Повинен зізнатися – тиждень тому я помилився, коли сказав, що для американських ЗМІ, схоже, ще не дійшло, що господар горезвісної пітерської «фабрики тролів» Євген Пригожин, головний фігурант у списку 13 російських громадян, яким з подачі спецпрокурора США Роберта Мюллера пред'явлені звинувачення у втручанні в американські вибори 2016 року, є чи не головною дійовою особою в іншій гучній скандальній справі – про знищення кількох десятків або навіть сотень російських найманців в Сирії.
Виявляється, дуже навіть дійшло. Судячи з усього, не без допомоги американських спецслужб. У всякому разі, автори докладної публікації в The Washington Post від 22 лютого постійно посилаються на джерела в розвідслужбах США, коли розповідають захоплюючу історію про те, як американці слухали, перехоплювали і записували переговори Пригожина з високопоставленими сирійськими чиновниками напередодні спроби захоплення нафтового родовища в східній Сирії біля Дейр-ез-Зора.
У статті вказані точні дати – 24 грудня путінський ресторатор повідомляє якомусь сирійському міністру Мансуру Азаму, посада якого, мабуть, відповідає посаді глави адміністрації президента Башара Асада, що він, Пригожин, отримав згоду одного російського міністра – вгадайте, кого? – на «швидкий і рішучий наступ».
Чекаємо, що вони скажуть втретє
31 січня Пригожин повідомляє тому ж Азаму, що піднесе «приємний сюрприз» президенту Асаду в період з 6 по 9 лютого. Нагадаю, колона, яка намагалася захопити нафтове родовище під Дейр-ез-Pором, була розгромлена американцями в ніч з 7 на 8 лютого.
Що найпікантніше – хто не зрозумів ще – після того, як американці зв'язалися з офіційними представниками російських військових в Сирії і отримали запевнення, що їх там немає, вони і відкрили вогонь з усіх гармат по тій самій колоні.
Ще більш пікантна деталь в статті The Washington Post – американські спецслужби фіксували більш частіші напередодні інциденту і відразу після нього переговори між Пригожиним і главою путінської адміністрації Антоном Вайном і його заступником, Островенко, тим самим ще й замазуючи причетністю до сирійської авантюри одного з найбільш високопоставлених людей в Кремлі.
Незрозуміло, правда, зуміли вони зафіксувати тільки факт більш частих дзвінків Пригожина, як сказано в статті, або теж записувалися. Хвилюйтеся, пан Вайн, – подробиці в наступних публікаціях.
Дивно звичайно, як російські міністри, чиновники і путінські фаворити обговорюють все по телефону у відкритому режимі і навіть не підозрюють, що їх можуть писати. А їх, судячи з усього, пишуть всіх.
Вся ця історія, знаєте, нагадує мені історію 1983 року із ькорейським «Боїнгом», що опинилася передвісницею розвалу Радянського Союзу. Тоді радянські високопосадовці політики і військові збрехались абсолютно: спочатку заперечували все, потім визнали, що літак все ж таки був, а з третього заходу покаялися – все ж таки збили. Ось і так тут: спочатку визнали, що тільки п'ять, потім визнали, що рахунок вбитих йде на десятки, але ми тут, взагалі-то, ні до чого, це був їхній особистий вибір.
Чекаємо, що вони скажуть втретє. Тому що нові викриття підуть неминуче.
Текст опублікований з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени