Яка велика гра шахи. Скільки талановитих і навіть геніальних людей присвятило себе цьому мистецтву. Політичні баталії великих наддержав вершилися мовою шахів. Чого тільки варті назви дебютів, які ототожнюють гру з країнами і народами: «старо-» і «новоіндійський захист», «російський варіант іспанської партії», «каталонський початок» і «будапештський гамбіт». Не вистачає одного – "української партії".
А як вона могла виглядати, якби склалася?
Почнемо з пішаків. Тут все просто. Пішаки – це народ, а народ – це пішаки, для тих, хто грає партію. Так, дурниця, розмінна монета у великій грі. Ходити вони можуть лише на один крок вперед, якщо підганяються більш потужними фігурами. Хоча, не виключено, що якась найбільш жвава і талановита може прорватися у ферзі. Рідше по центру, швидше з лівого або правого краю. Це вже залежить від того, хто і як грає.
Легкі фігури, всякі там коники з офіцерами, або слони – це активісти. Ходять або навскоси, по діагоналі, або літерою "Г", стрибаючи через голови інших фігур, частіше пішаків. Завзяті, бойові, але з огляду на свою легковажність особливої небезпеки не становлять. Хоча, вкусити або хвицьнути можуть. Самотужки неспроможні завдати шкоди навіть голому королю супротивника.
"Ладья", або як їх ще називають в Україні "тура" – це опозиція. Потужні фігури, що стоять по краях, праворуч та ліворуч від короля з королевою. Ходять по прямій, вперед або в сторону, б'ють сильно, навіть поодинці можуть вбити. Постійно мріють про те, щоб зі свого кута швидко перекинутися в центр подій. Це називається "рокіровка" – один рух і тура в центрі, а король у самому кутку, замкнений пішаками. Є, правда, умова – рокіровка можлива тільки тоді, коли активістів, конячок зі слониками, вже кудись забрали, а між турою і королем нікого не залишилося. До речі, рокіровки: коли короля відправляють в кут, бувають "довгими" і "короткими". Минулого разу була "коротка", на четвертому році правління, цього разу поки незрозуміло.
Король з королевою – це влада, президент з прем'єром. Навіть не скажеш, хто головніший. За старими правилами, коли "українська партія" тільки починалася, король міг робити, що хотів. Власне, в перших двох матчах так воно і було. А потім пішаки з кіньми почали брикатися, змусили змінити правила гри – ось прав у королеви, вона ж ферзь, і побільше стало. До речі, одна галузева принцеса вирішила скористатися такою ситуацією. Вже дуже їй хотілося стати справжньою королевою. І потрібно визнати, що так вона в свої права королівські увійшла, що замість того, щоб чужі фігури бити, почала власного правителя, любителя дорогоцінної старовини і дитячих лікарень майбутнього, з кута в кут ганяти. Звичайно, у нормальних шахах – це ситуація безглузда, але і партія-то незвичайна – «українська». Хоча, принцеса так королевою і не стала. У неї сили закінчилися і вийшов «пат» – це ситуація в шахах, коли жодна зі сторін вже немає ніяких ходів. Коротше кажучи, догралися. Ось цим-то ворожий чорний король і скористався, та й знову почав командувати аж до повної «рокіровки».
Зараз в «українській партії» мітельшпіль. Простою мовою – середина гри. Більш того, в цьому самому мітельшпілі у нас, вибачте за вираз, повний цугцванг. Це така ситуація, коли кожен наступний хід веде лише до погіршення позиції. І робити не можна, і не робити не можна. Розганяти обранців пішаків – згубно. Не розганяти – теж згубно. Припиняти блокаду центру – погано. І не припиняти – погано. Міняти короля з королевою – небезпечно і не міняти – небезпечно, а вже «рокіровочку» затіяти, так й того гірше. Але, слава богу, цугцванг наш, хоча б, в мітельшпілі, коли ще фігури якісь залишилися. З нього, як свідчить шахова теорія, вибратися все ж можливо. Був би цугцванг в ендшпілі, в пішаковому закінченні, коли лише пішаки та король на дошці, от тоді вже все, не врятуєшся. А поки, ще є шанси...
Наприклад, через "новоукраїнський" гамбіт – коли одна із сторін в інтересах якнайшвидшого розвитку або просто для загострення гри жертвує якісь фігури. Гамбіт, звичайно, відбувається в дебюті, і пожертвуй наша сторона якісь три гідні фігури в самому початку, вся партія могла б піти зовсім по-іншому. Але вже склалося, як склалося. Тому нікуди не дінешся, доведеться жертвувати зараз і, напевно, не офіцерів та конячок, а щось більше, бо пішаки можуть не повірити. А якщо вже не повірять по-справжньому, то ще й можуть у ферзі прорватися. Ось тоді спочатку буде вам шах, а потім повний мат.
Особисті фінанси з Іваном Компаном – щовівторка
Читайте інші тематичні колонки на НВ:
Сьогодні у світі з Іваном Яковиною – щодня
Кінопошук з Фоззі – щочетверга
Тиждень по-діловому з Сергієм Фурсою – щоп'ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щонеділі
Більше поглядів тут