Традиційно перед новорічними святами звучить заклик до встановлення перемир'я на Донбасі. Іноді це діє, і в зоні АТО настає відносне затишшя. Наприклад, у вересні, до початку нового навчального року.
Але на останні новорічні свята заклик не спрацював. Сторони начебто домовилися про припинення вогню, але перемир'я так і не відбулося. Обстріли не припинялися. Якщо користуватися статистикою української сторони, то формальна кількість обстрілів навіть збільшилася – більше 50-ти за добу, а інколи доходило і до 70-ти. Разом з тим, це були, швидше, фонові обстріли. У період з 29 грудня до 8 січня загиблих з українського боку взагалі не було. Цей відносно позитивний період свідчив про те, що обстріли не були прицільними, жертв було небагато менше.
Але, на жаль, на Різдво ситуація знову загострилася, кількість обстрілів зросла, знову з'явилися загиблі з української сторони. Загалом ситуація залишається складною, ніякого перемир'я, по суті, не було.
Тим часом, у Мінську пройшла перша після свят зустріч Тристоронньої контактної групи. Нічого принципово нового на переговорах не з'явилося. Ми спостерігаємо стагнацію переговорного процесу. Нагадаю, що насправді всі більш-менш серйозні рішення приймаються в нормандському форматі, а не в мінському. А в нормандському форматі, тим часом, все «зависло». Це пов'язано з різними причинами: очікування президентських виборів у Франції, парламентських виборів у Німеччині. Але головне – один з учасників переговорів, міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр, незабаром має залишити свій пост. Його висуватимуть на посаду президента, а до кінця січня німецькі соціал-демократи мають вирішити, хто очолить МЗС.
Штайнмаєр – ветеран мінських переговорів. Саме він, на мій погляд, був рушійною силою формування різного роду компромісних пропозицій. Заміна одного з учасників переговорів, безумовно, створює певну паузу. Фактично з листопада виникла пауза в нормандському форматі, що впливає і на мінські переговори.
У Мінську, на мій погляд, відбуваються свої політичні ігри. Зокрема, з'явилася інформація про те, що бойовики хочуть «видавити» з переговорів Ірину Геращенко, яка відрізняється досить жорсткою і активною позицією, що дратує бойовиків. Вони хочуть нав'язати свою лінію, брати участь у переговорах тільки з прийнятними для них людьми. Тобто, з Медведчуком і Савченко. Але на ці поступки, на мою думку, йти не можна ні в якому разі. Це стане проявом слабкості. Переговори – теж фронт.
Позитивний момент, на мій погляд, полягає в тому, що була розв'язана проблема з компенсацією коштів за постачання води в Луганську область. Україна постачала воду на контрольовані, і неконтрольовані райони Луганської і Донецької областей, оскільки розділити їх неможливо. Сепаратисти, звісно, не платили за світло і воду. У Мінську про це довго домовлялися, і, нарешті, знайшли компромісний варіант – оплачують вугіллям. А все, що стосується припинення вогню й обміну полоненими, то ситуація так і залишається завислою. Ніякого суттєвого прогресу не спостерігається.
Більше поглядів тут