Обід з Юрієм Горбуновим

За гарбузовим супом зоряний телеведучий розповідає про підйом, який переживає вітчизняна серіальна індустрія після закриття ринку для росіян, визнає, що епоха е-декларування погубила корпоративи, і дає уявлення про свої гонорари

Катерина Іванова

О бід з НВ Юрій Горбунов, популярний шоумен і обличчя телеканалу 1+1, починає з чашки еспресо — щоб впоратися з хронічним недосипом. Сім місяців тому 47-річний актор вперше став батьком. Катерина Осадча, його дружина, а за сумісництвом незмінна ведуча програми Світське життя на все тому ж 1+1, народила сина Івана. Укладений напередодні шлюб двох знаменитостей став світською сенсацією.

— Життя, звичайно, змінилося, — задоволено посміхається Горбунов, дивлячись у вікно, і тут же додає: — У кращу сторону!

У цьому новому своєму житті він не тільки особисто змінює немовляті памперси, але і веде правильний спосіб життя: займається йогою, обмежує себе в солодкому і навіть виключив з раціону червоне м'ясо — як і Осадча. Тим дивніше виглядає вибір ресторану, в якому телеведучий пропонує пообідати. Гра з вогнем, де з порога віє димком з печі, — це типовий стейк-хаус з коронними стравами з яловичини.

Втім, в меню присутній гарбузовий суп з галушками — його і замовляє мій візаві. Собі я прошу принести салат ромен з ростбіфом.

Коли офіціант йде, Горбунов пояснює, що це місце хвалили друзі, але найголовніше — воно знаходиться поруч з Жовтневим палацом, де він якраз в цей день репетирує номери з командами Ліги сміху.

"Це зручно", — говорить мій співрозмовник, допиваючи каву.

П'ятиразовий володар Телетріумфу, найпрестижнішої телевізійної премії в Україні, зараз знаходиться на піку професійної затребуваності: тільки-тільки на каналі 1+1 відгриміли проекти Голос і Голос. Діти, які вів Горбунов, як стартували Танці з зірками знову ж за його участі. Причому цей проект відразу став лідером телеперегляду, сенсаційно випередивши навіть футбольну трансляцію Україна-Туреччина.

Крім роботи на телебаченні, Горбунов встигає зніматися в кіно і брати участь в Лізі сміху. 2016 рік став рекордним за кількістю серіалів, в яких знявся Горбунов: Центральна лікарня, Село на мільйон, Громадянин Ніхто і Слуга народу-2.

А цього року він, вже в якості кінопродюсера, запускає власний фільм — романтичну комедію Скажене весілля, в якій одну з головних ролей зіграє Омар Сі, французький актор і володар престижної премії Сезар. Бюджет картини, що становить трохи більше 10 млн грн, ніщо за голлівудськими мірками, а за українськими — цілком прийнятний. Третину цієї суми покриє Держкіно.

Своїй завантаженості Горбунов тільки радий: "Найгірше, що може бути, — коли мовчить телефон".

М и говоримо про серіали, і Горбунов згадує, як ще кілька років тому українські артисти масово їздили на зйомки в Росію, де, на відміну від України, була робота. І там часто погоджувалися на кабальні умови.

— Вони [росіяни] чомусь вважають, що якщо ми, українці, приїжджаємо туди, то повинні бути вдячні [за будь-які гроші]. "Ви ж розумієте, це ОРТ, Перший", — наслідуючи московський акцент, згадує аргументи колег з російського телебачення Горбунов.— Ідіть ви в жопу, Перший!

Коли російський ринок відпав і звузилося конкурентне поле, для українських телеведучих і акторів настав зоряний час, визнає Горбунов.

— У театрах зараз найбільша проблема — вільний артист. Всі знімаються в кіно. Нарешті зрозуміли, що наші артисти не гірші за росіян, а іноді і краще. До того ж не потрібно витрачатися на перельоти в бізнес-класі, дорогі готелі та все інше, що вимагали росіяни.

Разом з об'ємом робіт зросли і заробітки українських артистів. За його словами, "вищий ешелон" може отримувати 10-20 тис. грн за знімальний день. Хоча деякі погоджуються на 3-5 тис. грн, шкодує Горбунов.

— Є чудові актори, але їх мало хто знає в обличчя. Саме тому їм можуть платити менше.

— Себе зараховуєте до першого ешелону? — допитуюсь я.

— Важко сказати, — хитро посміхається мій співрозмовник.— Ну, не до другого точно.

— А як ставитеся до своєї популярності? — тепер посміхаюся я.

— Спочатку було прикольно, — зізнається Горбунов, якого стали впізнавати на вулицях ще в 1997 році, з виходом його першої програми Щасливий дзвінок.— Потім тобі це набридає. Ви коли-небудь уявляли, як почувається мавпа в клітці зоопарку, коли кожен день сотні людей на неї дивляться? Ну, ось я себе приблизно так само відчуваю, але я не скаржуся.

Горбунов готовий зрозуміти інтерес до своєї персони. Він згадує, як одного разу в Лос-Анджелесі побачив Брюса Вілліса, і зізнається, що ненароком підглядав за ним: "Мені було цікаво, де і як він їсть, каву п'є. Але важливо не переходити межу".

Нам приносять замовлення.

— А що це у вас за салат? — з цікавістю заглядає в мою тарілку Горбунов, втягуючи носом забутий запах м'яса.

Після деяких роздумів він замовляє собі такий же ромен, тільки не з яловичиною, а з м'ясом індички. І ми продовжуємо розмову, тепер — про телебачення.

Горбунов радий, що українське ТБ повністю відійшло від російського впливу. За його словами, раніше, перш ніж з'явитися в вітчизняній сітці мовлення, формати обов'язково повинні були пройти обкатку в російському ефірі. Вважалося, що якщо проект сподобався російському глядачеві, то сподобається і українському.

— І чомусь всі дивувалися, коли раптом якісь проекти в Україні не вистрілювали. Нікому не приходило в голову, що це різні народи, різна ментальність, погляди на життя. Наприклад, в Росії завжди із задоволенням дивляться програми, де люди обговорюють один одного, сімейні проблеми аж до інтимного життя. В Україні ці програми не сприймають: ми можемо піднімати питання людських взаємин, але копатися в брудній білизні — ні.

Горбунов вважає, що зараз українцям потрібні проекти, які допомагають розслабитися. Саме цією потребою він пояснює високі рейтинги розважальних шоу, які веде. Однак тут же зізнається, що сам дивиться телевізор рідко, в основному західні канали — National Geographic і Animal Planet. Іноді відпочиває під покази мод — у телеведучого давня пристрасть до гарного одягу.

— Як ви думаєте, чому люди відмовляються дивитися телевізор? — питаю я, відволікаючись від своєї тарілки.

— Можливо, вважають, що телебачення — це попса, що це погано, — розмірковує вголос Горбунов.— Але послухайте, якщо людина не ходить в театр, а сидить вдома і читає книги, це ж не означає, що театр — це погано. Або ось чомусь говорять, що серіали — це погано. А я не розумію, чому. Хіба це чимось відрізняється від книги, яку люди читають? Сьогодні кіносеріали в світі б'ють усі рекорди. Є серіали високої якості з акторами Голлівуду, величезними бюджетами та неймовірними декораціями. Молодий тато, Королева — це мистецтво і велика праця. Сподіваюся, колись і ми прийдемо до такого рівня.

Голос Горбунова звучить все голосніше: помітно, що тема зачепила його за живе:

— А ви знімалися в серіалах, щоб розуміти — це складно чи ні? Коли тобі потрібно за один день запам'ятати купу тексту, без репетицій зіграти те, що від тебе вимагають? Критикують завжди ті, хто сам нічого не добився.

Почекавши, коли актор заспокоїться, я задаю примирне питання:

— Є роль, про яку ви мрієте?

— Поганий той солдат, який не мріє стати генералом, і поганий той актор, який не мріє зіграти Гамлета, — зачерпуючи суп, багатозначно відповідає Горбунов, який колись закінчив Київський театральний інститут з червоним дипломом.

П еред нашим столиком виростає офіціант з роменом з індички, а я, скориставшись паузою, змінюю тему.

— Кажуть, що телеведучих годують в першу чергу корпоративи. Це правда?

— Іноді вистачає зарплати на телебаченні, іноді ні, — чесно відповідає Горбунов.— Тому від корпоративів не відмовляється ніхто.

Правда, тепер розмах на корпоративах не той, визнає шоумен.

— Раніше, в хороші часи, святкували всі і всюди, — згадує докризовий золотий час Горбунов.— Ми працювали з усіма політиками вищого ешелону. Тепер так не гуляють.

Він згадує, як на одному заході, де йому доводилося працювати, співав сам Елтон Джон.

— Кажуть, київські агентства продають Горбунова як ведучого за 120 тис. грн за 5 годин, — перериваю я його спогади.

Почувши цю цифру, мій співрозмовник нервово хіхікає.

— Ринок справедливий до вас? - уточнюю я причину сміху.

— Ринкова ціна — та, яку дають, — загадково відповідає Горбунов.— Це як в анекдоті: скільки коштує курка? $100. А чого так дорого? Гроші потрібні.

— До речі, послуги вашої дружини коштують трохи дорожче — 125 тис. грн. У вас в родині професійні ревнощі не виникають?

— Як не дивно, ні. Я теж боявся, що вони можуть виникнути, — голос Горбунова звучить щиро.— Але, по-перше, ми часто разом працюємо, а по-друге, ми ж до того, як стати сім'єю, були усталеними професіоналами.

Запланований час на обід закінчується, і Горбунов недвозначно поглядає на годинник. І я задаю останнє запитання: чи задоволений він тим, чого досяг до 47 років?

— Я хочу ще доньку, — мрійливо каже телеведучий.— Багато цікавих проектів, в тому числі розвивати свою продюсерську діяльність. Планів багато. Але ви знаєте, чим менше ділишся особистими планами, тим більше шансів їх реалізувати.