До столітнього ювілею російська армія, яка, подібно спецслужбам, полюбляє вести свою історію від перших днів радянської влади, прийшла в «блиску перемог і під грім литавр». Можна не сумніватися, що на всіляких урочистих засіданнях багатозіркові начальники будуть довго і з задоволенням перераховувати безглузді відсотки, на які зросла кількість сучасної військової техніки, і зросла боєготовність Збройних сил. Добре було б, щоб, усупереч звичаю, генералам вдалося неможливе – узгодити цифри.
І, зрозуміло, на першому місці серед успіхів і чудових перемог фігуруватиме сирійська вікторія. Ще б пак, ось він очевидний доказ, що національний лідер, чинний і майбутній президент, з лишком виконав обіцянку, дану відразу після загибелі «Курська». А саме, відродити Радянську Армію. Завдяки успіхам на полі бою, дворічним бомбардуванням і ударам неперевершених крилатих ракет «Калібр» вдалося розгромити терористичний халіфат ІД і забезпечити подальше перебування при владі диктатора Башара Асада. Завдяки операції в Сирії Москва довела, що вона знову стала впливовим світовим гравцем. Лідери інших великих держав, включно з США, змушені згнітивши серце спілкуватися з Кремлем. І все це – в результаті раптового зростання військової могутності.
У Вашингтоні цілком серйозно сприйняли розмірковування російських військових аналітиків «про ескалацію заради деескалації»
Ця міць отримала не тільки регіональний, а й глобальний вимір. Російські дипломати вже не можуть скаржитися, що на Росію ніхто не звертає увагу. У щойно опублікованих американських доктринальних документах – національній оборонній стратегії і в Огляді ядерних сил – країна фігурує в якості одного з головних військових «опонентів» США. Саме її збираються стримувати американські стратеги, створюючи нові види озброєнь. У Вашингтоні цілком серйозно сприйняли розмірковування російських військових аналітиків «про ескалацію заради деескалації». Говорячи просто, це означає, що Росія передбачає завдавати ядерних ударів на ранній стадії локальних конфліктів для того, щоб змусити країни НАТО погодитися на мир на вигідних для Кремля умовах. США тепер збираються стримувати Росію, розгортаючи зброю для обмеженої ядерної війни.
І не варто думати, що це чисто теоретичні екзерсиси. Щойно в Сирії вперше за 60 років відбулося пряме і безпосереднє бойове зіткнення між росіянами та американцями. Американці, як відомо, завдали удару артилерією і авіацією по колоні «проасадівськіх» сил, серед яких були й російські найманці-добровольці. В результаті чого було вбито чи то десятки, чи то сотні росіян. Зауважимо, що низка військових аналітиків вважають: до прямого військового конфлікту між Росією та НАТО може привести низка дрібних сутичок, які можуть мати місце на території третіх країн. Американці, схоже, зрозуміли небезпеку: високопосадові військовики США рішуче заперечують, що вони знали, з кого складався загін, по якому вони завдавали удару, причому за участю стратегічної авіації. Однак факт залишається фактом: вперше після війни в Кореї Росія та США почали воювати. Навряд чи варто заспокоювати себе тим, що американці знищували не російських військових, які тепер, після розгрому ІД, героїчно, не шкодуючи живота свого, воюють за збереження при владі одного з близькосхідних диктаторів, а всього лише озброєних громадян РФ, які найнялися «віджати» нафтовий заводик у курдів. Ні для кого не секрет, що використання напіввійськових формувань та інших «добровольців» передує появі зелених ввічливих людей на територіях, які збирається «віджати» Росія. І в цьому, власне кажучи, полягає суть так званих «гібридних воєн», які й формують історію російських військових перемог.
Однак помилковим було б вважати, що успіхи в галузі військового будівництва, непереборне нарощування бойової потужності зміцнюють безпеку громадян РФ. Рівно навпаки, кремлівські успіхи у військовій сфері роблять війну більш імовірною.
Причин декілька. Перш за все – військова активність Москви, хай то операції в Україні чи в Сирії, не мають ні найменшого стосунку до безпеки країни. Вони спрямовані на зміцнення «гордості» Кремля, тобто на задоволення путінського комплексу неповноцінності. За відсутності хай скільки-небудь виразних пояснень того, що роблять російські військові в тій же Сирії, громадськості пропонують пояснення, запозичені з арсеналу класичного імперіалізму. За допомогою військової сили намагаються захищати якісь «геополітичні» чи навіть економічні інтереси за тисячі кілометрів від її території.
За тим, як зростають витрати на оборону (щойно було затверджено нову програму переозброєння, яка тягне на 20 трлн), керівники військово-промислового комплексу виявляють дедалі більше інтересу до розгортання гонки озброєнь. Сьогодні Росія в непростих, м'яко кажучи, обставинах намагається фінансувати відразу кілька супердорогих військових проектів: створення важкої ракети «Сармат», атомних підводних човнів нового покоління, виробництво стратегічних бомбардувальників і винищувачів нового покоління. І все це з користю для кишені цілком конкретних людей. Так, вже загальним місцем стала констатація, що гонка озброєнь була однією з головних причин краху радянської економіки і, врешті-решт, розвалу СРСР. Але практично до самої катастрофи генерали від ВПК жили приспівуючи і в вуса не дмухали. Швидше за все, щось подібне відбувається і тепер.
Нарешті, головне. В результаті ретельно підігрітої мілітаристської істерії російське суспільство чекає від верховного головнокомандувача нових військових перемог. Після Криму та Сирії хочеться ще чогось «духопідйомного». І це небезпечно. Сторіччя Червоної Армії зустрічає країна мілітаризму, що переміг...
Текст опублікований з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени