Завдяки трьом цим факторам, життя в Габоні відносно сите і спокійне. Ніяких воєн, геноцидів і канібалізму там точно немає. Але є інша проблема – майже повна відсутність свободи.
Сім'я, що править у Габоні, (з легким для нашого вуха) прізвищем Бонго фактично є королівською. Хоча формально ця країна і вважається демократичною президентською республікою. Але я б ще додав – загниваючою республікою. Попередній президент Омар Бонго хоч і не був демократом, але залишив після себе працюючу країну з медициною, освітою, дорогами, інтернетом, такою-сякою економікою. Але він помер.
Його син Алі Бонго прийшов до влади у 2016 році після так званих "виборів". Це було жахливе шоу – кров, бруд, вбивства і масові фальсифікації. Світова спільнота, звісно, висловила глибоку стурбованість, але насправді всім було байдуже. Качає Габон нафту – і слава Богу, все інше там нікого не хвилює.
Так ось цей Алі Бонго просто наплював на свою країну і на свої президентські обов'язки. У Габоні він майже не з'являвся, катався по всьому світу, відпочивав в альпійських шале і на кращих пляжах, тусувався зі знаменитостями і, як обмовляють, дуже пиячив і об'їдався. Країною ж фактично стали керувати друзі сім'ї Бонго з-поміж місцевих чиновників. "Керувати" тут, однак, не дуже вдале слово. Вони почали досить активно грабувати свою батьківщину – у кращих африканських традиціях.
Народ після перевороту щасливим там не став
Економіка, інфраструктура, соціальна сфера і все решта швидко занепало. Там з'явився невеликий прошарок супербагатих людей, пов'язаних з владою, по суті, олігархів. А все інше населення стало бідніти на очах. І, відповідно, злитися. Але тут сталася важлива подія. Торік Алі Бонго, навіть не заїжджаючи додому, зазнав інсульту. У досить молодому віці, до речі: йому всього 59 років. Лікуватися він теж залишився за кордоном і на публіці не з'являвся. Народ став тихо радіти: нарешті можна буде законно позбутися президента-нероби. Та де там.
31 грудня він з'явився в ефірі місцевого телебачення з новорічним зверненням до нації. На відео було видно, що його права рука паралізована. І чутно, що язик ледве ворушиться. Судячи з усього, у президента, який вів дуже нездоровий спосіб життя, паралізована вся права половина тіла. Наскільки добре він розуміє, теж незрозуміло.
Зате зрозуміло інше. Якщо навіть здоровий і повний сил Бонго займався чим завгодно, крім своєї батьківщини, то хворий і паралізований і поготів плювати на неї хотів. У суспільстві запанували дуже тривожні настрої. У цих умовах лише через тиждень після Нового року в Габоні сталася спроба військового перевороту. Кілька десятків молодих офіцерів і солдатів захопили місцеве радіо і телебачення. Їхній лідер вийшов в ефір із закликом до співгромадян збиратися на головних площах своїх міст і вимагати нових виборів президента.
Але справа була вночі, всі спали, тому охочих робити революцію знайшлася всього приблизно тисяча. Влада швидко зорієнтувалися, розігнали їх, відключили в країні інтернет і електрику, а також відрядили війська на придушення путчу. Після короткої перестрілки двох змовників убили, інших заарештували. Заколот провалився.
І тут я хочу звернути увагу на два моменти. Перше. Чинну владу підтримав і Африканський союз (це такий клуб диктаторів), і цілком демократична Франція – колишня колоніальна держава. Ні ті, ні інші чомусь не хочуть відставки Бонго. І друге. У країні, як і раніше, все погано. Розвал економіки, соціальної сфери, всевладдя олігархів і відсутність свободи нікуди не поділися. Народ після перевороту щасливим там не став. Тому я майже впевнений, що панівному режиму в Габоні гарантовано нові неприємності вже в найближчому майбутньому.
Більше світових новин у відеоблозі Івана Яковини: