15 квітня Еммануель Макрон сказав, що вмовив президента США Дональда Трампа не виводити війська з Сирії. «10 днів тому Трамп заявив, що «США повинні вивести війська з Сирії». Ми переконали його залишити їх на більш тривалий термін», – повідомив Макрон під час телеінтерв’ю.
Французький президент також зауважив, що після того, як Трампа «трошки занесло з твітами», він переконав його «обмежити удари по об’єктах зберігання хімічної зброї». З того часу Макрон намагається відхреститись від цих коментарів.
Минулого тижня, звертаючись до Росії через Twitter, Трамп написав, що ракети, які прилетять до Сирії, будуть «красивими, новими і «розумними». Через день президент твітнув уже наступне: «Я ніколи не казав, коли відбудеться атака на Сирію. Може дуже скоро, або взагалі не так скоро!»
Трамп та Макрон сформували унікальний союз. Вони обидва виступали від імені об’єднаної операції США, Великобританії та Франції за нанесення удару по ймовірним об’єктам зберігання хімічної зброї в Сирії.
В липні 2017-го американський президент навідав Францію, щоб приєднатися до вшанування Дня взяття Бастилії. Він був настільки вражений цим святкуванням, що запропонував організувати ще більший і кращий військовий парад у Вашингтоні.
Державний обід стане моментом істини
24 квітня Макрон приїде до Трампа на державний обід – перший в історії нинішньої адміністрації.
Трамп та Макрон сформували нехарактерну парочку. У них є трохи спільного: обидва вступили в популістську гарячку та обидва здобули несподівану перемогу на виборах. А також обидва руйнують усталені уявлення про політику.
«Для президента Франції, якими б не були його політичні переконання, важливо мати хороші відносини з президентом США, який, попри все, є найбільш впливовою людиною світу», – говорить Жерар Аро, посол Франції в Сполучених Штатах.
Наразі Макрон доволі успішно йде до своєї мети.
Аро, як і ЗМІ, називає нинішні відносини двох лідерів «бромансом». «Це просто взаємний інтерес двох сторін», – говорить посол.
Трамп та Макрон мають деякі відмінності в поглядах. Наприклад, щодо ядерної угоди з Іраном (якої американський президент хоче позбутися) та Паризької кліматичної угоди (від якої Трамп і зовсім відмовився). Макрон виступає на підтримку обох домовленостей.
«Дуже важливо, що наші президенти можуть провести дорослу розмову як про те, що їх об’єднує, так і про те, що розділяє, – говорить Аро. – Вони мають як джентльменські угоди, так і джентльменські розбіжності»[…].
З початку свого президентства Макрон позиціонує себе надійним партнером для Трампа. Це стало можливим завдяки серйозним політичним рухам в Європі. Великобританія продовжує змагатись з наслідками свого рішення вийти з ЄС, німецького канцлера Ангелу Меркель тривалий час відволікало багатомісячне формування коаліції. Більше того, на відміну від Макрона, чий президентський термін не збігся з роками правління Барака Обами, тісні відносини Меркель з екс-президентом США можуть навіть стати своєрідною перешкодою для формування подібного союзу з Трампом.
А тому «ми переживаємо наші 15 хвилин слави», як говорить Аро про Францію.
З якими викликами зіштовхнеться Макрон, ставши публічним європейським партнером Трампа, який вкрай непопулярний у Франції?
Джеф Лайтфут, експерт Atlantic Council, нагадав про недавнє опитування Le Figaro, згідно з яким 9 з 10 опитаних дуже негативно ставляться до американського президента. «Для більшості французів він є втіленням усіх найгірших рис американців…є до певної міри прообразом огидного американця», – додав експерт.
Лайтфут вважає, що державний обід стане моментом істини. За словами експерта, найбільшим викликом для Франції, а також для переважної частини Європи, є бажання Трампа мати анти статус-кво та перевернути міжнародний порядок, оснований на конкретних правилах.
«І це те саме місце, де ставки є надто високими для Макрона», – каже Лайтфут. Якщо, незважаючи на зустріч з французьким президентом, Трамп таки вирішить розірвати ядерну угоду з Іраном, а ЄС не отримає довготермінову відстрочку дії американських тарифів щодо сталі та алюмінію, то, на думку Лайтфута, французи мають запитати Макрона: «Що тобі дають відносини з Трампом?»
За словам посла Аро, у фокусі майбутньої зустрічі двох президентів буде тема трансатлантичної єдності. «Європа та США разом – таким буде головний меседж Макрона».
«Американське суспільство має спокусу йти в майбутнє самостійно, – говорить Аро. – Ми хочемо повторити наш меседж про те, що краще залишатись разом та пояснити, як ми можемо це зробити».
Трамп скептично ставиться до такого багатостороннього підходу. Аро визнає, що існуюча модель кооперації нації не завжди була ефективною. І саме ООН, за словами посла, слугує найбільш яскравим доказом.
«Ми потребуємо новий та ефективний багатосторонній підхід. Світовий порядок, де домінує Захід, розпадається. Як вирішити цю проблему?», – запитує Аро.
Після того, як Трамп розкритикував союзників НАТО за те, що ті не змогли дійти згоди у питанні витрат на оборону, американський президент спробував більш тісніше співпрацювати зі своїми європейськими партнерами. Та вже рік потому США самостійно вдарили ракетами у відповідь на хімічну атаку в Сирії. Тож 13 квітня, зіштовхнувшись з аналогічним викликом, Трамп об’єднався з Макроном та прем’єр-міністром Великобританії Терезою Мей.
Тож Трамп достукався і до європейських лідерів.
А 27 квітня, через три дні після зустрічі з Макроном, він вітатиме у Білому домі Ангелу Меркель.
Виклики Макрона у Франції
Щоб стати надійним партнером Трампа в трансатлантичному просторі та Меркель – в Європі, Макрон мусить залучитись підтримкою власного народу.
«Французький президент має зробити дві речі, які дозволять йому стати на європейській арені тим реальним гравцем, яким протягом останніх років була Меркель, хоч нині її роль і слабне, – каже Френсіс Беруел, представник ініціативи Atlantic Council’s Future Europe. – Одна річ економічна, інша – дипломатична. Він мусить показати, що його союз з Трампом є не лише в інтересах США та Франції, а і в інтересах Європи також».
Французький президент дещо забуксував у впровадженні своїх ранніх економічних реформ. Та він продовжив над ними працювати, просуваючи в тому числі зміни до трудового законодавства. Це має підвищити рівень конкурентності Франції на міжнародній арені. Політичний рух Макрона En Marche! (Вперед!) має більшість у французькій національній асамблеї. Тут він має законодавчу перевагу. Проте на вулицях все ж трапляються протести.
Макрон хоче здійснити «комплексну економічну реформу, яка дозволить Франції рухатись вперед». І, за словами Беруел, від цих починань залежить чимало.
Якщо французький президент піде на поступки місцевих робітників або ж його реформи проваляться, це значно послабить його позиції, застерігає Беруел. «Якщо Франція справді хоче стати німецьким партнером на найближчі кілька років та здійснити спільну реформу Єврозони, треба починати з формування міцного внутрішнього тилу», – додає експерт. [...]
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікування повної версії тексту заборонене
Оригінал опубліковано на Atlantic Council
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени