Ні реве, ні стогне. Чому ріка Дніпро у великій небезпеці - репортаж НВ

Спеціальний кореспондент Радіо НВ Богдан Амосов з'ясував, які виклики стоять перед українською природоохоронною сферою, і побував у "рейді" на браконьєрів разом з патрульними.

Частина I. Дніпр широкий

Дніпро - найбільша українська річка, на якій поставали великі міста, навколо якої творилася українська історія. Увесь цей час вона мала велике економічне і військово-політичне значення. Ще за раннього Середньовіччя племена, які жили біля Дніпра і його притоків - Прип’яті, Росі, Десни - утворили Київську Русь.

Вони використовували воду цих річок не тільки для пиття та побуту, але й пересування і рибальства. На берегах Дніпра археологи неодноразово знаходили кістяні, мідні та залізні гачки. Хоча кажуть, що в ті далекі роки рибу в річках можна було ловити руками.

Нині Дніпро ані реве, ані стогне - хіба що в фігуральному сенсі. Річка стала набагато спокійнішою, ніж була раніше, а її русло суттєво змінилося: десь звузилося, а десь - перетворилося на багатокілометрові водосховища. 

— Дніпро залишився могутньою, ревучою, прекрасною річкою, яку перелетить лише рідкісний птах, лише в спогадах класиків. Давним-давно Дніпро перегородили дамбами. Тепер тільки за Херсоном залишилася недоторкана частина Дніпра. Все інше - це озерно-лиманове якесь господарство, - каже голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков.

На Дніпрі розташовані майже півтисячі водосховищ загальною площею 75 тисяч гектарів. Ця площа в основному припадає на каскад Дніпровських ГЕС: шість гідроелектростанцій - Київська, Канівська, Кременчуцька, Середньодніпровська, Дніпровська і Каховська - утворюють величезні площі води.

Колись на місці цих водних площ стояли села, велося господарство, жили тварини і птахи. Відомо про 25 міст і сіл, які були стерті з обличчя України після створення самої лише Кременчуцької ГЕС - потреби тодішньої індустріальної України вважалися вищими за долю кількох десятків тисяч людей.

Протягом півстоліття, що минуло від будівництва великих гідроелектростанцій, екосистема річки змінилася. 18 видів риби, яка мешкала у дніпровських водах, щезли. І хоча нові ГЕС не будуються, русло Дніпра постійно змінюється - точніше, змінюють його люди. Пісок зі дна річки - популярний будівельний матеріал, який використовують, наприклад, для створення будівельних сумішей, бетону або при закладенні фундаменту.

По всій країні є лише п’ять офіційних піщаних кар’єрів, стверджує Олександр Чистяков. Один із них розташований фактично в руслі Дніпра, а саме під Українкою - біля “славетної” Кончи-Заспи.

— Земснаряд - це правильний і корисний винахід людини. Цей механізм діє за принципом пилососа, який висмоктує пісок з дна водойми. Він призначений для того, щоб розчистити замулені місця водойми, прочистити судноплавний шлях, який є стратегічним, прочистити витоки річок. Але він в хапужих руках бізнесменів набув абсолютно інших відтінків. У гонитві за миттєвим прибутком, в гонитві за тоннажем піску він почав просто розривати наші річки. ...> Які б ви документи не отримали на благі цілі з природного розчищення даної водойми - водопоглиблення, цей грунт, який ви здобуваєте з дна водойми, ви його повинні перемістити і повернути в природу. Наприклад, в берегоукріплення. Якщо в цьому місці воно не потрібна, значить, в іншому місці зміцнюється. Але на превеликий жаль, у нас цей грунт виймають на продаж.

Чистяков наголошує, що видобуток піску ведеться напівлегально, причому не тільки в Дніпрі, а ще й на багатьох водоймах. Так, через видобуток спершу торфів, потім ґрунту, а тепер - піску, утворилося озеро Алмазне.

Ще у 70-х роках на його місці нічого не було, втім після початку будівництва нині найбільш густонаселеного району столиці - Троєщини - на місці торфовищ утворилося водоймище глибиною 20 метрів та протяжністю понад три кілометри. Нині це найбільше озеро Києва.

— Тендери, що проводяться на розчищення того або іншого водоймища, виграють, природно, "свої" фірми, виділяються кошти - не робиться взагалі нічого, або просто тупо видобувається пісок на продаж. Я вам наведу такий приклад - озеро Алмазне. На його розчищення Плесо виділив, по-моєму, 54 мільйони гривень. Але навіщо розчищати, днопоглиблювати водойму, у якої 18-20 метрів глибини, яка була піщаним кар'єром?

Суднохідна частина Дніпра сягає восьми метрів глибини, в окремих нуртовиськах - до 15 метрів. Утім, риття котлованів не поглиблює Дніпро, а навпаки - лише робить його мілкішим.

— Земснаряди змінюють русла річки, викликають непередбачувані зрушення грунту, тому що природа самовідновлюється, їй потрібно затягнути той рубець, ту яму, яку завдав земснаряд. Звідки їй взяти цей резерв? І тому починаються непередбачувані зрушення грунту, обвалення берегової лінії. ...> Я був у антибраконьєрських рейдах на Кременчуцькому водосховищі, там я побачив моторошну картину: берег обрушився, - а на березі було кладовище, і прямо з ось цього річкового берега стирчать труни, людськими черепами грають хвилі. Це жахлива ситуація. А все через що? Тому що за три кілометри від цього місця хтось видобуває пісок.

Пам’ятаєте легенду про заснування Києва? “І було три брати: один на ім'я Кий, другий - Щек і третій - Хорив, а сестра їх була Либідь. Сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зветься Щекавиця, а Хорив на третій горі, котра прозвалася по ньому Хоревицею. І збудували городок в ім'я старшого брата, і назвали його Київ”.

Нині пам’ятник братам-засновникам стоїть біля мосту Патона. Вже кілька років, як просто біля них утворилися мілини:

— Ці хлопці - засновники Києва припливли сюди на човні. І вони спостерігають, як на їх очах просто знищується Дніпро. Там мілина не менш, ніж по коліна в воді. Я спеціально для телекамер сидів там на шезлонгу, гуляв... І таких мілин в столичній акваторії у нас 57, які, якщо нічого не робити, через три-п'ять років перетворяться на повноцінні острови.

І дійсно, крім історичних київських дніпровських островів - Гідропарку, Муромця, Ольгиного, Жукового та інших, - у районі столиці може з’явитися ще з не один десяток таких “залисин”. Через це у риби залишається менше місця для житла, судохідство Дніпром може стати обмеженим, та й з точки зору естетичної - бачити піщані залисини посеред могутнього річища - не надто приємне видовище.

Однак це не все - після утворення котловану, яма ще не скоро заповнюється річковим мулом і заростає водоростями, і, відповідно, не є придатною для життя підводних мешканців. Риття котлованів для видобутку піску може спричиняти підводний рух ґрунту. Зсуви в руслі та утворення підводних ям можуть виникнути у несподіваних місцях.

Нині Київ переживає будівельний бум. Активно забудовується передмістя, території в самому місті і навіть ділянки, де, здавалося б, новобудова просто не влізе. В тому числі з’являються нові житлові комплекси просто біля дніпровських берегів. Майбутніх власників квартир у таких будівлях заманюють чарівними видами і близькістю до води.

Втім, чи співрозмірна ціна квадратних метрів із умовами життя в самому місті? Олександр Чистяков розповідає, як для намиву фундаменту для одного такого житлового комплексу використовувався пісок просто поруч - з Південного мосту. Тепер сам міст перебуває під загрозою:

— Яма починає мігрувати. Вона абсолютно спокійно може проявити себе, наприклад, під опорами моста, який є стратегічним об'єктом. Не дарма ж міст Південний фактично ремонтують щороку - тому що полотно покривається мікротріщинами. Всі ЗМІ, які тільки я знаю, писали про те, що три опори моста лопнули, їх там латали, заварювали і т.д. Чому так відбувається? Той мікрорайон, який зараз зростає біля Південного моста, всупереч, знову ж таки, Земельному і Водному кодексу, які забороняють будь-яку господарську діяльність на [відстані] 500 метрів біля гідротехнічних споруд, а біля Дніпра - на 100 метрів. Там за 50 метрів від води розташовані 24-поверхові будинки, і ось для того, щоб їх побудувати, було намито близько 6,5 мільйона тонн піску поряд з Південним мостом.

Дніпро - центральна водна артерія України. Дніпровська вода складає 70% питної води, якою користуються українці. Але яка якість цієї води? Минулого року Мінекології оприлюднило список підприємств, які найбільше забруднюють навколишнє середовище. Окреме місце у цьому списку - підприємства, що забруднюють річки скидами стоків. У першу десятку таких організацій потрапили водоканали Києва, Дніпра, Запоріжжя і Миколаєва.

Багато заводів, які здійснюють шкідливі викиди у навколишнє середовище, розташовані на берегах чи у небезпечній близькості до каскаду Дніпровських водосховищ. Екологи неодноразово робили забори води у водосховищах та відправляли на хімічний аналіз.

Дніпровське і Кам’янське водосховища - мабуть, найбільш забруднені місця Дніпра. В деяких точках Кам’янського водосховища фіксували вміст важких металів, який перевищував норму у 80 разів. Неподалік від водойми розташоване виробниче об'єднання Азот. А у дніпровській воді тут знаходили однойменну сполуку, карбамід, залізо та інші важкі частки. Олександр Чистяков відзначає:

— Мегаполіси, металургійні, хімічні підприємства зі своїми стоками і зливами... Вчені не просто так стверджують, що вода в наших водоймищах з дніпровського каскаду нагадує коктейль з усієї таблиці елементів Менделєєва. Тому що все це осідає на дні, - якби була природна течія, вона б могла це все хоч якось змити.

Для знезараження води водоканали використовують рідкий хлор. Цій технології вже близько півстоліття. Більшість станцій водопідготовки на Дніпрі були збудовані після Другої світової війни. Хлор дозволяє знищити переважну кількість шкідливих мікроорганізмів і запобігти розповсюдженню хвороб у питній воді, однак на вміст важких металів у воді хлорування ніяк не впливає.

Тож “хімічний коктейль” може потрапляти просто до кранів українців. У найбільшій небезпеці - ті, хто мешкає нижче по течії Дніпра, тому що до них дотікають речовини з усіх заводів, розташованих вище за течією.

Натомість для міст, що розташовані вище по течії, - наприклад, для Києва, - небезпеку становить цвітіння води. Останні п’ять років в спекотну пору року річка починає змінювати свій колір - із синіх тонів на зелений. На поверхні води накопичується синьо-зелена каламуть. Це - водорості.

Вони перешкоджають надходженню кисню до води та виділяють небезпечні токсини. Можливо, вони б не утворювалися, якби Дніпро так само стрімко тік своїм руслом, як і сотні років тому. Але швидкість потоку річки за десятиліття дуже сповільнилася, а в районі водосховищ потік фактично стоїть.

Підвищення температури та хімічний склад Дніпра довершує сприятливі умови для водоростей. До того ж ми самі допомагаємо їм розмножуватися: миючі засоби, автомийки, бруд на дорогах - усе це потрапляє до каналізації, а потім в Дніпро. 

— У нас зливова каналізація в столиці ніде не обладнана очисними спорудами, і все, що потрапляє в неї, безперешкодно потрапляє в Дніпро. Тобто вся ця гидота з наших доріг змивається в Дніпро, - розповідає мені голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков.

Так у річковій воді опиняються фосфати.

— Фосфати, потрапляючи в воду, викликають бурхливе зростання синьо-зелених водоростей. Ми ж бачимо, що щорічно Дніпро квітне всіма барвами веселки - це вплив фосфатів. А при водозаборі, коли водоканал забирає воду, він не рахує формулу фосфатів, і вони знову потрапляють нам в питні крани. А вже потрапивши в людський організм, фосфати викликають, провокують онкологічні захворювання.

Зміна хімічного складу і температури води призвела до того, що змінилися і річкові мешканці:

— Нерідко зараз в нашій столичній акваторії зустрінеш рибу-голку, дрібну медузу. У нас ось ця солоність, мінералізація води наближається до морських лиманів.

Частина II. Рибокопи

Ідійсно, є ті, чиє життя залежить від дніпровської води набагато більше, ніж наше. Вони гинуть від хімікатів, задихаються через нестачу кисню, їх жорстоко вбивають заради забави. Продовжую розмову з головою Асоціації рибалок України Олександром Чистяковим:

— Кожен рибалка буде розповідати казки - "а ось колись тут такий карась був і плотва велика, а зараз і риба дрібна, і її дуже мало". Так, дійсно, катастрофічно порідшали риб'ячі зграї у нас в Дніпрі ...>. У нас до останнього видання Червоної книги України увійшли 70 видів аборигенної риби як видів, що зникають. Таке враження, що ми з вами пережили якусь ядерну катастрофу, тому що ця вся риба, ці всі види себе спокійно почувають за межами нашої держави. 

Олександр Чистяков нарікає на зменшення кількості риби у Дніпрі та його притоках. Утім, серед причин зменшення риби в річках еколог називає не тільки зміну складу води, але й вилов річкових мешканців.

За його словами, нині вилов риби часто здійснюється нелегально або напівлегально. Чистяков стверджує, що браконьєрський та “сірий” вилови риби в Україні нині сягають 80 тисяч тонн на рік. За його оцінками - це від трьох до п’яти мільярдів гривень збитків. 

— Риби стає, як я сказав, катастрофічно мало, і тому, для того щоб виправдати ті витрати, які вони понесли для виходу на воду, на паливо, на людиноресурси і т.д., вони йдуть на різні хитрощі. Ставлять більше належної кількості мережі, зменшують осередок мережі - виходить більше прилову молодої риби. Плюс до цього браконьєрство - це моторошне браконьєрство, тому що фактично всі прибережні села, дрібні селища по Дніпру, займаються незаконним виловом риби. 

— А що є незаконним виловом риби? Якщо я раз на місяць вийшов з вудочкою - це є незаконним? 

— Мається на увазі [вилов] незаконними знаряддями лову, які законодавчо прописані: тобто сітками, електровудкою, отруйними речовинами, вибухонебезпечними речовинами.

Згідно із законодавством, для промислового вилову риби потрібно отримати дозвіл. Підприємці мають сплатити податки та зобов’язатися дотримуватися чітких правил вилову та риборозведення. Що стосується любительського чи спортивного вилову, то вони дозволені лише на вудочку. Все інше - сітки, спецзасоби тощо - заборонене.

При цьому еколог відзначає: ручний гарпун заборонений законодавством, однак механічний - дозволений. А підводне полювання дозволене при наявності відповідного посвідчення. Втім, посвідчення це перестали видавати ще з розпадом Радянського Союзу, підкреслює Олександр Чистяков. Еколог розповідає, що браконьєри не гребують різними засобами: 

— Ось зараз, весняний час, - це золотий час для підводних мисливців. Вода зараз кришталево прозора, рослини ще не з'явилися, осінні рослини за зиму відмерли. І зараз кришталева вода. Але маленьке "але": зараз період для риби, коли вона перебуває напередодні свого нересту, дітонародження, - колись, у давні часи, навіть в дзвони не дзвонили в прибережних селах, щоб не порушити це таїнство природи. Зараз риба починає масово скупчуватися біля місць своїх природних нерестовищ, і вона є дуже легкою здобиччю для підводного мисливця, тому що в період нересту вона втрачає почуття страху. ...> Соми просто приймають підводного мисливця за "свого". Можна в Ютубі подивитися, як соми, побачивши підводного мисливця, починають навколо нього кружляти, гратися з ним тощо, і він вибирає собі найжирнішу жертву і розстрілює її. ...> Варварство. Вбивство і варварство - ось так от розстрілювати цю благородну велику рибу.

Браконьєри навіть використовують знаряддя лову, які вбивають рибу і при цьому не гарантують її вилову, тобто мертва риба залишається гнити у воді, заражаючи таким чином навколишнє середовище. Одне з таких знарядь - драч, розповідає головний державний інспектор Київського рибоохоронного патруля Юрій Яць:

— Це колюче знаряддя лову, яке заборонене. Його чіпляють до спінінга, воно з такими великими гачками, і методом багріння (а саме різкими ривками), там, де є масове скупчення риби, вони просто деруть цю рибу. Вони пошкоджують її, вони можуть пошкодити 30-40 рибин, навіть не виловивши її, а виловивши одну. Також ості - це як вилка (вона з такими гачками), в нічний час зазвичай використовують: підсвічують ліхтариком, дивляться на мілині у воді, - коли риба підходить, вони її просто б’ють.

— Щоб зачепити її?

— Так. Якщо голка - простромив, і вона висунулася. А там вже є спеціальні зазубрини, вони її чіпляють, щоб вона нікуди не ділася.

Аби побачити, як борються з незаконним виловом риби у Дніпрі та його притоках, я вирушив до Вишгорода. Тут розташована одна зі станцій Київського рибоохоронного патруля. Загалом по Києву та області працює 47 патрульних, на вишгородській ділянці - четверо.

Вони відповідають за ділянку річки Десни до Чернігівської області, ліву частину Київського водосховища, внутрішні водойми Вишгородського району, частину Києво-Святошинського району та ділянку Дніпра в межах Києва до мосту метро з внутрішніми водоймами і озерами столиці. Патруль утворили 2016 року, і він підпорядковується Мінагрополітики. Був оголошений конкурс на набір нових співробітників.

“Рибокопи”, як вони себе називають, отримали від попередників - рибних інспекторів - базу з човнами і невеликою будівлею, яка в холодний період не опалюється. Біля неї стоїть невеличка стара альтанка, в якій, судячи з усього, колись відпочивали рибні інспектори. На ній намальовані козаки, які розважаються з голими русалками.

Співробітники рибного патруля пообіцяли взяти мене із собою на патрулювання Дніпром, однак саме в той час, коли я приїхав на базу Вишгородської дільниці, надійшов виклик від одного з рибалок на річці Ірпінь. Тож ми сідаємо не на катер, а на Тойоту, аби швидше дістатися місця правопорушення.

— Вибачте, нескромне питання: а Тойота у вас службова? 

— Так, - відповідає головний державний інспектор Київського рибоохоронного патруля Юрій Яць. - На газу. Взагалі, вона куплялася в 2007 році, це “сьомий” рік. Скоріше за все, це купувалося для керівництва - ми ж прийшли в  2016 році. 

— Вона у вас лишилася?

— Вона у нас від попередників, скажемо так. Вона 2007 року, вона на газу. Ми її використовуємо для таких човнів. Вага такого плавзасобу досить серйозна. “Ниви” надовго не вистачить, аби її спустити на воду. 

І дійсно, крім згаданої Тойоти на подвір’ї дільниці складно знайти щось дороге. Стоїть ряд човнів: кілька власних, кілька подарованих і кілька - вилучених у правопорушників. 

Прибувши до річки Ірпінь, ми зустрічаємо Олександра. Чоловікові на вид 50 років. У вільний від роботи час він рибалить на річці вудочкою, а також стежить за тим, аби ніхто не виловлював річкових мешканців незаконними засобами вилову. Юрій Яць запитує у чоловіка: 

— А що любителі? Ловлять щось?

— Ловиться рибка по-тихеньку.

— Щучку бачив, так? 

— Щучку ловлять, и навіть плотвичка пішла. Навіть більше плотву ловлять, на подив.

Олександр - один з тих, хто часто дзвонить на гарячу лінію патруля. Рибоохоронці зізнаються, що якби не так звані громадські інспектори, працювати їм було б дуже важко. А від початку роботи Рибоохорони скарг на недобросовісних рибалок побільшало. Юрій Яць розповідає:

— Це зазвичай рибалки-любителі, які в певних місцях постійно рибалять: чи на річці Десна, чи на іншій, чи на Київському, чи Канівському водосховищі, чи на якомусь озері. І він там може бачити правопорушення і нам телефонує. …> Є такі, що вже постійно нам допомагають, вже неодноразово зверталися до нас, коли бачать правопорушення. Дзвонять, уже знають, хто за яку ділянку відповідальний. Як от зараз, наприклад, ми з вами виїжджаємо до річки Ірпінь, нам зателефонували активісти, що на даній річці є правопорушення - невідома особа ловить на сітчасте знаряддя лову. Заборонене - це “павук”. Зараз ми спробуємо, звісно, якнайшвидше відреагувати.

Разом із Олександром ми вирушаємо на пошуки рибалки, який ловить рибу за допомогою “павука” - спеціальної сітки, що чіпляється на металевий каркас. “Рибокопи” стають на шлюз над річкою Ірпінь і шукають порушника, дивлячись у бінокль. Після цього ми вирушаємо берегом, аби його затримати.

— Це, виходить, він з нашої сторони? - запитує у Олександра головний інспектор.

— Так. А [другий] десь в тому районі, де завод. А один тут повинен бути. Ну, це, по-моєму, він і є.

— Поки він спиною до нас, треба йти… Але щось він не піднімає нічого. …> Тихо-тихо-тихо, - ми підкрадаємося до порушника.

— Нам слід “розсипатися” трошки.

— Він пішов в інше місце, почекай.

— Нам слід “розсипатися” трошки. Ось капосник де! Рибалки не брешуть!

Скоріше за все, рибалка нас помітив, тому що раптово почав збирати снасті і кудись заквапився. Олександр розповідає:

— Зараз він кудись піде, і будемо "брати" його на виході. Що зараз ломитися через цю канаву - і куди він піде, хто його знає? [Праворуч] шлюз, і там аж [справа], хто знає, місток пішохідний. По-любому зараз до шлюзу піде.

— Основне в тому, щоб підійти, й він не викинув знаряддя лову. Тому що ми можемо зараз підійти, він в воду викине, і ми просто втратимо всі докази, - говорить головний державний інспектор Київського рибоохоронного патруля Юрій Яць.

— Риба ще може бути доказом.

— Риба, так, якщо він щось спіймав. Якщо він щось спіймав, тоді - так. 

— Тобто він буде якось берегом повертатися? - запитую я.

— Ми будемо відслідковувати, в якому напрямку він рухається. Він уже збирається, і будемо його на виході вже десь “приймати”, затримувати.

— Там він зараз по-любому піде. Найімовірніше, піде до шлюзу ближнього, - припускає Олександр.

— Сюди? - запитує Яць. 

— Так, зараз вздовж берега піде. 

— Сюди він і вийде десь. 

— Ні, не тільки на шлюз - піде уздовж, перебігцем.

— Це зрозуміло, але він прямо не піде - йому ж треба прямо обійти до ДЗОТа сюди, так? 

— Ось так, над берегом, і піде до шлюзу. 

— А… Там же пересохло… 

— Звичайно, він там пройде спокійно. Біля шлюзу його брати і будемо. Я. Начебто, він на мене особливо уваги не зверне. Якщо він, звичайно, мене в обличчя не знає.

Однак порушник вирушив у інший бік. Після 20 хвилин переслідування, ми дійшли до мосту, біля якого мали перехопити чоловіка.

— Коротше, йдіть туди, я в очі кидатися не буду. Я буду тут стояти. Якщо що, він задню не включить. 

— Щоб у воду не плигнув…

— Я буду підстраховувати. Ідіть, чекайте його там, десь біля лавочки. А я проведу його по мосту.

Олександр розповідає: дійсно бувало, побачивши рибоохоронний патруль або навіть небайдужих рибалок, які час від часу самостійно ганяють браконьєрів, порушники кидалися навтьоки через річку - не зупиняв ані потік води, ані холодна погода: 

— У минулому році ходив "паучатник" вплав, кинув все: велосипед кинув, "павука" кинув, купу сіток кинув. Ноги в руки - і через Ірпенку. Зрозумів, що його спіймали, все кинув - і вплав. Весна, холодно. Аби втекти.

— Так зловили? - запитую я. 

— Хто ж за ним буде бігати через Ірпенку? Утік тоді. Ми тоді ще з Вітькою-поліцейським їздили.

Частина III. "Це коту віддав би"

Рибалка, на якого ми чекали, мабуть, вирішив, що його вже ніхто не переслідує і спокійно переходив міст через річку Ірпінь. Власне тут його і затримали. Поки двоє патрульних оглядали речі рибалки, Олександр знімав затримання на відео. Місцеві риболови мають паблік у Фейсбуці, в якому фіксують усіх, хто незаконно полює на рибу. Затриманий запевняє, що скористався “павуком”, тому що на вудочку нічого не ловилося:

— А як на вудку? - питає головний державний інспектор Київського рибоохоронного патруля Юрій Яць.

— На вудку ходив, на спінінг, - відповідає затриманий.

— І? 

— І ніфіга...

— Нічого не ловиться? А на це знаряддя лову ловить? 

— Ну, так… 

— Давайте не будем розводити демагогію. Давайте до лавочки, будемо знайомитися.

— Документів нема… 

— Прізвище, ім’я, по батькові?

— Олександр Сергійович.

— Пушкін?

— Говорять, що Пушкін, але так - не Пушкін…

Олександр Сергійович, як він себе назвав, помітно наляканий, в нього трясуться руки від страху, що його затримали. При цьому багато виловити не встиг - лише чотири рибини.

— Це ви собі ловили? - запитую я в нього.

— Та це коту віддав би... Така справа...

— Для кота із сіткою не ходять.

— Ні, ну... Так просто вийшло. Я ходив ж, на спінінг ловив - ні ніфіга. Так [з "павуком"] подивлюся, думаю. Три рибки - зловив і [все].

Численні благання затриманого рибалки відпустити його на патрульних не подіяли:

— Через ці три рибки? Чесне слово…

— Сьогодні три, а завтра могли б нанести збитків на 10 тисяч гривень. Може, й добре, що тільки з чотирма рибками спіймали вас? 

— Мужики, дайте сигарету, може, у когось є? 

— Не нервуй, все буде добре - це ж адміністративка.

Головний інспектор Юрій Яць пояснює:

— Кожен хвіст по збитках у нас 85 гривень за штучку, тобто порушник зараз наніс 340 гривень збитків рибному господарству України. Буде вилучене заборонене знаряддя лову. Риба, скоріше за все, буде залишена на відповідальне зберігання до рішення суду. Зараз будемо взагалі встановлювати його особу, тому що говорить, що документів немає.

Втім, як виявилося, Олександр Сергійович дав неправдиві дані. Спершу - щодо свого прізвища, а потім - щодо адреси проживання. 

— Знаєте, кожен випадок, як новий сценарій - передбачити неможливо. Ані дій порушників, нічого. Людина пояснення такі дає: для власного вжитку виловлював рибу, безробітний, багато проблем. Але насправді він збрехав і [про] своє прізвище, місце проживання. Довіри в даному випадку [виказувати] взагалі не можна і піддаватися будь-яким емоціям взагалі не можна.

— Поки він не збрехав, суто по-людськи його затримання виглядало жорстоко.

— Правда? Якщо по-людськи… Здавалося, з його обличчям “відпустіть, я більше не буду, на коліна стану”, ці крокодилячі сльози… Іноді просто перевіряєш інформацію, і все навпаки.

Юрій Яць розповідає, що затримані придумують будь-які відмазки, аби уникнути покарання. Неодноразово пробували давати хабар: 

— Доїхали сюди по гарячій лінії. Нам передзвонили, що поставили три сітки. Ми приїжджаємо - нікого-нічого. Стоїть автомобіль, сидить цей парень, у нього в кульку був парашут, чотири рибини було прямо на землі біля нього. Ми ж [говоримо]: “Добрий день, пред’явіть [документи]”. Він зізнається, що [має] заборонені знаряддя лову. І давай же [висловлювати] такі пропозиції - “давайте відійдемо, давайте відійдемо”. Два рази вносив попередження про те, що буде пропонувати щось - буде інша стаття. …> Він ще тікати хотів - правда, не вдалося зафіксувати. Ми вже підійшли спокійно до автомобіля - він як зірвався! 

— Багато доводиться бігати?

— Постійно порушники намагаються тікати. Але ми ж стараємося попередити дані випадки. Бігати, наздоганяти, і погоні на човнах - не без цього в практиці.

Інспектор розповідає про один випадок, що стався під час його роботи:

— Це було верхів’я Київського водосховища, поблизу села Страхолісся. Нічний час, двоє порушників у човні, які, як було зафіксовано, займалися виловом риби незаконними знаряддями лову - сітками. Намагалися втекти від нас, так що була погоня. Ніч, човни йдуть близько 70 кілометрів на годину, місцевість не відкрита, заплави, очеретяні острови, мілина - треба було досконало знати, куди пройти і як пройти, тому що можна було потрапити на мілину. Дійшло навіть до того, що ніс нашого човна просто стикнувся з їхнім двигуном, хоча це не зупинило їх ані разу - вони продовжувати втікати від нас і на сигнали, ні на що не реагували. Все-таки вдалося їх загнати в глухий кут - вони вскочили в очеретяний острів, просто сіли на мілину.

До слова, на відміну від міських “копів”, “рибокопи” ніяких спеціальних засобів для затримання порушників (або на випадок їхньої агресивної поведінки) не мають. Неодноразово патрульні чули погрози і навіть стикалися з агресією:

— Дуже агресивно себе вели, довелося викликати поліцію. Були погрози життю. Дуже неадекватні люди, але у військовій формі. Десь півроку пройшло, і нам повідомили, що один із людей, які там були, вбив людину і знаходиться в розшуку (не на той момент, коли ми його затримали, а пізніше). Нещодавно його було затримано.

У такому разі рибні патрульні можуть розраховувати лише на свої руки, або ж можуть викликати безпосередньо поліцейських. Утім, чекати на оперативне прибуття правоохоронців на річку, заплаву або очеретяний острів навряд чи доводиться.

Здебільшого порушники правил вилову риби підпадають під адміністративне покарання, - тобто сплачують штраф. Однак завдання істотної шкоди рибному господарству може призвести до тяжчої відповідальності. До прикладу, якщо на Канівському водосховищі порушник нанесе шкоди на суму понад 5 тисяч гривень, рибоохоронний патруль викликає слідчо-оперативну групу.

І тоді рибалки можуть “вскочити” по 249-ій статті - Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом. Згідно з нею передбачено штраф від 3400 гривень із конфіскацією знарядь і засобів лову (наприклад, сітки разом із човном), а в окремих випадках - навіть обмеження волі до трьох років. 

Але в дійсності покарання бояться не всі:

— Бувають такі люди, у яких встановлюється, що в них бізнес є - люди собі можуть дозволити рибу купувати. А на питання, чому саме так - стіками - проводите вилов, пояснюють: “Це адреналін для мене, виписуйте штраф”. Кажуть: “Дід мій ловив, батько ловив, я так буду ловити”. - “А плюс в нічний час, - кажу, - і рибоохорона за мною поганяється”. “Це, - говорять, - для мене свого роду адреналін”, - вони нехтують природою, їм все одно, і виловлюють в своє задоволення.

Виловивши трофеї, рибалки нерідко хваляться здобутим у соціальних мережах. Коли наша з Юрієм розмова торкається цієї теми, одразу ж цікавлюсь, чи є ці фотографії доказом незаконного вилову:

— Ми ж навіть коли дивимося на соцмережі, багато хто публікує свої трофеї.

— А можна людину притягти до відповідальності, якщо вона виставила  фото з двома сомами? 

— Ніяк не притягнеш. Вона ж надасть зовсім інші пояснення. А що два соми? У нас перевищено вдвоє норму, а добова норма встановлена - три кілограми. За винятком того, коли одна рибина може перевищувати добову норму. Тобто він одну рибину може взяти хоч 50, хоч 100 кілограм.

— Тобто одну вчора зловив, а іншу сьогодні?

— Ні, вивезення з водойми - теж не більше трьох кілограм. 

— Ну так тоді питання - звідки він її взяв? Купив?

— Сьогодні “купив”, завтра “з кумом рибалив”. Це 250 версій. “Я був не сам, я був з тим, з тим і тим”.

— Дали “пофотографуватися”.

— Звичайно. А воно зазвичай, я вам скажу, так і буває. Чесно кажучи, я знаю по рибалках - беруть, до купи рибу згрібають, фотографуються. Це ж цікаво, хтось дивиться - лайки. Але бачимо, що розвивається культура риболовлі, люди більше зважають на ці правила. Звісно, тяжко перевиховати людей. Ті, що старшого покоління, звикли, що їхній батько так рибалив, дід їхній так рибалив - “а чого я не можу так”?

Інколи “рибні патрульні” виходять на ринки - там теж нерідко збувають незаконно виловлену рибу. Для продажу річкових і морських мешканців необхідно мати відповідну накладну про походження продукту.

— Жінка приїхала сюди з Херсонської області, привезла на речовий ринок Троєщина (хоча там ніколи рибою не торгують, наскільки мені  відомо). Вона приїхала з осетром, його було більше десятка.

— Великі?

— Великі осетри. А червонокнижною рибою у нас заборонено торгувати. Дану рибу було вилучено, складено адміністративні матеріали. Пояснення - “приїхала перед Новим роком заробити грошей”.

Юрій розповідає, що незважаючи на багаторічні традиції вилову риби, люди все ж стали більш відповідально ставитися до природи. З’явилося більше рибалок, які слідкують за станом справ на водоймах, підприємці контролюють зарибнення, та й молоді українці відповідальніше ставляться до річок.

Богдан Амосов / Радио НВ