«Нам потрібно вже починати вбивати росіян роботами», — інтерв'ю NV з виробником наземних роботизованих комплексів Termit

— Так і є.

— Коли ми говоримо про цей концепт майбутньої війни, ми ж маємо рухатись туди?

— Так, ми маємо рухатись туди. Рухаємось туди, тому що повноцінно НРК існують тільки цього року. До цього були точково, прототипи, були бойові спроби застосування, логістичні.

Цього року вже отримали дуже багато досвіду. І наші хлопці нарешті розуміють, що саме вони хочуть, скільки вони цього хочуть. Вони тепер уміють рахувати. Ви правильно сказали, що людина сіла, порахувала, скільки потрібно забезпечувати, а звідси є і цифри. Економічна складова, яка не є маловажливою для нашої країни, тому що ми розуміємо, що на все це треба гроші.

Наша мета — вигравати не кількістю, а технологіями, і ми до цього рухаємось. Що саме я маю на увазі? Ми маємо створити технології, які допоможуть одному оператору виконувати одночасно керування декількома засобами. Це можуть бути два, п’ять або десять [засобів], дивлячись від операції. Маємо рухатись у цьому напрямі. Тоді одна людина, один оператор зможе виконувати набагато більше завдань, окрім логістичних та інженерних. Зокрема бойові завдання, які в нас уже є успішними.

Ми розуміємо, що треба підправити, доопрацьовувати, але наразі нам для цього всього потрібна зброя.

— Я великий прихильник, фанат цієї історії з НРК. Однак виникає в ній комунікаційний аспект, ускладнення: НРК дуже важко продати і людям, і подекуди навіть керівництву, хоча я думаю, що керівництво, особливо військове, безсумнівно розуміє значення логістики. Але просто важко продати суспільству, що це потрібна річ. Тому що це не як FPV-дрон — не летить і не вбиває противника, не робить якоїсь яскравої картинки. Воно є тим, що підтримує, і не таке яскраве.

— Я розумію, про що ви говорите, тому що з FPV дуже швидко можна показувати результат. І цим користуються наші українські фонди, які допомагають збирати на FPV. Вони показують відео ураження ворога, і люди це дуже швидко засвоюють, бачать результат. Ви дуже швидко отримаєте результат.

Щодо НРК сьогодні просто немає, як я кажу, у нас у країні батька НРК, який точково відповідатиме за спектр НРК. Треба, щоб була людина, яка буде консолідувати все із фронту, обмірковувати і структуровано давати [фідбек] виробникам, країні, аби цим усім займатись. Коли це буде — буде набагато легше.

До чого я веду? Ми маємо так само людям показувати цифри, а цифри є: скільки тонн забезпечення завезли, скільки 300-х або 200-х вивезли, це дуже цінно для нас. Це кількість втрат при використанні логістичних операцій безпілотними комплексами. На сьогодні, із опитаних мною і колегами по ринку: нуль втрачених людей при виконанні логістичних місій [роботизованими комплексами]. Це дуже круті показники.

— Їде дрон, а не людина.

— Так, їде дрон, а не людина. Просто в кожного з нас є той, хто воює. Не у всіх є ці комплекси, далеко не у всіх. На прикладі мого знайомого. Він як потрапив до шпиталю? Він просто пішки пішов соляру набирати.

— І він так потрапив під удар.

— Так, потрапив під удар, він ховався в будинку, залетів FPV, його уламками покосило, і він потрапив до шпиталю. Це і військовій частині, командиру втрата. Це людина, яка працює в артилерії, вона розуміє, що таке балістичні калькулятори тощо, цьому треба вчитись. А якщо їде робот — так, втратили робота. Якщо неуспішна місія з логістики — ми втратили залізо, можемо втратити якийсь цінний вантаж, але не втрачаємо людей. Ці люди можуть генерувати далі роботу і ми маємо їх у цьому підтримувати.

— Це реально дуже важлива історія, ви сказали про те, що зараз уже є певні підрахунки. В Силах оборони дуже часто не вистачає мірила ефективності. Питання якості має давати мірило. Мірило далекобійних засобів ураження — які в нас відсотки ураження цілей. Якщо це, наприклад, оптоволоконні дрони або FPV-класичні — скільки з них долітає до цілі, на яких частотах вони літають. Так само щодо НРК. Щоб розуміти, який НРК обрати, а який, вибачте, поховати в небутті, треба розуміти, яку технологію до нього прилаштувати і які він зараз дає показники на фронті. Як я розумію, цього не рахується зараз на системному рівні?

— На системному рівні - ні. Але підрозділи намагаються рахувати. Підрозділи, які впроваджують ці технології, які хочуть поміряти ефективність, роблять для себе бази даних, як вони міряють успішність використання цих технологій. І коли ти дивишся на ці цифри (поки що вони закриті, їх не відкривають) — це дуже кльові цифри.

— Що можна міряти? Кілометражі, скільки розтягнули колючого дроту, єгози? Це можна міряти?

— Можна.

— Можна міряти, скільки мін установили або скільки розмінували.

— Так.

— Можна міряти, скільки людей евакуювали 300-ми, пораненими. Це базова річ, яку потрібно розуміти. Для того, уявімо собі ситуацію, на фронті людина зазнала поранення. Щоб її евакуювати, потрібна бронемашина, яка виїде, яка коштує мільйони, і вона може бути уражена ворожими мінами, дронами…

— Разом із екіпажем.

— І екіпаж усередині. Дуже часто це ласа ціль для противника — коли відбувається евакуація, бити по евакуаційних групах.

— Звісно, бо ця група може врятувати, умовно, багато життів. І, уразивши одну таку групу — в України мінус одна компетентна бригада, яка може це робити, стабілізувати поранених тощо. Це все правильно ви говорите.

— Я вас запитаю про концепт роботизованої війни. Головком говорить: у нас є кіллзони. Це 10, подекуди 20 кілометрів, де знищується все, що рухається. Відповідно, постає питання: а роботи можуть там рухатись, в межах цих кіллзон? НРК можуть переміщатися і здійснювати ту ж саму логістику, або навіть їхати і виконувати бойові операції?

— Можуть. Пояснюю чому. У нас НРК діляться на класи — від малих, середніх, тяжких до надважких. І, наприклад, НРК, які мають розміри до середніх, їх важко помітити, по-перше.

По-друге, в них вже важко влучити. Не кожен оператор FPV зможе влучити в НРК, який переміщується. Тому, дійсно, це важка ціль для операторів і пріоритетна — така сама, якби вони б гнались за танком. Тому що вони розуміють, що цей НРК, можливо, везе провізію. А якщо хлопці не отримають провізію, вони не зможуть тримати позиції.

Зараз маємо кейси, коли на одного робота витрачається до 16 боєприпасів. Інколи ми маємо кейси такі, що робот їхав одну місію виконувати, але зібрав на собі увагу усіх, кого можна було. По ньому працювали міномети, скиди і FPV. І максимальна кількість — це 16 різних пострілів. І завдяки цьому наші воїни могли бачити можливі позиції, звідки завдавалися ураження. Тобто навіть такі операції зараз виконують.

— Ви, як виробник, який працює в цій галузі, маєте розуміти логіку процесів. Яка логіка, чому нам досі потрібен піхотинець на передовій, десь в окопі, в норі, а це не може бути робот, який зможе ту ж саму автоматичну турель якось забезпечувати?

— Цікаве питання, але мені здається, що рішення має ухвалювати людина. І коли в процесі ти зачищаєш і ступаєш на наші землі… У війні є таке [розуміння]: де ступила нога нашого воїна, то наша земля. Якщо ворог ступив на нашу землю, то він вважає, що це його земля. І оце правило досі, воно діє: поки там є наша нога, поки наші хлопці там стоять, то це наш шмат землі, наша земля.

— Але ж роботи можуть зробити так, щоб ворог туди не ступить, правильно?

— Можуть зробити так і треба до цього йти, але як перевіряти [присутність ворога]? Наш ворог зараз переміщується не завжди групами по дві-три людини, а й по одній людині. Вони зариваються в землянки, сидять там, потім знову переміщуються.

Зараз читав про випадок, що вони вже переміщуються одразу з палаткою, відпочивають там, сплять, їх непомітно, тому що зливаються з навколишнім середовищем. Тому або треба знову йти в технологічність, ми маємо тоді створювати інструменти, які допоможуть нашим технологіям, роботам з повітря відстежувати ці переміщення; або концептуально щось міняти.

Насамперед важке питання. Але в майбутньому я впевнений, що роботи будуть робити більшу частину будь-якої роботи. Це еволюція. І як ми бачимо за цією війною, що це еволюція має бути. Тому в майбутньому, можливо, [роботи] будуть все робити.

— Про ударні функції роботів, наземних роботизованих комплексів. Мені чомусь так кортить їх назвати роботами, тому що концептуально це десь робот…

— Концептуально — так, всі звикли, що роботи. Ми називаємо це все-таки безпілотні наземні комплекси, це правильніше. Тому що робот має трошки інші функції, але весь час воно десь перетинається.

— Тоді про їхні ударні спроможності, тому що були вже випадки, коли та ж бригада Хартія заявляла і показувала навіть цілий мініфільм про те, як вони проводили штурм за допомогою дронів. Нещодавно, до речі, 3-тя штурмова бригада в складі 3-го армійського корпусу, вони показували відео, де дрон із вибухівкою заїжджає в бліндажі і там розносить усе просто в пух і прах. Вони під'їхали до бліндажа, комплекс підірвався один раз, а потім вже окупанти, перехрестившись, вийшли, кажуть: «Ні, ми здаємося». І вийшло, що штурм повністю роботи провели, по суті?

— Так і є. Вони готувалися до цього.

— Ви знаєте про цю ситуацію?

— Знаю. Я знаю командира цього батальйону. Це дуже активний та досвідчений командир, який зараз впроваджує цей бойовий батальйон. І він зараз, як приклад для інших, або як та людина, яка зараз розганяє цей мейнстрім.

Це правильно, тому що, як каже заступник головнокомандувача Андрій Валерійович Лебеденко: нам потрібно вже починати їх вбивати роботами, тому давайте працювати в цьому напрямку. І всі зараз вкладають великі сили, щоб це робити.

— Як нам до цього дійти, щоб наземні роботизовані комплекси вбивали росіян?

— Насамперед це досвід. Ми маємо починати це робити, отримувати досвід і використовувати цей досвід для того, щоб ми покращували нашу технологію. Нам потрібне просто розуміння в тому, що працює, як працює і що нам треба зробити, щоб воно працювало краще і допомагало правильно ухвалювати рішення.

Ми маємо застосовувати зараз всі інструменти, що є. Це AI, який допомагає розпізнавати цілі та допомагає ухвалювати рішення.

— А штучний інтелект, до речі, вже впроваджений і в НРК так само?

— Звісно. Ми працюємо над цим. Я не кажу за себе, я буду казати за весь ринок. Ми всі працюємо в цьому напрямі, тому що розуміємо, що рано чи пізно один оператор має одразу керувати декількома засобами.

— Без штучного інтелекту це не можна робити?

— Так. Зараз багато сучасних автомобілів, які тримають смугу, які пригальмовують, які можуть обганяти, розпізнавати знаки, коли ти їдеш тощо. Тому ми маємо все взяти з автомотива і просто додати наші реалії сучасності, які нам допомагатимуть ухвалювати рішення. От і все.

Але для цього треба дуже-дуже багато відео. І це дефіцит. Якщо в FPV AI можна впровадити, просто взявши всі звіти з всіх бригад, у волонтерів, повний YouTube є, то для наземних роботизованих комплексів ці відео треба зібрати. І не кожен підрозділ може їх дати, тому що вони тримають, по-перше, певну ділянку, і щоб не викрити свої позиції, вони не передадуть відео. По-друге, це законно неможливо [зробити], вони не можуть передати відео для того, щоб ми це використовували.

І для нас це дуже велике випробовування. І наразі ми для того, щоб збирати схожу інформацію, виїжджаємо на полігони, самі накатуємо години, щось беремо в інтернеті. Але нам треба реальні кадри використання.

— Ці відео потрібні, щоб штучний інтелект навчити?

— Так, його треба вчити, а щоб вчити, треба реальні кадри. Нас, виробників, дуже потужно бустануло б, якби б нам Міністерство оборони могло надати цей кладень відео, за будь-яких процедур секретності, щоб ми їх використали саме для технологій.