«Попереду можуть бути розчарування». Зеленський і Слуга народу, які саботували ліквідацію ОАСКу, торкнулися червоної лінії Заходу — інтерв'ю

А от редактор антикорупційного проєкту Наші гроші Юрій Ніколов вважає, що саме попереду складний шлях.

В інтерв'ю Радіо НВ він розповів, хто заважав ліквідації ОАСКу 20 місяців і що буде з зашквареними суддями і їхнім керівником — Павлом Вовком.

— Чого ви очікуєте від рішення про ліквідацію ОАСКу?

— Подальших кроків. Зараз, як я вам почну розповідати, що тепер далі треба зробити, то в усіх закрутиться голова. Аж настільки це складний шлях.

Рішення історичне. Я тепер точно розумію (на цьому прикладі розібралися), як можна впливати на владу, яка захищає корумповані інституції. Тобто, по-перше, журналісти мають слідкувати і постійно висвітлювати цей процес. Тому дуже дякую Радіо НВ, усім колегам, які тримали українців в курсі, що робляться негарні речі.

По-друге, Центр протидії корупції - це безумовний локомотив цього процесу. Разом з колегами з інших громадських організацій вони інформували наших західних колег щодо цього всього. І, виявилося, що Володимир Зеленський та його політична сила, які два роки саботували всю цю історію, доторкнулися до червоної лінії Заходу.

Захід каже: «Ми вам даємо зброю, ми вам даємо гроші, ми вам допоможемо відбуватися, але, щоб гроші не розкрадалися, потрібно, щоб слідкували антикорупційні органи. А що ж у вас робиться? У вас свавілля».

І Захід минулого тижня дав однозначний сигнал. Це навіть не сигнал, це ядерна світлова ракета, яка висвітлила все це — санкції на керівника цього окружного суду [Павла] Вовка. Це було публічно, це було яскраво. І тільки після цього процес зрушив з місця.

І слава Богу, що зрушив, тепер відкриваються наступні точки, за якими, я можу пообіцяти, що ми будемо слідкувати так само. А відбуватиметься ще багато чого. Ця корупційна гідра вчепилася пазурами прямо в тіло України. І отак от ми по одному зараз будемо їх вибивати звідти. Зараз цей закон — це фактично перший пазур, який вдалося витягнути.

Наступне. Для того, щоб окружний суд припинив своє свавілля, треба створити замість нього новий. Зараз справи його тимчасово будуть передаватися в обласний адмінсуд. Звісно, це український суд as usual, але він принаймні абсолютно точно не такий зашкварний, як наші хлопці з окружного.

Що буде відбуватися? Для того, щоб цю всю команду суддів з окружного віддати, так би мовити, під остаточний суд, потрібно запустити таку інституцію, яка називається Вища рада правосуддя (ВРП). Це, так би мовити, суд для суддів. Без рішення цього органу суддю навіть неможливо віддати під кримінальне обвинувачення, посадити у тюрму, умовно кажучи.

Так от: саботаж здійснюється по цій лінії. І таким чином, частина членів ВРП вже призначена, а частину має призначити у січні з'їзд суддів. І на цьому з'їзді суддів є небезпека, що будуть обирати теж зашкварених, недоброчесних якихось представників. І вірогідність цього була б велика, якби Вовк зберігався діючим керівником найвпливовішого суду України. Всі б на нього дивилися, зазирали в рота: «Павло ж сказав так, давайте цього, мабуть, хороша людина, оберемо».

— Це зараз для них знак, що вони не можуть таким чином вчинити?

— Це однозначний сигнал, це такий дороговказ, який показує: «Хлопці, Україна далі буде йти в іншому напрямку, не так, як ви звикли, навпаки! Краще тепер думайте, як інтегруватися у нову Україну з новими правилами. Нові правила ось». Тому це дуже однозначний сигнал для з'їзду суддів.

Також всі ці прекрасні люди ще чекають запуску Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Це той орган, який має відібрати нових суддів для нового суду. Новий суд буде мати трошки ребрендовану назву — Київський міський окружний адміністративний суд.

— А звідки судді? Хто замінить тих з ОАСК? Чи розуміємо ми, який має бути процес. Який він може бути в найгіршому випадку?

— Розуміємо. Йдеться про те, що ця Вища кваліфікаційна комісія суддів — це ще один орган в суддівському управлінні. Він має обирати саме цих кандидатів, слідкувати, хто туди буде обиратися і призначатися президентом.

ВККС зараз теж знаходиться у напіврозібраному стані. І просто зараз туди теж йде конкурсний відбір учасників. Я і мої колеги, Центр протидії корупції, уважно слідкуємо за цим процесом і бачимо, що є намагання туди теж пропхати якихось людей, які в радіокерованому режимі будуть керуватися вказівками з Банкової.

За допомогою тих же інструментів розголосу та інформування наших західних партнерів ми намагаємося зменшити шкоду від таких можливих призначень.

— Чому ми говоримо лише про Вовка, як ви гадаєте?

— Це абсолютно зрозуміло. Він дуже харизматичний, він лідер і він формальний керівник цього всього угруповання. Звісно, там три десятки суддів, на яких ні проби, ні клейма ніде поставити. Але Вовк просто найгучніший з усіх. Тому це як збірний персонаж всього окружного суду.

— Був президентський законопроєкт щодо ОАСК. Поданий він був ще у квітні 2021 року. Його позначили як невідкладний. Чи варто нам зараз повертатися туди, у 2021 рік, і аналізувати, чому стільки часу зайняло те, щоб ліквідувати ОАСК? Чому були потрібні аж санкції США щодо Вовка, щоб нарешті активізувалася Верховна Рада, а там все ж монобільшість, «слуги народу», які можуть самі, без будь-якої допомоги з інших фракцій прийняти будь-яке рішення.

— Безумовно. І не лише варто, а це ще й треба робити. Оскільки в нас в Україні насправді останніми роками ухвалено дуже багато хороших законів в різних напрямках. Є багато хороших людей у різних інституціях, здатних боротися з корупцією.

Але, на жаль, це все в результаті призводить до того, що досі немає невідворотності покарання. Це дуже дієвий інструмент, коли корупціонер знає, що якщо він згрішить, то він буде покараний. Цього немає.

І саме на цю відсутність невідворотності покарання і працювала вся ця гоп-компанія, яка стопорила суддівську реформу і знищення ОАСК. Тому до них треба повертатися. До всіх них треба повертатися. Тому що це зло мікрує.

Під час прийняття цього законопроєкту захисники окружного суду намагалися все ж знову саботувати це рішення, навіть незважаючи на те, що у Володимира Зеленського було стратегічне бачення, що йдемо вперед. Це зробили колишні депутати ОПЗЖ — ті ж самі депутати [підозрюваного у держзраді Віктора] Медведчука. Серед цих депутатів є одна депутатка, яка дуже близька особисто до Павла Вовка.

— А як звати?

— [Антоніна] Славицька. Вона багато разів була помічена в тому, що виступала за збереження цього суду і нинішнього статус кво. І 13 грудня її колеги теж намагалися застопорити прийняття цього закону.

Вони вигадали таку бюрократичну хитрість — «давайте знову проголосуємо частково в другому читанні, а остаточне відкладемо на потім». А до того знову правок напихаємо. Але головне, щоб продовжувала працювати машина кривосуддя.

Тому поки не будуть покарані всі ті, хто брав участь в цьому саботажі, буде приклад для всіх на потім. Як тільки Захід відвернеться, як тільки громадськість відвернеться, як тільки журналісти закриють рота з якихось причин, як тільки громадські організації перестануть бити в набат, можна буде повертатися до старих паршивих практик. Ось, в чому небезпека.

— Є небезпека того, що члени цієї проросійської партії, діяльність якої була заборонена в Україні, залишаються в парламенті, вони впливають на прийняття рішень. І ми можемо побачити на цьому прикладі, яким чином вони, наприклад, намагалися зараз перенести рішення по ОАСК…

— Зірвати, умовно кажучи. І вже навіть українці зробили петицію до президента. Два тижні тому вона набрала потрібну кількість голосів про те, щоб президент вжив каральних заходів щодо членів цієї партії, але Володимир Зеленський, на жаль, [переклав] цю петицію на рівень уряду з виразами: «Уряд, подивися, що там можна зробити». Тобто це абсолютно не войовниче рішення верховного головнокомандувача.

— Чи може бути якийсь імунітет з боку політичних еліт та бізнесових кіл для суддів ОАСК? Чи ніщо вже не може захистити їх від правосуддя?

— По-перше, відсутність Вищої ради правосуддя — це продовжує залишатися для них захистом. Без рішення ВРП по цим суддям, що знаходяться під слідством НАБУ, їх неможливо посадити у в’язницю. Попереду в нас буде великий шлях.

Чи будуть ці корумповані еліти захищати і далі цих суддів? Можливо. Тим більше старовинні звички українців до кумівства, неформальних стосунків будуть призводити до того (у мене є таке враження), що частина цих суддів, можливо, і значна частина переміститься в батальйон Монако, Відень, опиниться поза межами правосуддя ще до того, як кинути їх за грати.

— Яким чином мають діяти правоохоронці, щоб судді ОАСК не виїхали з країни?

— Я не знаю. Мені здається, що це можна робити тільки засідки якісь, щоб постійно за ними слідкувати. Але я так розумію, що це неймовірно.

Занадто багато людей проходить по цій справі. І для їх охорони, щоб вони не втекли, треба буде занадто багато персоналу. І це ще й довгий процес, тому що справа в суді йде, але, на жаль, залежить від багатьох чинників. Тому попереду можуть бути ще й великі розчарування.