Няньки на експорт

Бідність, низькі зарплати, а тепер ще й кривава війна влади з наркобізнесом перетворили філіппінців на націю мігрантів: 10% населення острівної країни заробляють свій шматок хліба за кордоном, а грошовими переказами на батьківщину підтримують її хитку економіку

Анна Павленко

Батько 22‑річної філіппінки Шіїини Катріни Оріуели вже десять років працює за кордоном і зараз обіймає посаду супервізора в одній з транспортних компаній Катару. За словами дівчини, його зарплата значно перевищує доступний заробіток на батьківщині.

Незабаром і сама Шіїна, фахівець у галузі міжнародних відносин, має намір покинути Філіппіни і скористатися "безліччю хороших можливостей" за межами країни. "Працювати за кордоном краще, ніж залишатися тут",— ділиться вона з НВ.

Сімей, подібних Оріуелам, на Філіппінах чимало: лише за кордоном працює близько 10% населення 100‑мільйонної острівної держави. Серед причин, які змушують ставати трудовими мігрантами,— загальна бідність і брак гідно оплачуваних робочих місць. Кожен четвертий філіппінець живе за межею бідності, а в нетрях процвітають злочинність і наркоторгівля.

Тим часом економіка держави стабільно розвивається: останні шість років ВВП Філіппін щорічно збільшувався в середньому на 6,2%, демонструючи найвищий темп зростання в регіоні, і в 2015 році його обсяг становив $292 млрд. Причому чималий внесок у поліпшення макроекономічних показників внесли саме трудові мігранти. За минулий рік вони переказали додому $30 млрд, поступившись за обсягом грошових переказів на батьківщину лише індійцям і китайцям, що заради заробітку покинули домівки.

Трансформувати високі показники економічного зростання в реальне підвищення стандартів життя філіппінців пообіцяв обраний у травні цього року президент Родріго Дутерте. Проте за минулі з моменту інавгурації два місяці він встиг здивувати світ лише однією ініціативою — масштабною кампанією по боротьбі з наркотиками, під час якої без суду і слідства було вбито 2 тис. підозрюваних.

Президентський розмах змусив міжнародні правозахисні організації бити на сполох і сприяв новій хвилі мігрантських настроїв усередині країни. Експерти ж впевнені: щоб здолати наркоторгівлю, владі необхідно не розстрілювати співгромадян, а викорінювати її першопричини — бідність і корупцію.

“Війна з наркотиками — це частково класова війна: жертвами стають бідняки,— розмірковує Девід Камру, експерт французького центру міжнародних досліджень Sciences Po і співредактор журналу у справах Південно-Східної Азії.— Мати справу з високорівневою корупцією та укоріненими привілеями буде набагато складніше".

Попереднику Дутерте, президенту Бенігно Акіно III, за шість років правління вдалося перетворити Філіппіни на нового азійського тигра — другу за швидкістю зростання економіку регіону. Він суттєво посилив фінансування охорони здоров'я і освіти, що в довгостроковій перспективі допоможе підвищити добробут остров'ян. Проте відчутного ефекту реформи Акіно не дали, і на президентських виборах у травні 2016‑го філіппінці, прагнучи до видимих змін, віддали свої голоси за 71‑річного Дутерте, епатажного політика з 20‑річним стажем керування другим за розміром містом країни Давао.

Відомого своєю нетерпимістю до злочинності мера Дутерте там кликали карателем. За час його керівництва в місті було вбито понад тисячу осіб, які, на думку співробітників місцевих правоохоронних органів, мали зв'язки з криміналом.

Під час своєї передвиборчої кампанії Дутерте пообіцяв за перші півроку на посаді президента вбити 100 тис. злочинців і згодувати їхні тіла рибам. Першою метою глави держави стали наркодилери. Незабаром після перемоги на президентських виборах він звернувся до співгромадян з екранів телевізорів: "Не соромтеся телефонувати нам чи до поліції або, якщо у вас є зброя, робіть це самі: пристрельте [торговця наркотиками], і я дам вам медаль".

На Філіппінах почалося справжнє полювання на людей. Так, 23 серпня в будинок 53‑річного Маркоса Гарсія в місті Дагупан увірвався озброєний чоловік. Кількома днями раніше Гарсію, який три роки тому переніс інсульт і ніколи не мав справи з наркотиками, попередили, що він потрапив у список дилерів і має здатися поліції. Побачивши підозрюваного, незнайомець відкрив вогонь, і Гарсія був поранений у живіт. Він вижив, а його внучка Даніка Мей, яка була на дворі, була смертельно поранена в голову. Ця п'ятирічна дівчинка стала наймолодшою жертвою антинаркотичної ініціативи Дутерте. Всього ж кількість убитих під час кампанії, за офіційною статистикою, перевищила 1.900 осіб.

Методи президента змусили неурядову організацію Human Rights Watch зробити заяву, в якій її представники назвали дії філіппінської влади "санкціонованою державою різаниною". А спеціальний доповідач ООН з проблеми позасудових страт Аньєс Калламар зазначила, що заклики Дутерте вбивати імовірних наркодилерів є надмірним і безвідповідальним кроком, рівносильним злочину.

На тлі безжальної війни з наркомафією Філіппіни чекають на реформи, здатні залучити іноземні інвестиції та підвищити доходи пересічних остров'ян. "Дутерте марнує свій політичний капітал, воюючи з наркотиками, тоді як йому слід було б використовувати свою популярність для легітимного винищення корупції та реформування лабіринтоподібної бюрократичної системи",— переконаний Том Сміт, доцент британського Портсмутського університету, що спеціалізується на країнах Південно-Східної Азії.

При цьому експерт відзначає, що методи Дутерте псують міжнародну репутацію Філіппін. "Схоже, що вона [війна з наркоторгівлею] триватиме ще довго, поки внутрішній і зовнішній тиск на Дутерте не стане настільки сильним, що той оголосить свою перемогу і на цьому поставить крапку",— вважає Сміт.

Щоб забезпечити свої сім'ї коштами, кожен десятий філіппінець прямує на заробітки. "Кар'єрні можливості тут обмежені, тому філіппінці їдуть за кордон за роботою і кращим життям",— описує ситуацію в рідній країні Оріуела.

Сьогодні Світовий банк зараховує Філіппіни до країн з найбільшою економічною еміграцією. До речі, разом з цією острівною державою в топ-10 експортерів робочої сили входить і Україна.

При цьому Філіппіни відкрито сприяють трудовій міграції своїх громадян: від 1970 року тут діє спеціальна держпрограма для заробітчан. "Закордонні працівники вважаються на Філіппінах національними героями",— розповідає Камру, відзначаючи, що традиція трудової міграції існує на островах ще з колоніального періоду 1898-1946 років. Тоді перші філіппінські сільгоспробітники та няні виїжджали за коштами до Каліфорнії і на Гаваї.

Сьогодні уряд піклується як про організацію працевлаштування філіппінців, так і про регулювання їхнього виїзду та перебування в країні, що приймає. "Навіть у найбідніших і найвіддаленіших острівних провінціях на головних вулицях є хоча б по одному приватному або державному агентству, яке працевлаштовує філіппінців за кордоном",— описує місцеві реалії Сміт, який присвятив кілька місяців науковій роботі на Філіппінах.

За підсумками свіжого дослідження впливового британського видання The Economist, під час якого фахівці вивчили законодавчу базу 15 країн, Філіппіни отримали найвищу оцінку за розвиток політики у сфері трудової міграції.

"За відсутності зарубіжного найму домашній рівень безробіття був би вищим, а зарплати нижчими",— пояснює зацікавленість влади у надсиланні співгромадян за кордон Роельяно Бріонес, експерт Філіппінського інституту з вивчення проблем розвитку.

При цьому експерт згадує і негативні ефекти масової міграції: виснаження людського капіталу, який міг би забезпечити країні безліч технічних та інституційних інновацій; збільшення числа сімей, де діти виховуються без батьків; важкі, небезпечні та навіть принизливі умови праці, з якими стикаються філіппінці за кордоном.

В еміграції остров'яни працюють на різних позиціях: від менеджерів і медсестер до будівельників і домашньої прислуги. Близько третини всіх моряків торговельних суден світу — вихідці з Філіппін, наводить цікавий факт Камру. При цьому країна, яка щорічно постачає за кордон тисячі нянь і вчителів, сама відчуває брак кваліфікованих вихователів і вчителів математики.

"Найкращі та найдинамічніші [філіппінці] залишають країну замість того, щоб сприяти змінам у ній",— констатує експерт.

Тим часом президент Дутерте обіцяє подбати про реформи. Незабаром після свого обрання він оголосив 10 пунктів економічного ладу, де закріпив свій намір продовжити соціально-економічний курс, взятий Акіно, а також запровадити прогресивну податкову систему, збільшити витрати на інфраструктуру до 7% ВВП і наростити чисельність іноземних компаній до 70% від загальної кількості підприємств у країні. Дутерте також має намір підвищити продуктивність сільського господарства, що особливо актуально для Філіппін: саме в сільській місцевості проживає близько двох третин філіппінських бідняків.

Як зазначає у своєму червневому звіті Мара Варвік, регіональний директор Світового банку на Філіппінах, державі бракує хороших вакансій, особливо в селах. У результаті навіть високоосвічені працівники змушені влаштовуватися на некваліфіковані і низькооплачувані позиції або шукати роботу за кордоном.

За даними Філіппінського бюро статистики, сьогодні понад 60% ВВП генерують столична метрополія та два найближчих регіони. Своєю чергою Дутерте має намір децентралізувати владу, щоб розв'язати проблему нерівномірного розвитку решти 17 регіонів, з яких складається країна.

Втім, експерти сумніваються в здатності влади швидко розв'язати всі проблеми. "План капітальних змін у роботі центрального уряду, який він [Дутерте] називає федералізацією,— не більше ніж слова; це масштабний проект, перспектив швидкої реалізації якого я зараз не бачу",— виносить свій вердикт Сміт.

Проте фахівці називають децентралізацію влади на Філіппінах гарною ідеєю. "Для Дутерте федералізм — це антидот до бюрократичного централізму, спадщини колоніальної влади і керівних політичних династій, які культивують корупцію",— тлумачить позицію президента Філіппін Ден Стейнбок з шанхайського Інституту міжнародних досліджень.

Хай там як, остров'яни, як і раніше, підтримують свого лідера. З червня до липня його рейтинг виріс із 79% до 91%.

Підтримують нового президента і філіппінці, що працюють за кордоном. Утім, для цієї категорії населення його прихід у владу мало що змінить — активна трудова міграція з Філіппін триватиме, прогнозують експерти.