Нова опозиція

Оксана Сироїд, віце-спікер парламенту, і одна з лідерів фракції Самопоміч, що вийшла з коаліції, розповідає про дві іграшки олігархів — Верховній раду та Кабмін

Олена Трибушна

19 лютого, після провалу голосування за відставку Арсенія Яценюка і прем'єра доби роздумів третя за величиною фракція коаліції — Самопоміч — вийшла з більшості. Соратники львівського мера Андрія Садового оголосили про перехід в опозицію.

Для Оксани Сироїд, віце-спікера Верховної ради (ВР) і члена Самопомочі, цей крок може означати прощання з кріслом у президії Ради.

Судячи з усього, Сироїд перспектива стати звичайним депутатом не турбує. На зустрічі з НВ віце-спікер говорила більше про те, що Самопоміч і так у складі коаліції була внутрішньою опозицією. А зараз лише закріпила цей статус.

— Чи може бути ефективною опозиція з 26 людей?

— В нас ніколи не було нормальної коаліції. Рішення про перехід в опозицію не було спонтанним, воно виросло. Неможливо було по-іншому реагувати на все це. Ми не могли і далі розділяти відповідальність за олігархічну змову. Тепер потрібно вчитися бути хорошою опозицією. Опозиції в цій країні майже ніколи не було, можливо, крім 90-х. З того часу все стало грою та фарсом.

Опозиція — це контроль. Коаліція повинна контролювати свій уряд, свою виконавчу владу, а опозиція — контролювати і коаліцію, і коаліційний уряд. Певні рішення, нажаль, будуть не під силу нам. Але опозиція може багато. Вона повинна ставити питання. Чесно поставлене публічно питання змушує людей думати, а уряд — відповідати.

— Якщо ви весь час будете ставити незручні питання і критикувати владу, то з тим арсеналом інструментів, які вона має, вас будуть звинувачувати в тому, що ви — проти держави.

— Так, агенти Кремля. По-перше, ми задекларували, що всі якісні і потрібні для держави і людей речі ми будемо підтримувати. Ніхто не збирається ставати в позу Баба-яга проти. Але ми маємо власне бачення, як має виглядати держава. Всі наші рішення будуть прийматися у відповідності до того, наскільки вони наближають чи віддаляють нас від цього бачення.

— Після оголошення про перехід Самопомочі в опозицію з’явилося соцопитування Інституту Горшеніна, в якому ваша партія опинилася на першому місці. Ви вже готуєтеся до виборів? Чи не вважаєте ви зазначений там рівень підтримки — 15% — компліментом?

— Я взагалі зараз боюсь вимовляти слово дострокові вибори. Це величезна небезпека. Якість цього парламенту вони не покращать.

Між рейтингами і складом парламенту стоять такі страшні в Україні речі, як жахливий виборчий закон зі змішаною системою, який дозволяє маніпуляції. Між рейтингами і складом парламенту стоїть гречка, стоїть адмінресурс. Йти на дочасні вибори, коли стільки бідних і розчарованих людей, які можуть легко стати об'єктом маніпуляцій… Коли ми маємо адмінмашину, що не соромиться застосовувати всі ті самі важелі, що і за попередньої злочинної влади… Тому чи дійсно потрібні сьогодні дострокові вибори?

— Але і нинішня Рада розчарувала суспільство.

— Кількість перевиборів певною мірою буде впливати на якість парламенту. Але природа і біда цього парламенту — в олігархаті. В нас же немає політичних партій — в нас є олігархічні проекти. Представники олігархів в парламенті виконують їхню волю. Якщо ми зараз оголосимо дострокові вибори, з'явиться більша кількість незалежних партій чи більша кількість олігархічних проектів, щоб розтягнути голоси? Якщо прослідкувати голосування за відставку уряду і склад парламенту, то стає зрозуміло, хто керую цією державою. І законодавча влада, і парламент, і уряд сьогодні повністю є продуктом олігархічної системи.

— Вашій партії теж часто закидють вплив олігархів, наприклад Ігоря Коломойського.

— Я не знаю, як на це реагувати. Дійсно, про це запитують, натякають. Але навіть якщо подивитись, наприклад, на Дніпропетровську міськраду — навряд чи мер чи фракція, яка є сьогодні керівна в Дніпропетровську, були б настільки незадоволені позицією фракції Самопоміч там, якби ця [співпраця з Коломойським] була. Мені здається, все видно. Просто треба проаналізувати. Ніхто з людей Коломойського в Раді не підтримав відставку уряду Яценюка. А Самопоміч ініціювала цю відставку і вийшла з коаліції. Де логіка?

— Тоді чий ви проект?

— Нічий. Але дуже багатьом, напевно, хотілося б, щоб це було не так. Частина людей була виключена з фракції саме за те, що намагалася втягнути нас в певну залежність.

— Ситуація з відставкою уряду була спланованою?

— Це було дуже видно по залу. З таким обуренням спочатку всі проголосували за те, щоб визнати роботу уряду незадовільною. А потім ставиться на голосування проект постанови про висловлення недовіри — і депутати просто чкурнули з зали.

— З вашого місця в президії виглядало так, ніби вони тікали?

— Звісно. Як зайці, в дверях стикалися один з одним — хто швидше.

Щодо того, чи був це від початку "договірняк". Я ж бачу, скільки карток є в залі, і знаю, хто не буде голосувати. Зранку була певна ейфорія щодо відставки, а до обіду стало зрозуміло: щось не те.

— Чи правда, що проти відставки Яценюка виступили західні партнери, які натиснули на Банкову?

— Треба просто розуміти, як тлумачити меседжі з Європи чи Америки. Частина політиків хоче тлумачити їх так, наче Європа хоче працювати з урядом Яценюка. Насправді вчора [23 лютого] я зустрічалась з головою МЗС Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром, і він озвучив це так: «Ми хочемо мати, з ким говорити. Ви приймайте рішення, хто буде ця людина». Тому не треба перекладати з хворої голови на здорову.
 
 

  
— Як може далі працювати уряд, якому не довіряє парламент?

— Саме це ми намагалися пояснити нашим міжнародним колегам. Вони вважали, що, можливо, краще зберегти такий уряд, тому що це дає стабільність. Але нелегітимна стабільність неможлива. Тепер ми маємо уряд, діяльність якого парламент оцінив незадовільно, тобто його легітимність — нуль. Але його не звільнили. Це стабільність? Це ще більша нестабільність, ніж зміна уряду. Змінивши уряд, ми дали б новому уряду легітимність 100, і він починав би не з нуля.

— Ви можете дати оцінку роботі Кабміну? Про реформи варто говорити?

— Багато речей було зроблено. Сьогодні для країни реформа тільки в одному — подолати олігархічну залежність. Реформи так тяжко тому і йдуть, що власниками парламенту і уряду виступають олігархи.

Ми фактично повинні протистояти тим, кому належить 80% власності в цій державі. Це надзвичайно важко. Але були певні рішення, нехай неповноцінні, недостатні, але вони є. Прозорі державні закупівлі — це ж проти олігархів, які завжди мали ексклюзивний доступ до бюджету. Звідки вони годуються? З трьох джерел: держбюджет — через держзакупівлі і привілейований доступ до них; держпідприємства, з яких вичавлювались гроші; і природні ресурси, передусім вуглеводні. Головні наші реформи — тут.

ЗАВЖДИ В ОПОЗИЦІЇ: Віце-спікер Оксана Сыроид говорить, що
рішення Самопоміч вийти з коаліції викликано
небажанням брати участь у змові олігархів

— Ми говоримо про точкових рішеннях?

— Наведу приклади. Знаменитий закон про Укрнафти [обмежив права міноритарних акціонерів] прийнятий, але уряд його не виконує. Закон про ринок газу: всі говорять, мовляв, дуже круто, що ми прийняли, але немає механізмів його реалізації. Закони поки що написані за принципом "за все хороше, проти всього поганого" і виконуються в порядку, визначеному Кабміном. А що таке Кабмін? Це люди, залежні від олігархів. Кабмін виконувати ці закони? Не буде.

— Прийняті реформаторські закони — лише декларації без механізмів реалізації?

— Так. Але добре, що є хоча б такі, тому що вони дозволяють нам дискутувати. Досі ці сфери не можна було чіпати. Реформи не відбулися, але багато чого покладено початок. Вперше за 25 років ми зазіхнули на святе, на вотчину олігархів. Може, це навіть 50% успіху, тому що правильно поставити діагноз — це 50% вирішення проблеми. Тому я б не недооцінювала те, що зроблено.

— Критичну точку, після якої неможливий відкат назад, ми пройшли?

— Ні. Думаю, ми як раз в процесі.

— Скільки чекати реальних результатів?

— Провівши тут рік, я розумію: якби уряд був сумлінним, ефект від реформ можна було б відчути через два-п'ять років. У цієї держави такий потенціал, що не потрібно багато зусиль — треба просто не заважати, не красти і не створювати нікому преференцій. І диво відбудеться само по собі.