Обід з Машею Єфросініною

Знаменита теледіва за гарбузовим супом розповідає про телебачення своєї мрії і згадує, як разом з чоловіком заповнювала е-декларацію

 

Катерина Іванова

 

 

Для обіду з НВ телеведуча Маша Єфросініна обирає столичний ресторан Любимый дядя. З півгодинним запізненням вона майже вбігає до зали.

— Вирішила заїхати додому перевдягнутися, і це було помилкою, — вибачається вп'яте Єфросініна, сідаючи за стіл. — У мене маленький син, два роки, і він мене ніяк не хотів відпускати.

Вона зазирає в меню і задоволено посміхається: "Тут їжа для таких кінчених, як я".

Єфросініна всерйоз захоплена здоровим способом життя і правильним харчуванням. "Скрізь гарбузові супи з вершками, а тут — на кокосовому молоці", — схвально коментує вона меню.

Обличчя Єфросініної, як і її характерна манера говорити, знайомі всій Україні. За 18 років на телебаченні вона працювала на рейтингових Інтері, ICTV та Новому каналі, причому на останньому була ведучою понад десяти проектів. Серед них — Фабрика зірок, Україна сльозам не вірить, Мрії здійснюються і авторський проект ШоуMaстГоуОн, який Єфросініна називає своєю найбільшою професійною сатисфакцією.

У 19 років вона вже була знаменитістю: все почалося з ранкового шоу Підйом, яке Єфросініна вела в парі з Юрієм Горбуновим. "П'ять років у прямому ефірі щодня, — згадує вона. — Немає жанру, якого я тепер боюся".

У 2002 році проект, який став для Єфросініної професійним трампліном, отримав статуетку Телетріумф, і з того часу півкраїни — від простих телеглядачів до босів великих каналів — називають її однією з кращих телеведучих України.

Однак два з половиною роки тому на піку слави Єфросініна пішла з Нового каналу і назад не повернулася. Пропозиції є, але вона поки всім відмовляє. "Мені потрібний масштаб", — пояснює ведуча.

Здрасьтє, — жартівливо вітається Єфросініна з офіціанткою, яка підійшла до нас і з удаваною суворістю цікавиться: — А чому ви до нас не підходите?

Утім, швидко замовляє гарбузовий суп і довго — чай, детально розповідаючи, який саме вона любить.

Офіціантка відходить, а ми продовжуємо розмовляти. Єфросініна розповідає, що зараз співпрацює з благодійним фондом Твоя опора, який допомагає п'ятьом дитячим будинкам і двом медустановам — Інституту Амосова та Інституту педіатрії та гінекології. За 2016 рік вдалося зібрати 4 млн грн.

При цьому Єфросініну дивує внутрішня конкуренція і навіть конфліктність у сфері благодійності.

— Для мене це абсолютний шок, — зізнається теледіва. — Я думала, що тільки в шоу-бізнесі так — коли кажуть в спину і позаочі. А виявляється, в такій благій справі це теж є.

Помітно, що цей бік благодійності Єфросініну по‑справжньому турбує: зараз у її житті лихослів'я більше, ніж будь-коли.

— Мені в Інстаграмі під постом про те, що ми зібрали тисячу подарунків до Нового року для дітей з дитбудинків, пишуть: "Сука, а чого не до Миколая [подарунки], чого ти вітаєш дітей з Дідом Морозом, символом країни-агресора?"

 

Такі нападки Єфросініна називає відлунням Криму, звідки вона родом.

— Давно там були востаннє? — цікавлюся я.

— На початку 2013 року.

Для Єфросініної, яка вже 20 років живе у Києві, анексія півострова стала "втратою близької людини". Там у неї поховані батько, бабуся і дід. Її саму не пустили в Крим, коли вона їхала провідати могили рідних. "Завернули, сказавши, мовляв, лети назад, якщо не хочеш, щоб зараз тебе зачинили за те, що патякаєш багато у своїх соцмережах і інтерв'ю", — згадує розмову на кордоні з людьми, які назвали себе представниками спецслужб. Розгублена Єфросініна тоді навіть не уточнила, спецслужби якої країни вони представляли.

Причому вона розповідає, що всі її друзі і родичі, що залишилися в рідній Керчі, за останні два з половиною роки жодного разу не сказали, що стали жити гірше.

Сьогодні я хотіла би взяти інтерв'ю у сім'ї Барака Обами

— Коли сталася анексія, мій покійний дідусь кричав: "Нарешті, онучко, у тебе російський дід". Мої далекі родичі з задоволенням спостерігають, як будується той самий жаданий міст.

— Звідки у кримчан така любов до Росії? — запитую я.

— Кримчани завжди чекали, що хтось прийде і обігріє їх. І буде дощ з грошей. І коли їхню мрію втілили — прийшли, дали, побудували, — вони зраділи.

— Не боїтеся звинувачень у "ватництві"? — запитую я.

— Я пережила маленьку смерть, — спалахує Єфросініна. — Я взяла те, що бачу. А що я мала робити? Їхати до свого 80‑річного дідуся і говорити: давай-но я зараз зміню твою свідомість, а потім візьму камеру і ти скажеш, що справжній українець?

Моя співрозмовниця зізнається, що неймовірно втомилася від звинувачень у "зраді". Часто люди, які постійно демонструють свій патріотизм і розмовляють виключно "вишуканою українською мовою", насправді виявляються нещирими, а дехто в розпал війни навіть їдуть зніматися в російських серіалах.

— Я розмовляю рідною мовою, знаю досконало українську, народила тут обох дітей, рятую до 6 тис. українських дітей на рік. Нехай говорять що завгодно.

У цьому році Єфросініній довелося витримати ще одне випробування публічністю. Оскільки її чоловік Тимур Хромаєв очолює Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку і є держчиновником, у подружжя виникла необхідність у заповненні е-декларації.

Показати сімейний гаманець виявилося психологічно непростим завданням, визнає телеведуча. "А вам легко було б?" — тут же запитує мене.

— А що було найскладнішим?

— Усвідомити, чому я повинна це робити, — каже вона. — Я що, вкрала? Або мій чоловік? Чому ми зобов'язані?

"Це повинні зробити насамперед ті, хто крав, хто не може ці гроші пояснити, а ми з тобою без відпусток живемо роками, — переказує вона свою розмову з чоловіком. — Нехай роблять ті, у кого мішки грошей за дверима стоять, вони ж все одно їх не покажуть".

Зрештою подружжя вписало в декларацію 8 млн грн на банківських рахунках, близько 3 млн грн готівкою, нерухомість у Києві, ділянки землі в Київській області, предмети мистецтва, ювелірні прикраси від гучних брендів, годинник Rolex і Bulgari, а також декілька автомобілів — BMW, Land Rover, Mitsubishi. Єфросініна легко пояснює свої статки: вона завжди добре заробляла на телебаченні, втім, як і її чоловік, який до держслужби був інвестиційним банкіром.

— Коли чоловік побачив, що у мене вже їде дах від заповнення декларації, він сказав: "Зате ти будеш першим представником шоу-бізнесу, який покаже свої статки, даси добрий приклад іншим". Хоча мій приклад, здається, нікого не надихнув. А скільки фіктивних розлучень було через декларації, ви знаєте? А ви кажете, "ватниця", — з досадою підсумовує Єфросиніна.

Я вирішую змінити тему і питаю, чи можна говорити, що телебачення для Єфросініної залишилося в минулому?

— Напевно, з боку так і виглядає, але це не так. На жаль, я зараз не в тому стані, вже не зможу вести те, що вела — легковажні розважальні програми. Я їх люблю, вони мене зробили, за них мене люблять люди. Але я мрію про потужне, яскраве, масштабне телешоу, де я зможу застосувати весь свій досвід. Ось я і його чекаю, як принца на білому коні чекає наречена.

 

Які головні проблеми телеіндустрії? — цікавлюся я.

— Гроші, — не замислюючись відповідає телезірка. — Телеканали — це приватні підприємства, які повинні заробляти гроші. Робити це в злиденній країні нереально. Зараз це збиткова історія. У телевізійників — виробників великого контенту — просто зашморг на шиї. Я пам'ятаю часи, коли можна було придумати проект, покликати до нього світову зірку, щоб утерти носа конкурентам. Був азарт, я ще пам'ятаю його присмак. Зараз же всі ризики зведені до нуля.

Єфросініна розуміє, як тепер непросто доводиться глядачеві через велику кількість негативу на екрані.

— І нічого ми з вами поки з цим не зробимо, — емоційно визнає вона. — Ось і я хочу розповідати з екрану, що світ прекрасний і що можна все брати у свої руки і міняти зараз. Але скоріш за все я отримаю перші 100 плювків в екран, а на 101‑й, можливо, захоплю когось. Ось ці 100 плювків жоден телеканал не може собі зараз дозволити.

— А ви вірите, що на українському телебаченні можна створити серйозний продукт, який би приносив гроші? — запитую я.

— Ну, я ж оптиміст, — важко зітхає Єфросініна.

Вона і справді вірить у зміни, коли пісенним шоу на зміну прийдуть нові проекти, мета яких — показувати людяність публічних людей, як вони мислять, як міркують на будь-які теми — від побутових до найскладніших.

— Те, що робить Опра Вінфрі? — уточнюю я.

Єфросініна замислюється на кілька секунд, мрійливо дивлячись у вікно: "І Опра, і Елен Дедженерес, та навіть той же Carpool Karaoke [британська музично-гумористична передача, яку веде популярний комік Джеймс Корден].

Поки ми розмовляємо, гості ресторану, почувши знайомий голос, потроху обертаються. Дехто вітається. Єфросініній ця увага подобається. Хоча так було не завжди: вона зізнається, що популярність, яка звалилася на неї в 19 років, стала справжнім випробуванням.

— У мене було зайвих 20 кг, я завішувала вдома дзеркала, тому що неможливо було дивитися на себе, слухаючи щодня від Сашка Ткаченка [тепер генеральний директор медіахолдингу 1+1 Media]: "Альо, жерти перестаємо, в екран не поміщаємось".

 

Інтерв'ю наближається до кінця, і я питаю, чи не хотіла б Єфросініна спробувати себе в серйозній журналістиці. Адже вона і в Путіна колись хотіла взяти інтерв'ю.

— Це було давно. А сьогодні я хотіла би взяти інтерв'ю у сім'ї Барака Обами. Я в захваті, як ця пара проявила себе у президентстві, як вони красиво прийшли і красиво йдуть.

— А що б ви запитали?

— Я б запитала, звідки в нього береться щодня фантастична людська легкість. Мені здається, в нашій країні нашим державним мужам її не вистачає.

Хоча мить тому здавалося, що розмову вичерпано, Барак Обама вносить у неї свіжий імпульс.

— Дідько, він коди знає від ядерної зброї і при цьому лежить на підлозі з дитиною і робить їй "бу-бу-бу", — захоплюється Єфросініна. — Мені хочеться, щоб він розповів нашим зіркам і політикам, як бути смішним, недоладним, безглуздим, легким, справжнім. Адже це так важливо сьогодні — залишатися справжнім.