Настав новорічний сезон, важливих політичних новин подій у всьому світі відбувається набагато менше, тому останній огляд 2018 року я вирішив присвятити року 2019-му. Сьогодні я спробую прикинути, чого світу варто очікувати в найближчі 365 днів.
1. Головною подією 2019 року обіцяє стати всесвітня економічна криза. Всі передумови для її початку вже є. По-перше, циклічність: такі кризи трапляються приблизно кожні 10 років - в 1998 і 2008 роках все валилося. У 2018 світова економіка встояла. Але в кінці року, що минає, американський фондовий ринок Dow Jones початок дуже серйозно лихоманити. (І це - по-друге). Грудень виявився для біржі найгіршим за останні 30 років. По-третє, стрімко падають ціни на сировинні товари: бізнес впевнений, що виробництво в світі впаде, сировини і енергії треба буде менше. По-четверте, ФРС США підвищує облікову ставку, запобігаючи можливому сплеску інфляції. Крім усього цього є й політичні чинники економічного ризику: Дональд Трамп продовжує економічну війну проти майже всього світу; уряд США залишився без грошей і не працює на повну силу через конфлікт між президентом і Конгресом; Європа теж далека від стабільності: там Брексіт, підйом популістів, заворушення у Франції і зміна політичних поколінь у Німеччині. На цьому тлі глобальна економічна криза в 2019 році видається майже неминучою. Світові дуже пощастить, якщо вона все-таки не станеться.
2. Ще одним фактором глобального ризику залишаться Північна Африка і Близький Схід. У 2019 громадянська війна в Лівії може завершитися перемогою місцевого генерала Халіфи Хафтара, якого підтримують авторитарні Єгипет і Росія. Використовуючи Лівію як регулятор потоку біженців, вони зможуть успішно тиснути на Європу, домагаючись якихось своїх цілей.
3. У самому Єгипті продовжиться консолідація влади президента-фельдмаршала Абдель-Фатаха аль-Сісі, який все більше нагадує не демократично обраного лідера, а повноцінного військового диктатора, що побудував у країні режим абсолютної особистої влади. У цьому він парадоксальним чином спирається на підтримку з боку США, Ізраїлю, Росії та Саудівської Аравії, яким фельдмаршал подобається рівною мірою, хоча й з різних причин.
4. В Ізраїлі 2019 рік обіцяє стати винятково важливим. По-перше, з прискоренням будівництва єврейських поселень на західному березі річки Йордан буде остаточно похована ідея створення двох держав для двох народів. Палестинці вже точно своєї держави не отримають, тому що для неї просто не залишиться землі. По-друге, в 2019 році свій пост може втратити беззмінний прем'єр-міністр Біньямін Нетаньяху. По нього вже прийшли поліція і прокуратура, які в Ізраїлі невблаганні й непідкупні. Якщо "король Бібі" і правда переїде з прем'єрської резиденції в тюремну камеру, вся політична ситуація на Близькому Сході зміниться найрадикальнішим чином. Справа в тому, що останні років 10 позиція Ізраїлю щодо питання була насправді його особистою позицією. Без Бібі все істотно зміниться.
5. Після вбивства журналіста Джамаля Хашукджі Саудівська Аравія опинилася перед можливою зміною еліт. Якщо світ продовжить жорсткий бойкот фактичного правителя - наслідного принца Мухаммеда бін Салмана (МБС), то його батько, король Салман, може призначити правителем країни когось іншого. Теоретично, для нього інтереси країни повинні бути важливіші за інтереси сина (нехай навіть і улюбленого). МБС, в свою чергу, буде спиратися на союзників - керівників Єгипту, США, Ізраїлю і (вднедавна) Росії. Ці люди не дадуть йому зникнути з політичної карти світу.
6. Сусідній Ірак поступово віддаляється від США і зближується з Іраном. Парламент Іраку, де більшість складають шиїти, вже зажадав виведення американських військ зі своєї країни. Дональд Трамп, який бажає якомога швидше витягнути свою країну з Близького Сходу, в 2019 році може і зважитися на виведення військ з Іраку, точно так само, як в 2018 році він зважився на виведення свого контингенту з Сирії. У цьому випадку місце американців майже напевно займуть іранці, а Ірак остаточно увійде в орбіту Тегерана.
7. Для Ірану 2019 рік взагалі обіцяє стати досить успішним. Американці йдуть з союзної йому Сирії, скорочують присутність в сусідньому Афганістані, думають залишати Ірак. Найважливіші вороги - ізраїльський прем'єр і саудівський кронпринц - зіткнулися з величезними труднощами у себе вдома в політичному сенсі можуть наступний рік не пережити. Але найголовніше - Іран стоїть на порозі здійснення головноїго свого стратегічного завдання - створення прямого і безперервного наземного шиїтського коридору від берегів Перської затоки і Індійського океану до Середземного моря і ізраїльського кордону. У 2019 вже ніщо не буде заважати створити, нарешті, "шиїтський півмісяць", як його часом називають у пресі. Якщо вийде, то в історії Ірану це стане епохальною подією.
8. У Сирії тим часом громадянська війна і не думає вщухати. Після виходу звідти американських військ напевно почнуться сутички між курдами і турецькою армією. Крім того, Ісламська держава спробує відродитися з попелу, ну а Башар Асад, "Хізбалла" й іранці кинуть всі сили на створення згаданого вище "шиїтського півмісяця". Заради досягнення цієї мети вони не зупиняться ні перед чим і атакують будь-яку силу, яка стане на їх шляху.
9. У Європі теж будуть йти вкрай непрості процеси. Найбільш, мабуть, важливим і наповненим наслідками буде Брексіт. Остаточний вихід Великої Британії з ЄС має відбутися 29 березня. Судячи з того, як зараз розвиваються події в Лондоні, цей вихід відбудеться без жодних домовленостей з Брюсселем, буде "жорстким" і максимально болючим для обох сторін. Британська економіка піде на спад, уряд з високою ймовірністю впаде, будуть оголошені нові вибори. Але найголовніше: Шотландія і Північна Ірландія з високою часткою ймовірності оголосять про проведення референдумів про відділення від Сполученого Королівства. В умовах хаотичного і болісного "жорсткого Брексіту", бардаку в політиці і спаду в економіці розвал країни буде цілком можливим.
10. У Франції продовжить кристалізуватися антиелітарний народний рух, який показав себе під час протесту "Жовтих жилетів". Ці люди хочуть більше прямої демократії (максимального використання референдумів) у політиці, а також більшої соціальної захищеності і меншого майнового розшарування в економіці. Цілком ймовірно, що праві і ліві популісти постараються змінити свої програми так, щоб захопити хоча б частину цього електорату. Традиційним політичним партіям і навіть Еммануелю Макрону з його порівняно новим рухом En Marche! нічого хорошого в електоральному сенсі вже не світить.
11. У Німеччині продовжиться зміна політичних поколінь. Люди, народжені в післявоєнні роки (покоління Ангели Меркель) поступається місцем тим, хто з'явився на світ в 1970-і та 1980-і роки. Ці люди менш схильні до комплексу провини за злочини своїх дідів, вони набагато більш динамічні та глобалізовані. Я думаю, що вони стануть основним мотором перетворення ЄС з аморфного союзу на єдину державу - ліберальну континентальну імперію під німецьким управлінням з Берліна. ЄС тільки так зможе зберегти своє значення в XXI столітті і стати конкурентоспроможними глобальним гравцем - поряд зі США і Китаєм. В іншому випадку, Європа перетвориться на музей.
12. Перше серйозне зіткнення між новими європейськими інтеграторами і популістськими силами, що мріють редукувати ЄС до клубу країн з загальними цінностями, станеться в травні 2019 року, коли відбудуться вибори до Європарламенту. Якщо переможуть інтегратори, то ЄС отримає шанс перетворитися на потужну силу, з якою в світі доведеться всім рахуватися. Якщо ж переможуть популісти, то це стане початком деградації і кінця Євросоюзу. Еммануель Макрон, до речі, днями вже заявив, що більшість французів зараз на референдумі проголосували б за вихід з ЄС - як і британці в 2016 році. Від такого результату зараз рятує тільки відсутність референдуму. Прийдешній рік просто зобов'язаний стати роком серйозного бою всім тим силам, які виступають проти поступового розпаду ЄС, інакше цей проект може дуже сумно закінчитися.
13. У США основним постачальником новин залишиться Дональд Трамп. Вимогою виділити п'ять мільярдів на будівництво Стіни він загнав себе в пастку. Його власні виборці не пробачать йому відмови від виконання цієї обіцянки, а демократи ні за що не дадуть йому цих грошей. В результаті уряд США буде паралізовано на невизначений час. Разом з імовірним економічним спадом, невдоволенням великого бізнесу і роздратуванням еліти зовнішньополітичними провалами це створює підгрунтя для початку процедури імпічменту. Сигналом для його початку повинна стати публікація звіту Роберта Мюллера про розслідування зв'язків команди Трампа з РФ. Якщо такий зв'язок був (а сумніватися в цьому не доводиться), то імпічмент підтримають і республіканці. Найімовірніше, процес почнеться навесні 2019 року, а в грудні президентом США буде вже Майк Пенс - нинішній віце-президент країни.
14. Російське керівництво вважає проблеми і невдачі інших країн своїми досягненнями, не розуміючи, що криза в США по РФ вдарить навіть болючіше, ніж по самих американцях. Крім того, для країн Заходу Москва залишається зручною "грушею для биття" при виникненні у них внутрішніх складнощів. У зв'язку з цим санкції проти оточення Володимира Путіна в 2019 році будуть значно посилені, а економіку РФ очікують воістину страшні часи. Москва, готуючись до них, збирається вичавити всі можливі і неможливі соки з населення, про що повідомив сам Путін, порадивши росіянам не сподіватися на державу. Зростання податків, акцизів, тарифів, штрафів, пенсійного віку при одночасному скороченні витрат на освіту, медицину і соціальну сферу повинен позбавити росіян майже всіх їхніх заощаджень. Уряд РФ впевнений, що народ все стерпить, але деякі проблеми є вже зараз: за опитуваннями, вже приблизно рік понад 90 відсотків росіян сподіваються тільки на себе. Державу вони вважають джерелом проблем і витрат, а не благ і грошей. Але оскільки режим багато років поспіль сам персоналізував державу в особі Путіна, люди починають бачити саме в ньому причину зростання бідності й погіршення якості свого життя. Пропаганда, що веде мовлення про "злих" Україну і Захід, припинила працювати в кінці 2016 року. Кожні нові місцеві вибори показують все більш глибоке падіння рейтингів партії влади і загальної довіри населення до керівництва країни. Крім того, не можна забувати про ефект санкцій і очікувану світову економічну кризу. Стрімке зубожіння широких верств населення, зростання недовіри до держави і Путіна, відмова "морфієвих уколів" пропаганди - все це, думаю, призведе до початку нової хвилі протестів проти влади в РФ. Весну і літо росіяни ще потерплять, але ось восени і (особливо) взимку 2019-2020 років російський режим почне дуже серйозно хитатися.
15. Ну і останній пункт - Китай. У 2019 продовжиться зростання питомої частки китайської економіки в загальносвітовий. Ця країна проведе більше космічних запусків, ніж будь-яка інша в світі, витратить на фундаментальну науку майже стільки ж грошей, скільки США. Світова економічна криза посприяє досягненню довгострокової мети Пекіна - переорієнтації місцевого виробництва з експорту на потреби китайського ринку. Зростання китайської економіки навіть в умовах кризи буде продовжене завдяки глобальному обваленню цін на сировину та енергоносії, від яких залежить ВВП Китаю. Крім того, за рахунок своєї антидемократичної природи КНР зможе жорстко керувати головними економічними показниками в момент кризи, не даючи країні впасти в прірву. Думаю, Китай стане головним переможцем за підсумками 2019 року.