній блокаді окупованих територій Донбасу. Учасників блокади в уряді назвали відповідальними за енергетичну кризу, що виникла через дефіцит донбаського антрациту. Так тривало до того часу, поки президент України сам не ініціював блокаду. Однак після цього хмари над Садовим тільки згустилися.

Тепер львівський мер називає сміттєву кризу спецоперацією, яку спланували проти нього на Банковій.

— Всі прекрасно розуміють, що вирішити проблему сміття без як мінімум нейтральної позиції держави складно,— говорить він.

За словами Садового, ще рік тому Європейський інвестиційний банк виділив Україні €400 млн для вирішення екологічних проблем. На €75 млн з цієї суми претендує Львів.

— Але Міністерство [регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України] пана Зубка вже рік докладає неймовірних зусиль, щоб зберегти статус-кво. Для Львова це питання критичне, але ми у загальній черзі, чекаємо,— скаржиться мер.

— Давайте відверто,— пропоную я.— Ви мер вже десять років, а проблема з утилізацією сміття з'явилася не вчора. Що заважало вирішити її за стільки часу?

— Це ніколи не було проблемою №1,— дивує відповіддю мер.— Проблемою №1 була вода, яку подавали по годинах, жахливе теплопостачання, проблема доріг, освітлення.

Сміття стало актуальним, за словами Садового, тільки в 2012 році, коли базові проблеми були вирішені. Тоді ж, мовляв, спільно з Міжнародною фінансовою корпорацією (група Світового банку) почався пошук інвестора. Втім, безуспішний.

— Щоб ви розуміли: утилізація 1 т сміття в Україні коштує €2,5. В Європі — від €40 до €180. Жоден інвестор на це б не пішов,— пояснює причини провалу Садовий.

— За ці десять років у вас було 43 пропозиції від різних компаній, у тому числі іноземних, і ви їм відмовили. Чому?

— В якому місті України ці компанії побудували завод? — питанням на питання відповідає Садовий, натякаючи, що у претендентів не було належного досвіду в сміттєпереробній галузі.

Втім, опоненти Садового кажуть, що справжньою причиною відмови потенційним інвесторам стали не розміри тарифів, а розміри відкатів у Львівській міськадміністрації. Нещодавно затриманий на хабарі у 90 тис. грн Юрій Гольц, начальник управління житлового господарства міськадміністрації, озвучив цифри — 10% від підряду і 5% від вивезення сміття.

— Гольц бреше чи це теж один з елементів цієї спецоперації проти вас? — допитуюся я.

— Питаннями боротьби з корупцією у Львові займаються військова прокуратора і СБУ. Це велика честь для нас, що держава кидає найкращі сили, щоб мінімізувати корупцію у Львові,— іронізує Садовий.

На столі з'являються "зупи", і ми, приступаючи до їжі, продовжуємо тему протистояння Садовий—Порошенко. Знаючи, що у свій час президент пропонував львівському градоначальнику крісло прем'єр-міністра, я цікавлюся, коли між ними пробігла чорна кішка.

— Сьогодні в політиці домінують принципи 90‑х: ти або ворог, або раб. Принципу партнерства немає,— описує реальність львівський градоначальник.— У нас завжди були нормальні, рівні відносини [з Порошенком], але в його пропозиціях я ніколи не бачив щирості, на жаль.

Садовий розповідає, що враження про Порошенка у нього склалося ще при першій зустрічі 15 років тому. "Люди не змінюються",— впевнено говорить він.

— Кажуть, це через те, що Порошенко бачить у вас серйозного конкурента на президентських виборах,— під'юджую я.

— Я б порадив Петру Олексійовичу займатися державними справами,— з натиском говорить Садовий.— Якщо він буде всю свою енергію присвячувати майбутнім виборіам, то так можна і державу втратити. Зараз ситуація критична. Фактично держава кинута напризволяще.

Садовий говорить про те, що в 90‑х роках Україна мала стартові позиції кращі, ніж Росія, країни Балтії і вся Східна Європа.

— Років 15 тому ми бачили відставання на 18-20 років від Польщі, сьогодні між нами розрив у 30-35 років. Тобто ми не рухаємося вперед,— мер зачерпує ложку супу.— А що може бути двигуном? Люди. Треба залучати чесних креативних людей до роботи в інтересах держави.

Садовий пропонує поглянути на склад парламентської фракції Самопоміч як на зразок таких людей.

— Тих членів вашої політичної сили, які організовували блокаду вугілля з ОРДЛО, ви підтримуєте? — запитую я.

— Я підтримую заборону заробітку грошей на крові. Не можна якісно керувати країною в умовах подвійних та потрійних стандартів. Всім говорили, що у нас немає ніякої торгівлі, а коли добровольці заблокували залізницю, виявилося, що ми повністю залежні енергетично. А що ви робили три роки? Чим займалися? Мене це обурило як громадянина.

За неспішною розмовою ми закінчили з першим і прицілилися на салат.

— Можна я поїм? — раптом запитує мер.— А то, коли жуєш, незручно говорити.

На деякий час над столом повисає пауза.

— Смачний салат,— вирішую порушити мовчання я.

— Дуже поживний і дуже корисний,— виносить свій вердикт Садовий.— Шпинат, перець, огірок, насіння льону. Все, до речі, місцеве.

— А з ким ви пов'язуєте своє політичне майбутнє? — повертаюся до колишньої теми я.— Ваше публічне кавування з МіхеїломСаакашвілі і Василем Гацьком можна вважати зародженням нового політичного тріумвірату?

Можливість такого об'єднання в коаліцію в майбутньому парламенті Садовий не заперечує.

— Я думаю, це була б сильна команда,— каже він.

— А з президентом коли ви востаннє спілкувалися? — уточнюю я.

— У жовтні минулого року, після Ради регіонального розвитку в Києві,— згадує Садовий.

— І як вам взагалі атмосфера в Адміністрації президента? Що б ви змінили?

— Я б взагалі побудував іншу будівлю — відкриту, прозору, просту. Має бути нова форма, яка однозначно дасть новий зміст. А в нинішній будівлі створив би музей корупції, він був би дуже популярний в Києві.

— А у вас є президентські амбіції? — запитую я.

Замість чіткої відповіді Садовий традиційно пускається в роздуми — про некоректність навіть озвучування подібних амбіцій під час війни. Довгу тираду, в якій він часто згадує слова громадянин, держава, країна, Садовий завершує згадкою електронних декларацій можновладців.

— Ніхто з них не пояснить, як він став багатим і як їхня дружина, діти і батьки відразу народилися мільйонерами,— насмішкувато зауважує він.

— У вас теж все майно на дружині-домогосподарці — нагадую я.

Дружина Садового — Катерина Кіт-Садова — володіє 76,8% акцій медіахолдингу ТРК Люкс, куди входять, зокрема, телеканал 24 і радіо Люкс FM.

— Я акції, які належали мені, подарував дружині ще в 2006 році,— пояснює скромність своєї декларації Садовий.— Це неетично — поєднувати мою посаду і бізнес.

 

За даними з декларації, за минулий рік Садовий заробив 126,5 тис. грн, у той час як його дружина принесла в сімейну скарбничку трохи більше 750 тис. грн.

Садовий пояснює, що не хоче пов'язувати себе з бізнесом, хоча зізнається, що йому надходили такі пропозиції не раз, а мерської зарплати багатодітному батькові ніяк не вистачає. "Ви ж розумієте, хлопчики, гуртки, школи",— перераховує він ключові статті сімейних витрат.

У Садового п'ятеро синів, старшим з яких, Івану-Павлу і Тадею-Луці, 15 років та 13 років.

— Про дівчаток вже з ними говорили? — підморгую я.

— Ну, вони активні пластуни,— туманно відповідає Садовий.— У них спільні [з дівчатками] виїзди, обговорюють спільні проекти. Іван перебуває в тому віці, коли він ще інформує, куди йде. Як кажуть мої друзі, у яких старші діти, скоро прийде час, коли тебе не інформуватимуть, ти дізнаватимешся про все вже постфактум.

Втім, зараз у будинку, за словами мера, "дає всім жару" наймолодший член родини, п'ятирічний Антоній. "Він себе вважає головним і хоче, щоб всі танцювали під його дудку",— вперше за інтерв'ю посміхається Садовий.

— Ви суворий батько?

— Ми з дружиною розділили ролі...

— Хороший і поганий поліцейські? — тепер вже посміхаюся і я.

— Я можу нагримати, але більше функцію утримувача в узді бере на себе дружина.

Сім'я і спорт допомагають Садовому знімати стрес. Він намагається проводити з рідними половину суботи і всю неділю, яка за традицією починається з відвідин церкви.

— А потім можна в кіно піти або, якщо малі поїхали в село, вдома посидіти, попити кави,— мрійливо описує свій ідеальний вікенд львівський мер.

На цій ноті ми прощаємося, і я прошу чек. Садовий намагається чинити опір, коли я кажу, що за обід платить редакція, але потім легко здається. Натомість дарує сувеніри — блокнот і такий же, як у нього на лацкані, значок.