Про що мовчать чоловіки

Викриті численні випадки педофілії в англійському футболі обернулися грандіозним скандалом і небувалою кризою — провісником великих змін

Анна Павленко

Тільки зараз, у віці 43 років, я відчуваю, що можу жити без цього секрету і цього величезного страшного тягаря", — говорить колишній футболіст Першої ліги Англії Енді Вудворт в інтерв'ю британській газеті The Guardian. У середині листопада він зустрівся з журналістом популярного видання, щоб публічно розповісти про пережите в дитинстві насильство.

У віці з 11 до 15 років, коли Вудворт грав за юнацьку команду англійського клубу Кру Александра, його спокушав пізніше засуджений за педофілію тренер Баррі Беннелл. Спочатку хлопчик мовчав через страх перед ґвалтівником, від якого залежала його майбутня кар'єра. А потім ще довгий час не міг знайти в собі сили для зізнання.

Винести те, що трапилося, на суд громадськості футболіст зважився для того, щоб допомогти іншим жертвам розповісти про пережитий досвід. Вудворт припускає, що один тільки Беннелл розбестив не менше сотні дітей, при цьому лише одиниці звернулися за допомогою.

На заклик Вудворта вже відгукнулись більше двадцяти екс-футболістів, які виступили публічно. Ще 350 чоловік визнали себе жертвами і звернулися в правоохоронні органи, згадавши у своїх свідченнях 55 футбольних клубів. Розслідування щодо заявлених випадків насильства почали 18 поліцейських підрозділів Великобританії.

Скандал, що вибухнув в благополучній країні, закони і мораль якої, здавалося б, мають виключити подібні інциденти, миттєво перетворився на топ-новину. Глава Футбольної асоціації Англії Грег Кларк визнав те, що трапилося, одним з найбільших скандалів за всю історію англійського футболу і назвав те, що відбувається в цьому виді спорту, кризою.

Також на ситуацію жорсткими заявами вже відреагували міжнародні футбольні організації, в тому числі УЄФА і ФІФА. А футбольна знаменитість Девід Бекхем знявся у відеоролику ЮНІСЕФ, в якому татуювання спортсмена ожили в розповіді про насильство.

Тим часом фахівці стверджують: опубліковані зізнання футболістів — лише вершина айсберга. "На жаль, це не дивовижна і не безпрецедентна ситуація",— говорить Мелані Ленг, дослідник соціального захисту дітей у спорті з британського Університету Едж-Гілл. За її словами, більшість випадків просто залишаються поза увагою ЗМІ та правосуддя.

Сім'я Вудворта завжди вболівала за Манчестер Юнайтед, і сам Енді з дитинства мріяв про кар'єру спортсмена. "Я відчайдушно хотів бути футболістом, заради цього я жив",— згадує він.

В 11 років Вудворт потрапив у команду юніорів Кру Александра. Там на чорнявого хлопчика звернув увагу тренер Баррі Беннелл. Він виявився педофілом.

Спочатку Беннелл запросив хлопчика у свій будинок, де пригощав його фруктами і дозволяв грати зі своїми вихованцями: двома величезними псами і мавпочкою. А потім, увійшовши в довіру, тренер спокусив малолітнього підопічного і при цьому погрожував йому фізичною розправою і виключенням з клубу, якщо дитина комусь поскаржиться.

"У мене було стільки злості та болю через те, що футбол — гра, яку я любив, забрала в мене дитинство",— описує Вудворт переживання, які мучили його довгі роки після того, що сталося.

Лише через десять років футболіст, який до того часу перейшов в англійський клуб Бері, вперше наважився розкрити свій страшний секрет. Він розповів про Беннелла менеджеру свого клубу. “Це було важко, тому що від футболістів чекають, що вони мають бути сильними і мужніми,— згадує Вудворт.— Але у мене стався психічний розлад; я відчував, що маю розповісти".

Через деякий час Беннелла засудили до дев'яти років ув'язнення за розбещення шістьох хлопчиків віком від 9 до 15 років. Наступні кілька сезонів Вудворт називає кращими у своїй кар'єрі. Він демонстрував блискучі результати на полі, і футбольні менеджери бачили в ньому талант. З Бері він перейшов до більш відомого Шеффілд Юнайтед, але в 29 років змушений був закінчити свою кар'єру через панічні атаки, які стали переслідувати спортсмена навіть під час гри.
  

 
“Я позбувся кар'єри, якою дуже дорожив,— каже Вудворт.— Але я подолав це і хочу дати людям можливість зробити те ж саме".

Експерти прогнозують, що кількість випадків насильства, які випливуть на поверхню з хвилею зізнань англійських футболістів, буде зростати. Причому, на їхню думку, це будуть не тільки старі історії, але і цілком сучасні злочини.

Хоча статистичних даних про поширеність насильства над дітьми в британському спорті сьогодні немає, дослідники говорять про його повсюдні прояви. Так, Ленг наводить дані проведеного в 2011 році опитування 6 тис. студентів Единбурзького університету. З усіх опитаних 29% (17% хлопців і 34% дівчат зізналися, що пережили сексуальне домагання у спорті.

Ще одним доказом того, що проблема не вичерпана, є створена у зв'язку із зізнанням футболістів гаряча лінія для жертв насильства у футбольних школах при Національному суспільстві щодо запобігання жорстокому поводженню з дітьми (NSPCC). Тільки за перший тиждень роботи оператори лінії прийняли 860 дзвінків.

"Це як і раніше відбувається зараз у всіх спортивних дисциплінах",— стверджує Ленг.

Тим часом футбольні боси Великої Британії констатують кризу, в якій через  розкриті факти виявився цей вид спорту. А Джон Боулер, нинішній голова клубу Кру, заявляє, що "сердитий і вкрай засмучений" злочинами, вчиненими Беннеллом. Одночасно з поліцією цей клуб, як і деякі інші, проводить свої внутрішні розслідування.

Так, днями футбольний клуб англійської прем'єр-ліги Челсі публічно вибачився перед 57‑річним екс-футболістом Гарі Джонсоном після того, як той розповів про 50 тис. фунтів стерлінгів, отриманих ним в обмін на мовчання про пережите в 70‑х роках сексуальне насильство з боку тренера Челсі Едді Хіта.

В цілому скандал може змінити фінансову ситуацію в англійському футболі, констатують оглядачі. Ліз Ніколл, голова спортивного агентства UK Sport, яку фінансує футбол в країні, заявила, що агентство вже готове переглянути фінансову підтримку галузі, якщо побачить, що її керівництво не вирішило проблему сексуальних домагань. UK Sport направляє гроші уряду, а також національної лотереї на фінансову підтримку футбольних клубів.

Якщо це станеться, стверджують фахівці, в країні, де зареєстровано 40 тис. футбольних клубів, їх може стати менше. Також представники англійського футболу та вболівальники висловлюють своє захоплення мужністю футболістів, які відкрили свої страшні таємниці.

Спортивні менеджери констатують: скандал вибухнув незважаючи на те, що за минулі десятиліття система захисту дітей в англійському спорті пережила значні поліпшення. Сьогодні для того, щоб влаштуватися футбольним тренером юнацької команди, кандидат повинен мати сертифікат Футбольної асоціації, пройти курс по захисту дітей і спеціальну державну перевірку на право працювати з вразливими категоріями населення.

У Великій Британії давно дбають про якість організації спорту, підтверджує Йен Тофтегорд Стюкель, викладач факультету досліджень спорту та клінічної біомеханіки в Університеті Південної Данії. Готовність протидіяти насильству тут вища, ніж в більшості інших країн світу, вважає експерт.

Але навіть існуючі у Великії Британії процедури і заходи безпеки не захищають дітей від зловмисників.

У своїй пристрасті до спорту і прагненні високих досягнень діти часто стають уразливі перед своїм тренером, від якого залежить їхня майбутня кар'єра. При цьому батьки бувають надто одержимі ідеєю зробити зі свого чада суперпрофесіонала і чемпіона, а спортивні організації так зосереджені на своєму іміджі та фінансуванні, що і ті й інші ігнорують правду, констатує педагог Мішель Петерсон з міста Хайджин у Колорадо, США.

Петерсон більше 20 років присвятила професійному вивченню проблеми насильства над дітьми, а в 2010 році заснувала власну компанію Michelle Peterson Consulting, щоб консультувати батьків, слідчих та спортивних менеджерів організацій з питань захисту дітей.

Благодатне середовище для насильства у спорті створює нерівність статусів початківців атлетів та їхніх тренерів, вважають психологи. Останні мають владу над молодими спортсменами — знають, як розвивати їхні здібності, і в той же час можуть у будь-який момент виключити їх з команди.

"Вони часто мають богоподібний статус, особливо якщо самі колись були успішними спортсменами або тренерами", — стверджує Ленг. За словами дослідника, будь-який подібний дисбаланс сил створює потенційну загрозу насильства.

Щоб її нейтралізувати, дитячі спортивні організації мають дотримуватися певних правил, доповнює Петерсон.

Нові заходи профілактики та захисту від подібних скандалів вже обговорюють громадські організації. На їхню думку, головне — створити в спортивному закладі середовище, де ґвалтівник просто не зможе здійснювати домагання. Таке середовище передбачає батьківський контроль за спілкуванням дітей з тренером в соціальних мережах і чіткий регламент відеозйомки занять, перевірки роздягалень, а також правила фізичного контакту і спільних поїздок тренера з командою.

Також у спортивних організаціях слід приймати політику повідомлення про насильство та неналежну поведінку. Кожен має знати, кому і як повідомляти про подібні випадки, хто буде вести розслідування і яке дисциплінарне покарання чекає на порушника.

Увагу широкої громадськості, яку своїми зізнаннями привернули до проблеми насильства над дітьми в спорті англійські футболісти, допоможе розкрити ще чималу кількість випадків, впевнені експерти. Проте з часом інтерес до події стихне.

На думку Петерсон, насильство над дітьми відноситься до таких тем, про які не хочуть багато думати і говорити. В той же час її британський колега Ленг сподівається, що скандал змусить владу країни активніше спонсорувати стратегії із захисту дітей у спорті, а самі організації більш серйозно підійдуть до своєї правової та моральної відповідальності за безпеку дітей. "Вони [спортивні організації] повинні визнати пріоритет благополуччя дітей над успіхом, змаганням і репутацією спорту",— підсумовує вона.