Обід з В'ячеславом Клімовим

За порцією рису по-сингапурськи співзасновник Нової Пошти точно характеризує умови, за яких існує український бізнес постмайданної доби, а потім розмірковує про спорт

Ольга Духніч

 

Для обіду із засновником і співвласником компанії Нова Пошта В'ячеславом Клімовим ми зустрічаємося в новому, але вже модному ресторані сучасної китайської кухні ВАО на вулиці Мечникова в Києві. Перше, що привертає очі у закладі,— декорована гігантською емалевою лускою стеля головного залу. Друге — найдовший, за запевненнями власників ВАО, ресторанний стіл у Східній Європі. Огинаючи його, адміністратор підводить мене відразу до трьох зарезервованих на ім'я Клімова столиків у ряду біля вікна.

— Усі три для нас? — дивуюся я.

— Звісно,— запевняє адміністратор.— А раптом вам перші два не сподобаються?

Застиглою через труднощі вибору між трьома столами мене і бачить Клімов, власник однієї з найдинамічніших компаній країни, яка спеціалізується на експрес-доставці та відома практично кожному жителю України.

Сьогодні його Нова Пошта, що зазнала вибухового розвитку в посткризовому 2009 році, за кількістю відділень і обсягом пересилок впевнено наздоганяє державного гіганта Укрпошту. Її річний оборот вимірюється 2 млрд грн, а кількість відділень у країні перевищила 2,3 тис. Штат компанії налічує понад 18 тис. осіб, обсяг поштових відправлень за 2015 рік досяг майже 100 млн, а в першому півріччі 2016 року підскочив ще на 55%.

Відрекомендувавшись, Клімов дістає дві візитні картки. Перша візитка — члена наглядової ради Нова Пошта, а друга повідомляє про його нове амплуа — президента Спілки українських підприємців. Абревіатура назви на картці складається в кумедне слово СУП. Між цими двома іпостасями сьогодні організоване професійне життя Клімова.

— На вас тут дуже чекають,— зауважую я, нарешті вибравши компромісний середній стіл.

— Це ресторан моїх друзів,— посміхається Клімов.— Крім того, відоме місце: тут нещодавно журналіст Сергій Лещенко зустрічався з бізнесменом Костянтином Григоришиним. У соціальних мережах про це багато писали.

Якщо умови у вигляді складних митних процедур штовхають бізнесмена до хабарника, то це вина держави

Ми майже відразу занурюємося в грубеньке меню закладу. Клімов, який багато подорожує Азією, допомагає мені з вибором страв. У результаті я обираю курку по‑кантонськи, а він замовляє сингапурський смажений рис і відмовляється від десерту.

— Мені ще бігати ввечері, я маю бути худим і сухорлявим,— пояснює він. Бізнесмен серйозно захоплений спортом: крім щоденного бігу, він плаває, грає в теніс, а іноді згадує улюблене захоплення юності — бокс. "Дуже інтелігентний вид спорту, в моєму досвіді серйозні травми в ньому рідкість",— миттєво уточнює він.

— Ну а кумири серед зірок боксу у вас є? — запитую я.

— Звісно. Василь Ломаченко, він — абсолютний геній і, якщо не зробить помилок менеджерського типу, стане великим боксером,— переконаний мій співрозмовник.

 

Останнім час Клімов пішов від операційного керівництва компанією і, як і чимало інших співвласників, відповідає тільки за її стратегію в статусі члена наглядової ради. Роздуми над стратегіями щиро тішать бізнесмена, а головний напрямок розвитку компанії він бачить у пошуку комплексних бізнес-рішень у сфері логістики.

Вже сьогодні в компанії задіяні всі три наявні моделі послуг доставки: від бізнесу до бізнесу, від бізнесу до клієнта та від клієнта до клієнта. Нова Пошта розвиває сервіси грошових переказів (систему Форпост), автоматичну доставку посилок у поштомати, а віднедавна цікавиться механізмами популярної в інших країнах рутинної доставки.

— Все більше товарів щоденного користування людина хотіла б отримувати, не витрачаючи часу і не згадуючи про необхідність поповнювати їх запаси. Ці турботи може взяти на себе компанія, поставляючи зі зручною вам періодичністю, наприклад, пральний порошок обраної вами марки. Цей сервіс вже розглядають наші маркетологи,— захоплено розповідає Клімов.

У красивому плетеному кошику нам подають як закуску набір з кількох видів дімсамів — китайського аналога пельменів. Мій співрозмовник пропонує негайно їх скуштувати.

— Вони дійсно дуже схожі на ті, які подають в Сингапурі,— зазначає він.

За китайською їжею ми обговорюємо особливості українських клієнтів Нової Пошти. Клімову, який ретельно вивчав різний міжнародний досвід у сфері доставки, є що розповісти.

— Український споживач набагато вимогливіший і в хорошому сенсі примхливий до експрес-доставки,— пояснює він, вправно користуючись паличками.— Він має переконатися, що отримав свій товар, що той цілий. Трапляються навіть курйози: одного разу клієнт не відпускав кур'єра доти, доки не приміряв доставлений одяг. У США все набагато простіше — в американських автобусах доставки іноді навіть немає дверей, і кур'єр, під'їжджаючи до будинку, може просто жбурнути коробку на поріг, і це всіх влаштовує.

Вимогливість українців Клімов вважає хорошою якістю, що дозволяє компанії Нова Пошта, виконаній під такого клієнта, зростати швидше.

— Ще якісь труднощі роботи з українськими клієнтами є? — цікавлюся я.

— Недовірливість як наслідок відсутності клієнтського досвіду,— одразу відповідає Клімов. Людям досі важко повірити, що, заплативши гроші, вони отримають товар. Цю недовіру Новій Пошті вдалося подолати на локальному рівні, а ось за міжнародний доведеться поборотися — українці все ще побоюються замовляти товари в зарубіжних інтернет-магазинах. Ускладнює процес і відсутність в Україні міжнародних платіжних систем.

— З AliExpress або Amazon плануєте співпрацювати? — запитую я.

— Будемо працювати з усіма, до кого виявлять інтерес наші клієнти,— посміхається у відповідь Клімов. На секунду на прохання фотографа він завмирає над стравою з паличками в руках, а потім знову повертається до розмови.

Одним із ключових сегментів роботи Нової Пошти залишається е-commerce (електронна комерція). Компанії вдалося домогтися інтеграції послуг з найбільшими інтернет-компаніями України — Prom.ua, Rozetka і OLX.

— Останніми роками український сектор е-commerce розвивався навіть швидше, ніж, наприклад, ситий європейський, з появою 3G-зв'язку ми спостерігаємо стрибкоподібне зростання. Українці звикають до того, що здійснювати покупки онлайн зручно,— ділиться Клімов.

Покінчивши з закусками, від досягнень компанії ми переходимо до втрат. У 2014 році Нова Пошта втратила клієнтів з окупованої частини Донбасу. Тепер регіон обслуговує тамтешній клон Нової Пошти — Наша почта.

— Ми не співпрацюємо з територіями, де не діє українське правове поле,— сухо підкреслює Клімов.

 

 

Нам подають головні страви, і Клімов, що непогано вправляється з паличками, просить у офіціанта виделку. А потім швидко обертається до мене і переводить розмову на СУП.

— Це логічне продовження того, що сьогодні роблю я,— уточнює Клімов. Для нього СУП — це історія, яка почалася з подій Майдану і подальшого російського вторгнення: "Тоді у мене, як і в багатьох інших українських бізнесменів, з'явилося відчуття, що нашою країною необхідно займатися, а ще страх цю країну втратити".

Спілка виникла наприкінці 2015 року і на сьогодні об'єднує вже понад 40 помітних українських бізнес-компаній, серед яких інтернет-магазин Rozetka, національна мережа магазинів Cosmo, виробничо-торгова компанія Три ведмедя.

— Але ж в Україні вже є кілька авторитетних бізнес-асоціацій? — уточнюю я.

— Звісно, всі знають про ЕВА [Європейська Бізнес Асоціація] або American Chamber of Commerce in Ukraine,— пожвавлюється Клімов. — Але це асоціації, які обстоюють інтереси західного бізнесу, і на зустрічах із владою перші п'ять запитань від них — про проблеми західних корпорацій, що справедливо. Ми ж хочемо говорити про український бізнес та його інтереси.

— До речі, як український бізнес прожив два постмайданні роки? Як змінилася ситуація з податками і митницею? — я доходжу до суті.

— Ми проводили таке опитування серед засновників СУП і отримали відповідь, що істотних змін у податковій політиці у зв'язку з ухваленням нового Податкового кодексу не з'явилося, за винятком дуже успішного зниження єдиного соціального внеску. Це — суперуспіх. А от проблеми з відшкодуванням ПДВ досі існують.

— А як ви оцінюєте нинішню роботу митниці? — не поступаюся я.

— Фундаментальних змін немає, але це вже точно не митниця часів Януковича, насамперед за стилем роботи,— відповідає Клімов, компанія якого організувала доставку в 200 країн світу. І швидко визнає, що проблема з контрабандою, як і раніше, величезна.

— Тіньовим імпортом ще недавно грішили і великі українські компанії.

— Чимало українських бізнесів істотно "збілилися" за ці два роки,— впевнено парирує Клімов і встає на захист підприємців: — Мета бізнесу — заробити, мета держави — створити умови, щоб підприємець виробляв продукт і платив податки. Якщо умови у вигляді складних митних процедур штовхають бізнесмена до хабарника, то це вина держави.

Ковтнувши води, бізнесмен стверджує, що заради розв'язання таких питань і створений СУП.

— А позитивний порядок денний у спілки є? — цікавлюся я.

— Звісно. Це пропаганда підприємництва. У суспільстві зі здоровою економікою понад 50% ВВП виробляється дрібним і середнім бізнесом. В Україні частка такого бізнесу дуже мала, а підприємливих людей — сила-силенна.

Час обіду впевнено перевалює за означену на початку інтерв'ю годину. І я поспішаю поставити останнє запитання — вже не Клімову-бізнесмену, а Клімову-людині.

— Чи пам'ятаєте ви, коли останнього разу в житті відчували по‑дитячому радісне захоплення?

Вперше за інтерв'ю мій співрозмовник замислюється справді надовго і раптом з посмішкою відповідає:

— Цього року, на 15‑річчя Нової Пошти, дружина подарувала мені квитки на фінал тенісного турніру Roland Garros [відкритий чемпіонат Франції з тенісу]. За її словами, вона три години спостерігала за тим, як я, мов дитина, стрибав, радів і кричав. Їй навіть було трохи соромно за мене. Але вона влучила абсолютно, бо трансляції Roland Garros — це один із найсильніших моїх дитячих спогадів і одна з причин, чому я досі граю в теніс. Побачити турнір в реальності було моєю мрією.